Жертва упереджень. Чому Майкл Оуен не провалився в мадридському Реалі

Майкл Оуен постраждав від так званого ефекту Нельсона Мандели. Загальноприйнята думка каже, що після відходу із “Ліверпуля” нападник виглядав жахливо, за всіма статтями провалився у мадридському “Реалі” та був швидко списаний на “Сантьяґо Бернабеу”, наче непотріб.

Безсумнівно, добрий карʼєрний відрізок британця був усіяний травмами різної важкості, потім враження зіпсували трансфер до “Ньюкасл Юнайтед” та подальший виліт “сорок” до Чемпіоншипу. Коли ж гравець пристав на запрошення “МЮ”, то сприймався не просто мемом (як не крути, йому після Роналду дісталася культова “сімка”), а й справжнім ворогом в очах прихильників “скаузерів”.

Негативне інформаційне тло перекреслило всю репутацію Оуена — для багатьох він існує винятково в кольорах мерсисайдців. Втім, ми не згодні з подібною тезою й саме тому відтворюємо події кампанії 2004/05.

Оуен став другим бомбардиром “вершкових”

Критики стверджують, що Майкл вщент програв суперництво — насамперед, Роналдо та Раулю. Щоправда, зайвим якраз був Морьєнтес — ще до появи англійця на Фернандо не розраховували та відправили до “Монако”; що стосується сезону 2004/05, то іспанець отримав скромні 526 хвилин, впродовж яких тричі відзначився.

Кандидатура Зубастика (до того ж у праймовій формі) вважалася безапеляційною, від Рауля, як вихованця та ікони трибун, ніхто й близько не збирався відмовлятися. Який їхній підсумок? Бразилець у всіх турнірах записав до активу 24 влучні постріли, Гонсалес — 13. Оуен? 16. Ой, що це у нас виходить? Форвард видав кращий результат, ніж його прямий конкурент? Погодьтеся, це не схоже на фіаско.

“Та ті мʼячі не були важливі”. Що ж, давайте розберемося. У Прімері Майкл забив 13 голів — самотужки гарантував перемогу над “Валенсією” (1:0), також заклав фундамент тріумфу над “Гетафе” (2:0), “Расингом” (3:2), “Осасуною” (2:1) та “Бетісом” (3:1). Ще плюси — добив “Малагу” (2:0), “Леванте” (5:0), “Сарагосу” (3:1), “Альбасете” (2:1) та “Барселону” (4:2) в Ель Класіко. Невже й це незадовільно?

Додамо сюди вдалі дії проти “Мальорки” та “Нумансії”, в Кубку Короля — з “Леганесом” та “Вальядолідом”, в ЛЧ ж постраждало київське “Динамо” (1:0). Як бачимо, Оуен мав нагоди на всіх фронтах, не завжди їх трансформував у дивіденди, та загалом виступив на пристойному рівні. Принаймні, цих зусиль вистачило, щоб потрапити до десятки найкращих страйкерів Ла Ліги — наприклад, Давид Вілья напрацював на два удари більше (15).

Важливо й те, що зробив це все виконавець за обмеженої практики — тренерський штаб виділив йому 2 443 хвилини (одинадцяте місце в колективі; той же Рауль мав помітну різницю на власну користь — 3 492 хвилини). Й це не завадило Майклу зафіксувати ледь не найкращу статистику першості за часом, затраченим на взяття воріт.

“Я забив досить багато мʼячів — у Ла Лізі з кращим показником голів на кількість проведених хвилин був лише Самюель ЕтоʼО. Я оглядаюся на це з любовʼю, думаю, це був успішний час”, — пояснив наш герой.

Безперечно, Оуен мав вади, через які йому перепало від експертів та преси — відчувалося, що новачок не надто добре розумів партнерів та зрештою не адаптувався до тамтешніх реалій.

Втім, давайте не забувати, який надворі був рік; це сьогодні світове суспільство є мультикультурним, терпимим та позбавленим упереджень (як пишуть на папері). Джуд Беллінгем чи Джейдон Санчо без особливих труднощів вписалися до Бундесліги, бо є продуктом нового покоління, а станом на середину нульових до британців, що переїжджали до континентальної Європи, дивилися дещо косо (навіть були питання до Стівена Макманамана та Девіда Бекхема). Та що тут казати, якщо Ґарет Бейл за девʼять сезонів так і не опанував іспанську мову та вляпався у безліч скандалів.

Від Майкла не пролунало жодне криве слово: “Це не дуже легко переїхати в іншу країну, незалежно від того, куди та звідки ти їдеш. Особливо, коли ти дуже молодий та ще не дуже досвідчений у житті. Але я чудово провів час, мені дуже сподобався сезон, проведений в Іспанії. Чудово бачити зараз, як англійські гравці роблять стрибок у бік Прімери. Перехід до Мадриду — це, мабуть, найбільший крок для будь-кого”.

І можна було б жбурнути у футболіста здоровенну каменюку, якби він не впорався із першочерговим завданням — не забивав, як якийсь Антоніо Кассано. Враховуючи, який безлад чинився у Мадриді (Флорентіно Перес по ходу кампанії змінив Хосе Антоніо Камачо, Маріано Гарсію Ремона та Вандерлея Лушембурго), Оуену вдалося пристосуватися, а його голи вплинули на чемпіонську гонку — “блаугранас” випередили кризового опонента тільки на 4 очки.

Оуен не був піднятий на сміх та пішов за обʼєктивних причин

У 2001-му Майкл став володарем “Золотого мʼяча”, однак через три роки вже не котувався настільки високо. Небажання пролонгувати контракт з “Ліверпулем” та готовність покинути “Енфілд” зменшили ціну на виконавця — у підсумку “Реал” виклав на стіл 8 мільйонів фунтів стерлінгів.

Це зовсім мало, особливо, якщо зауважити, що в те ж трансферне вікно “бланкос” запросили Джонатана Вудгейта за 13,5 млн фунтів стерлінгів — центрбек взяв участь в 14 зустрічах. Вальтер Самуель, що також затримався на один рік та зіграв трішки менше, ніж Оуен, був куплений за 25 мільйонів євро, а потім відпущений за 16.

Фінансові промахи, бажання залатати діри, перебудувати команду та цим заспокоїти публіку змусили Флорентіно Переса переглянути ростер та “відсікти” зайві імена. Чим був таким Оуен? Сам він впевнений, що ні: “Ми посіли друге місце після “Барселони”, але я знав, що користуюся підтримкою серед уболівальників. Мені подобалося ділити роздягальню з товаришами по команді, бути її частиною — великий досвід.

Я ніколи не відчував страх від гри з такими людьми, як Зінедін Зідан. Але Ель Класіко мене вразило. На великому екрані зʼявилися імена бомбардирів: ЕтоʼО, Роналдінью, Зідан, Роналдо, Рауль та Овен. Я тоді подивився на все це і подумав: “Хай йому грець!”. У той момент усе здавалося таким правильним”.

На старті від нападника мало що чекали, він одним махом розвіяв скепсис та завдяки цьому суттєво підскочив на ринку — “Ньюкасл Юнайтед” запропонував 18 мільйонів фунтів стерлінгів, або ж 25 мільйонів євро. Між іншим, це найдорожчий трансфер “сорок” до появи Жоелінтона в 2019-му — Майк Ешлі не поскупився, а Перес хотів компенсувати втрати. Вигідна угода, від такої гріх відмовлятися.

“Так, це лише рік, але в клубі на той час вже було багато нападників — я був одним із чотирьох нападників, разом із Морієнтесом, Раулем та Роналдо. Наступного літа ми знову купили ще кілька гравців — я подумав, що не хочу за цим спостерігати. Адже був підписаний Робінью.

Крім того, я майже впевнений, що тоді клуб збирався придбати Серхіо Рамоса і мав це фінансувати. Я гадаю, що найпростіший крок: продати мене, щоб заробити трохи грошей. За мене виклали 8 мільйонів, а потім з Великої Британії надійшла заявка удвічі більша. Ймовірно, я був тим, від кого “Реал” відмомився, щоб виручити трохи грошей заради Серхіо.

Президент був чудовий зі мною. Він сказав: “Послухай, ми хотіли б, щоб ти залишився, але якщо ти хочеш повернутися до Великої Британії, ми не станемо тобі на шляху. Все було дуже дружньо. Ось чому це був тільки рік, але точно відчував, що він склався успішно, навіть якщо ми не виграли Ла Лігу”, — констатував Майкл.

Розуміння того, що прибули новачки, на яких обовʼязково поставлять, та наближення ЧС-2006, куди Оуен прагнув поїхати, фіналізували перебування форварда на “Сантьяґо Бернабеу”. Перебування, що стовідсотково не було поганим — прийнятні цифри (16+4 в 45 поєдинках) та боротьба за трофеї були розмиті проблемами на тренерському містку, скаженим інформаційним тиском та невдалим переходом до “Ньюкаслу”.

Фото - Getty Images/Global Images Ukraine