Ніколи разом: історія дружби Хабі Алонсо і Мікеля Артети

Концентрація футбольних талантів в Країні Басків завжди вражала. Чого вартий хоча б феномен "Атлетика" з Більбао, який жодного разу в своїй історії не вилітав з Прімери, хоча за нього грають виключно місцеві хлопці.

Історія Хабі Алонсо і Мікеля Артети – чергове підтвердження унікальності регіону. Майбутні зірки АПЛ виросли на одній вулиці в Сан-Себастьяні – буквально в трьох метрах ходьби один від одного. Вони були абсолютно несхожі: Мікель з простої сім'ї, веселун, екстраверт і любитель посміятися над чим завгодно. Хабі – син триразового чемпіона Іспанії Періко Алонсо; завжди зібраний, серйозний і мовчазний. Проте, футбол зробив їх найкращими друзями.

"Антігуоко" - клуб з околиці Сан-Себастьяна - маловідомий за кордоном, але в Іспанії про нього відгукуються з повагою. У різні роки там виховали Аріца Адуріса, Андоні Іраола, Юрі Бершіше. Але почалося все з Алонсо і Артети.

Розташовуючись в центрі півзахисту, вони з дитинства знищували будь-якого суперника, вигравали масу турнірів, в тому числі і міжнародних. Мрією обох хлопців було пробитися в старт місцевого "Реал Сосьєдаду", але цього не сталося. Коли йому було 15, Хабі Алонсо відправився за програмою обміну в Ірландію, де навчався і заодно підтягував англійську. Цілий рік він прожив в багатодітній родині О'Брайанів, і з того часу виніс пристрасть до гельського футболу – вельми незвичайне захоплення для іспанця. Коли ж Хабі повернувся додому, то виявив, що його друг відбув в "Барселону".

Артета не зміг відмовити клубу, де виступав його кумир Хосеп Гвардіола. Це не кажучи вже про Фігу, Луїса Енріке, Роналдо, Клюйверт – "Барселона" кінця 90-х могла звести з розуму будь-якого іспанського хлопчика.

У Алонсо теж були варіанти в топ-клубах, але він залишився вірним початковому плану і вибрав "Сосьєдад". Так їхні дороги розійшлися вперше.

***

Здавалося б, грати за "Барселону" куди престижніше, ніж за "Сосьєдад", але на ділі Артета ніяк не міг вибратися з молодіжного складу, коли Хабі вже отримав капітанську пов'язку в основі басків.

Все почалося з оренди в "Ейбар" влітку 2000-го – звичайна справа для молодого гравця. Але Алонсо настільки сильно відіграв наступні півроку, що "Сосьєдад" виплатив велику неустойку, аби забрати хлопця назад в січні. "Біло-блакитні" на той момент плелися в зоні вильоту і грали катастрофічно. Щоб струсити команду, тренер Джон Тошак не просто поставив 19-річного Хабі в старт, але і призначив його капітаном.

Хід був незвичайний і навіть божевільний, але він спрацював – з Алонсо "Сосьєдад" виліз з ями і закінчив сезон на 14-му місці. Преса і навіть сам Тошак були шоковані. "Я ще не бачив, щоб гравець з молодіжки настільки сильно впливав на команду. З ним на полі навіть наш воротар грав краще", - зізнавався валлійський менеджер.

Артеті, тим часом, в "Барселоні" повідомили, що в основі йому місця немає – всі позиції в півзахисті були зайняті Коку, Хаві, Енріке і Гвардіолою. Довелося їхати в оренду в "Парі Сен-Жермен", де Луїс Фернандес регулярно пробував його не тільки в опорній зоні, а й на позиції десятки. Гралося в Парижі легко і весело – ще б пак, в партнерах були Роналдіньо і Окоча. Але з таким легковажним складом про трофеї можна було забути.

У підсумку Мікель провів у Франції 18 місяців, а коли повернувся, то попросив відпустити його в "Сосьєдад", де Алонсо вже остаточно закріпився в ролі лідера. Але "Барсі" потрібні були гроші, а їх найбільше виклав "Рейнджерс" – і так Артета опинився в Глазго.

***

Сезон-2002/03 вийшов вдалим для обох – "Сосьєдад" вперше з 80-х реально брав участь в чемпіонській гонці і в підсумку відстав від "Мадрида" тільки на 2 очки. Весь світ обговорював чудо-пару форвардів Дарко Ковачевіч - Ніхат Кавечі: на двох вони відвантажили суперникам 43 голи. Але без монументальної фігури Хабі Алонсо в центрі такого успішного сезону б не сталося, і тому його трансферна ціна росла в геометричній прогресії.

Артета, тим часом, з "Рейнджерс" виграв чемпіонат і Кубок Шотландії – свої перші трофеї в кар'єрі. "Селтік" був обійдений тільки за додатковими показниками – не в останню чергу, завдяки голу Мікеля в Олд Фірм Дербі.

Потім, правда, клуб накрила фінансова криза, і "Рейнджерс" повільно пішли на дно. Спершу був проданий Баррі Фергюсон, за ним відбув і Рональд Де Бур. Артета протримався до літа 2004-го, а тоді і його виставили на трансфер. Цього разу "Сосьєдад" вже не зволікав – у клубу були гроші після виступу в ЛЧ. Артета з Алонсо нарешті возз'єдналися. Але тільки на шість тижнів.

Ближче до закриття трансферного вікна "Ліверпуль" зробив "Сосьєдаду" пропозицію, від якого баски не змогли відмовитися – і Хабі поїхав на "Анфілд", щоб стати ідеальним партнером для Стівена Джеррарда. З Артетою йому знову було не по дорозі.

***

Алонсо миттєво влився до складу "Ліверпуля", а його баченню поля навіть вимоглива британська преса співала оди, поки Артета не міг знайти себе в рідних краях.

Прямо посеред сезону-2004/05 в "Сосьєдаді" йому дали зрозуміти, що найкращий вихід – оренда. Варіантів було багато – в основному в Іспанії. Але тут на горизонті з'явився "Евертон", який підшукував заміну Томасу Гравесену, який відбув у "Реал".

"Отримавши пропозицію, я першим ділом набрав Хабі, щоб розпитати про місто і умови життя. Він сказав, що Ліверпуль – відмінне місто і що він знає, де можна зняти хороший будинок", - розповідав потім Мікель. Природно, Алонсо "поселив" його поруч з собою – за десять років вони знову були сусідами. Ось тільки грати їм тепер доводилося за непримиренних ворогів.

Поразка одного було перемогою іншого, і коли "Евертон" закінчив чемпіонат-2004/05 вище "Ліверпуля", для "червоних" це могло стати трагедією, якби не Ліга чемпіонів. Хабі став одним з героїв стамбульського фіналу – на його рахунку гол в основний час. Кращого старту англійської кар'єри і бути не могло.

***

Згодом вони не раз сходилися в дербі один проти одного, і всякий раз гра перетворювалася на справжню битву. За це обох поважали фанати, а Артета заслужив капітанську пов'язку на "Гудісоні".

Останній шанс зіграти за один клуб у друзів був в "Арсеналі", але Флорентіно Перес виклав 18 млн проти 15 від "канонірів", і тому Хабі відправився в "Реал" – диригувати грою, напевно, останньої великої команди Жозе Моуріньо.

Дивно, але Артета з Алонсо не перетнулися навіть в збірній – Мікеля туди так жодного разу і не покликали, незважаючи на культовий статус в "Евертоні" і гідне закінчення кар'єри в "Арсеналі". Пробитися за Хаві, Іньєстою, Фабрегасом і своїм другом Алонсо він так і не зміг, чому Хабі потім не раз дивувався: "Чесно кажучи, поняття не маю, чому його не покликали. Мені здається, через те, що Мікель майже не грав в Іспанії. Це єдине, що спадає на думку".

Навіть після закінчення кар'єри нічого у них не змінилося – Артета з Алонсо дружать сім'ями і хрестили один у одного дітей, але працюють завжди порізно. Мікель починав як помічник у свого кумира Гвардіоли. Потім Пеп зізнавався, що якби Артета відмовив, то він би запропонував пост, природно, Алонсо. Сам же Хабі після завершення кар'єри тренує молодь в "Сосьєдаді".

Взимку, коли Артета очолив "Арсенал", таблоїди пророкували йому місце першого помічника, але це було навіть не смішно. По-перше, ну який з такої брили помічник? Йому впору починати власну кар'єру, потенціал у Хабі величезний.

Ну а по-друге, є в футболі речі, які не зміняться при будь-яких обставинах. Тут безсилі війни, виверження вулканів і навіть коронавірус. Мессі не гратиме за "Реал"; "Бенфіка" не виграє єврокубок; "Динамо" не призначить європейського тренера, а Златан не стане скромніше. Ось і співробітництво Артети з Алонсо з тієї ж опери.