Переміг комуністів на війні та футболі: як офіцер армії Франко привів на вершину Реал, Атлетіко та Іспанію

Франкіст

І то видний.

В якійсь мірі він був символом епохи в Іспанії, яку згадують або вибірково, або не згадують взагалі.

Хосе Вільялонга був хлопцем із заможної родини, що відвідував католицький Colegio Las Francesas, а у вільний час фанатів від Рікардо Самори і, наслідуючи кумира, стояв на воротах кордовської Once Rojo.

У 1936-му Хосе зі своїми пробився до третього дивізіону, але тоді по радіо пролунало щось про "безхмарне небо", і в свої 17 років він подався до Фаланги воювати з комуністами. Формально неповнолітній, але хто це перевіряв?

Точно не куля, що роздробила йому гомілку під Пособланко у 1937-му, де республіканці несподівано перемогли.

Вільялонга тоді вижив, але про гру довелось забути. Натомість повернувся на фронт, вибився у прапорщики; у 1938-му його армія вдало атакувала біля Бадахоса, і в ході зачистки Естремадури стратила біля 12,000 республіканців. Далі був ще наступ на Мадрид, Каталонію - і нарешті кривава перемога.

⚽???? Tal día como hoy en 1919.
???? Nace en Córdoba ????????.
???? José Villalonga Llorente.
???? Entrenador.
⏳ @realmadrid 1954-1957.
☑ 115 partidos oficiales.
???? 2 Copas de Europa (1956, 1957), 2 Ligas (1954/55, 1956/57 y 2 Copas Latinas (1955, 1956). #EntrenadoresdelRealMadrid pic.twitter.com/b3qaAe3ht0

— @Real Madrid Jugadores (@RMJugadores1) December 4, 2023

Вільялонгу за проявлений героїзм відправили на офіцерські курси, і до Кордови він повернувся лейтенантом піхотного полку. Честь.

Хосе, однак, було замало. Він читав усе, що попадалося про спорт та здоров’я; поступив заочно в університет на фізрука; тренував однополчан, і за декілька років ті виграли на різних армійських змаганнях аж 160 нагород.

З такими досягненнями Вільялонга легко здав на диплом вчителя фізкультури у 1947-му, а ще через два роки отримав національну ліцензію футбольного тренера.

І знаєте, що було далі?

Реаліст

І то один з найвидатніших.

Його стиль, філософія менеджменту прослідковується в "Реалі" до сьогодні.

В Мадрид Вільялонга приїхав на запрошення екс-бомбардира Іпіньї у 1952-му, щоб вивести "Вершкових" з кризи. Один ставив тактику, інший - займався фізпідготовкою і тренував дубль.

На той час фітнес, гімнастика, силові вправи, які пропагував Вільялонга, був неабияким ноу-хау, проте дону Сантьяго Бернабеу це сподобалось, і попри провал "Реала" він залишив лейтенанта асистентом вже при іншому тренері Енріке Фернандесі.

José Villalonga Llorente is the youngest man to do so. He was just 36 years 6 months 1 day old when he won the inaugural European Cup with @realmadrid & also won it again the next year!

This also means that Nagelsmann has just 2 years 8 months 28 days left to win the CL!

(2/5) pic.twitter.com/iYiBYmvDnw

— FOOTY.COM (@footydotcom) April 27, 2021

Паралельно клуб рискав по світу в пошуках талантів, і у 53-му в Мадриді опинились Пако Хенто та Альфредо Ді Стефано. Тоді все й закрутилось.

Перше чемпіонство за 21 рік "Реал" святкував помпезно; до привітань долучився навіть Франко.

Чого Фернандесу тоді приспічило повернутись до Чилі - досі загадка, але як би там не було, Бернабеу не шукав нового тренера, а просто підвищив Вільялонгу, що якраз перед призначенням отримав чергове звання капітана:

"Я знав, що він переможець по духу, і він досить мудрий, щоб поєднувати авторитет із діалогом та здоровим глуздом".

Так і вийшло. У 1955-му "Реал" знову виграв Прімеру, а ще через рік хоч і опустився на другу сходинку, програвши сенсаційним "Одинадцяти селянам" з Більбао, проте зробив дещо більш історичне - здобув перший в історії Кубок чемпіонів. Фінальні 4:3 проти "Реймса" - майстер-клас від Ді Стефано.

Ну, а за тим "Реал" ще й викупив лідера французів Раймона Копа, і вже наступного року оформив золотий дубль однією лівою. У фіналі КЄЧ проти "Фіорентини" були зафіксовані спокійні 2:0.

Вільялонга не був та й не міг бути тактичним генієм. Він ігнорував перехід на чотири захисники, започаткований бразильцями; розставляв гравців за схемою "дубль-ве", родом із 20-х; ніколи не міняв найкращих. Разом з тим його новаторство у фізпідготовці дозволяло вичавлювати з кожного гравця максимум. Мадрид домінував над суперниками фізично, вигравав єдиноборства, не зупинявся на останніх хвилинах.

"З Вільялонгою у нас ніколи не було сварок, хто головний, ніякої боротьби его. Він був дуже розумний і знав, як зібрати нас в одну команду", - згадував Хенто.

При цьому варто було тренеру попросити Бернабеу про підвищення зарплатні, як той негайно його звільнив - таке-от ставлення.

І знаєте, що було далі?

Іспанець

Не повірите, але Вільялонга заліз ще вище.

Герой війни і символ "Реала", за кілька років він став надбанням цілої Іспанії.

Почалося з призначення в "Атлетіко" у 1959-му. Лише за перші два сезони дон Хосе виграв з клубом два Кубки Іспанії, неодмінно домінуючи у фіналах над "Реалом" Пушкаша й Ді Стефано.

Ще через рік, у 1962-му, Вільялонга привів "Матрацників" до тріумфу у першому розіграші Кубку кубків, дорогою здолавши "Лестер", "Вердер", "Седан" і "Фіорентину" легендарного шведа Курта Хамріна.

Між тим збірна Іспанії провалила мундіаль в Чилі, а на носі було домашнє Євро. І що робити? Кого призначати тренером? Уся країна від Франко й до шпани на вулицях бачила на посту лише одну людину.

Ох він тоді і видав концерт! Вперше в історії вигнав зі збірної всіх басків; не викликав легіонерів і натуралізованих; із 22 чоловік, що провалили ЧС-1962, залишив лише вісьмох, і навіть їх здебільшого запроторив у запас.

На свій дебютний матч проти румунів Вільялонга випустив у старті одразу дев’ятьох хлопців, які не мали за плечима й п’яти матчів за "Фурію" - і окрилена молодь перемогла 6:0.

"Без заокеанців та задунайців збірна грала, неначе ангели. Гійот та Велосо чудово розуміли один одного. Хенто пограв на обох флангах, і всюди переважав суперників, поки Кольяр теж диктував свої умови", - писала вражена Marca.

В такому стилі вони пробилися на домашнє Євро, куди також відібрався чемпіон континенту - збірна СРСР. Ніхто з них не мав права програти цей матч. Остання фашистська диктатура Європи проти комуністичного монстра, що жахав півсвіту - це вам не якісь клубні розбірки. Більше того, за обох грали видатні майстри. Лише дурень не визнає талант Понєдєльніка, Вороніна, Іванова, Нетто і, звісно, Льва Яшина, який тільки-но отримав Золотий м’яч.

Esto sí que eran pancartas!!! España-URSS, final de la Euro de 1964. pic.twitter.com/v3Kqa2o302

— miguel angel lara (@miguelangelara) May 6, 2017

У півфіналі збірна Союзу катком пройшлася по данцях, поки Іспанія 120 хвилин мучилася з угорцями, де місце втікача Пушкаша вже посів Флоріан Альберт.

Аби не осоромитися, Вільялонга зібрав усіх найкращих, кого міг - приїхав лідер "Інтера" Луїс Суарес; на ворота став феноменальний баск із Більбао Хосе Анхель Ірібар.

І знаєте, що було далі?

Пам’ятник

Самому собі, авжеж.

І ще матчу, який став найбільшою перемогою іспанського футболу на наступні 44 роки.

Це було на "Нуево Чамартін", який ми зараз називаємо "Сантьяго Бернабеу". Гравці збірної СРСР ошелешено стояли серед натуральних фашистів, яких так ненавиділи. На чолі Іспанії - уже підполковник Вільялонга; біля нього голова федерації футболу полковник армії Беніто Піко; на трибунах генералісімус Франсіско Франко власною персоною.

Щоб команда не перегоріла, Вільялонга весь час жартував, і навіть на прес-конференції перед грою:

"У мене враження, що лише для мене це футбольний матч, а решта світу вважає, що йдеться про битву при Павії".

Тим часом на полі Яшин та Ірібар влаштували змагання, хто відіб’є більше мертвих м’ячів. Виглядало ефектно, але чим далі, тим більше працювати доводилось баскові. Іспанці володіли м’ячем, але совіти більше створювали.

Як же вони програли? Ключ в індивідуальній майстерності. Лідер "Сарагоси" Марселіно на 84-й хвилині вдарив головою, як радянські форварди не змогли.

І от коли він забив, і одна диктатура перемогла іншу, Вільялонга остаточно став живим героєм фольклору. Більше його ніхто й ніколи не звільняв - і навіть після провалу на ЧС-1966 він пішов сам, переконавшись, що з поколінням Беккенбауера його "дубль-ве" вже безсила. Футбол пішов далеко вперед, і Вільялонга слідкував за ним з посади директора національної школи тренерів - аж до фатального серцевого нападу лише в 53 роки. "І тільки мертвий солдат бачив кінець війни", - пам’ятаєте, правда?

HONORES PARA EL ENTRENADOR QUE LOGRÓ LA COPA DE EUROPA DE NACIONES 1964: EL CORDOBÉS JOSÉ VILLALONGA

El 21 de junio de 1964, la selección de fútbol de España alzó el título de campeona en la Copa de Naciones de Europa (lo que ahora conocemos como Eurocopa)
Fotos: Ladis pic.twitter.com/255pR1jf8A

— Archivo Mpal Córdoba (@ArchivoCordoba) June 22, 2020

І так, він точно був би відомішим у світі ХХІ століття, якби воював за лівих або принаймі дожив до старості, щоб усе розповісти біографам, але що вже вдієш? Кімнатка в Лас-Росасі, де тренери збірної досі дають прес-конференції, і ще вдячність тих, хто був поруч - оце й усе, що лишилось.

"Дон Хосе - так ми його називали. Здається, він був капітаном армії. Для мене він назавжди залишиться найвеличнішим тренером, феноменом", - зізнавався в одному з останніх інтерв’ю каталонець Чус Переда.

З ним погоджується і Марселіно. Герой фіналу-1964 досі живий, мешкає у Сарагосі, і час від часу ЗМІ запитують його про той успіх, хоча відповідь ніколи не міняється:

"Це психологія. У ній справа. У дона Хосе було особливе вміння достукатися до кожного. Подібне я бачив потім лише у Луїса Арагонеса, проте навіть він не міг виграти турнір, залучивши гравців із нижчих ліг. А Вільялонга міг…"