Південна Корея – Алжир. 5 відповідей матчу

То був далеко не найкращий матч за вивіскою. Але на те вони й вивіски, що їм не все обов’язково відповідає в реальності. Південна Корея та Алжир видали не дуже якісний, однак відвертий, душевний футбол, давши відповіді на всі питання, що були до гри.

Південна Корея - Алжир. 5 питань матчу

1. Футболу "від суперника" не було

Матч між збірними Південної Кореї та Алжиру розглядався в теорії як досить сумнівне дійство. По-перше, самі по собі колективи навряд чи можна назвати представниками елітної футбольної когорти, по-друге, матчі першого туру породили більше запитань, ніж дали відповідей. Однак, опинившись в складній турнірній ситуації, команди цілком слушно вирішили відступитись від шаблонів і зіграти душевно, так, наче востаннє. Більше то стосується збірної Алжиру, тренер якої зробив кадрові і тактичні зміни в порівнянні з минулим матчем і додав колективу рухливості, мобільності і агресії. Алжир будував футбол "від суперника" тільки моментами, коли вже у африканців була перевага в рахунку. Не найвища якість гри, продемонстрована обома колективами, компенсувалась емоційністю і відкритістю.

2. Футбол Південної Кореї емоційний і сумбурний

Говорити про те, що збірна Південної Кореї підвищила якість своєї гри в порівнянні з матчем проти Росії, недоречно. "Тигри" в боротьбі з алжирцями не мали раціональності, а ноги південнокорейців працювали продуктивніше, ніж їх голова. В результаті, у виконанні азійської збірної вийшов доволі сумбурний, ситуативний, імпровізаційний футбол. Того, що зрозуміло, виявилось замало, щоб здобути потрібний результат. "Воїни Теджу" зберігають ще шанси на плей-офф тільки завдяки специфічності своєї групи. Хоча, й так шанси ті суто теоритичні: потрібно громити бельгійців і надіятись, що Алжир не виграє у Росії.

3. Алжирці знову "підсіли", але цього разу мали достатній резерв

Цього разу футболістів збірної Алжиру вистачило на більше, ніж в грі проти Бельгії. Перший тайм африканці провели дуже грамотно, не давши супернику абсолютно нічого витиснути із контролю м’яча, а самі, натомість, тричі використали попереду свою агресивність. Проблеми почали з'являтись після перерви, однак їх (проблеми) не можна назвати підривними. Алжирці віддали супернику ініціативу, позбувшись в своїх рядах порядку. Але то не зашкодило африканській збірній здобути результат. Солідним був запас – то по-перше, а по-друге те, що південнокорейці не могли скористатись з ситуативних проблем суперника, не маючи цілісного малюнку своєї гри.

4. Південнокорейці вміють забивати на Мундіалях

Чи не єдиною втіхою азійської команди може бути те, що от вже в шостому поспіль матчі на чемпіонатах світу "Тигри" не йдуть з поля без забитого м’яча. До гри ми відзначали, що навряд чи в поєдинку проти Алжиру південнокорейцям поталанить забити так, як збірній Росії. Не поталанило, але "Воїни Теджу" на свої голи напрацювали, обійшовшись без посмішки фортуни. Інша справа, що трудові (так, проведені, як і вся гра, в сумбурній манері, але саме трудові) голи не принесли команді залікових очок. У ворота Бельгії уже доведеться забивати переможні м'ячі, інакше чемпіонат світу відзначиться для південнокорейців безславністю.

5. Африка переважає Азію

Збірна Алжиру підтримала почин команди Кот-д'Івуару, перемігши представника Азії. Разом з нічиєю нігерійців проти іранців і загальними перспективами африканців на фоні перспектив азіатів, можна стверджувати, що футбол Чорного континенту поки що серйозно переважає футбол найбільшої частини світу, якою є Азія. Втім, азіати єдині, кого африканці реально можуть залишити за спиною. З європейцями і латиноамериканцями тягатись нічого, а Північна Америка (зона КОНКАКАФ) має Коста-Рику.

Фото - Getty Images