Бомбардир-нелегал, трагедія Жинола та одна секунда на удар: 28 років тому Болгарія поставила Париж на коліна

17 листопада 1993 року після фінального свистка на "Парк де Пренс" Дідьє Дешам плакав.

Неподалік від нього присів на газон Лоран Блан. В його очах не було сліз, лише нерозуміння, як це могло статися? Минуло чимало часу, перш ніж він поплентався в роздягальню, де Марсель Десайї в сказі розніс до біса шафки.

Давід Жинола нерухомо сидів біля рекламного банера, закривши руками голову. Він знав, що припустився помилки, але ще не здогадувався про її ціну. За півгодини Жерар Ульє вийде до журналістів і оголосить:

"Жинола відправив кулю прямо в серце французького футболу. Це був злочин проти команди. Я наголошую - злочин!"

Жалюгідне видовище. Тренер звинуватив у катастрофі гравця, якого сам же й випустив за 20 хвилин до свистка під тиском скандуючих трибун "Парк де Пренс". "Жи-но-ла, Жи-но-ла!" - вимагали фанати, і Ульє піддався, хоча спочатку відправив розминатися Юрія Джоркаєффа.

Про те, що сталося згодом, у Франції написали талмуди. Жинола вирішив подати майже від кутового прапорця за 10 секунд до фінального свистка. У штрафному в той момент був лише Кантона, але це його не зупинило.

Погане рішення! М'яч по-зрадницькому перелетів Еріка і впав до ніг Кременлієва, який моментально відпасував на Балакова, а той - вперед на Пенєва, що відійшов углиб. Ле Гуен і Педрос дозволили Любо без перешкод розвернутися, озирнутися і виконати пас на хід Костадінову. 6 секунд.

Рош начебто грав з Емілем, але розташовувався занадто широко. Блан трохи запізнився з підкатом. Болгарин рвонув по флангу так, ніби від цього залежало його життя, і тут же з нелюдською силою всадив м'яч у ворота від перекладини. Бернар Лама не мав шансів.

До кінця матчу залишалася рівно одна секунда…

***

Поступившись болгарам у Парижі, Франція залишилася без ЧС-1994, де мала всі шанси поборотися за трофей.

"Наша команда – Папен, Кантона, Жинола та ще семеро польових", – нескромно заявляв Ульє.

На трибунах "Парк де Пренс" перед матчами відбору грала "America" ​​Джо Дассена - товстий натяк на країну-господарку мундіалю.

Перед двома останніми турами відбору завдання у Франції було максимально просте - набрати хоча б одне очко у двох матчах проти Ізраїлю та Болгарії.

Для контексту ізраїльтяни програли Триколірним вдома 0:4, та й взагалі перед виїздом до Парижа не перемагали в офіційних матчах півтора року, набравши 2 бали у 7 поєдинках відбору. Втім - і це не жарт - "Ле Бле" все одно програли 2:3.

Ронні Розенталь, прозваний "Енфілдом" "Ракетним Ронні" за неймовірну швидкість, організував два м'яча наприкінці зустрічі. Упродовж майже всього матчу Франція лідирувала - так, вона швидко пропустила, але потім дальній удар Франка Созе та шедевр Давіда Жинола повернули все на свої місця.

Залишалося лише дочекатися свистка, і тут Ульє занервував. Він замінив Жинола, в якого йшла гра, на ще одного гравця оборони. Це призвело до сумних наслідків.

Картина маслом: Марсель Десайї сидить у воротах, тримаючи в руках м'яч, який перетнув лінію разом з ним. Саме так Франція закінчувала матч проти аутсайдера групи.

Втім, це не завадило гравцям наступного дня відтягнутися у нічному клубі. Попереду була лише Болгарія – збірна без жодного трофею та навіть фіналу. Таку не личить боятися найбільш високооплачуваним гравцям світу. Ульє? А кому взагалі до нього було діло?

Eric Cantona and Jean-Pierre Papin. pic.twitter.com/wY2og8shj3

— 90s Football (@90sfootball) December 5, 2016

***

Франція мала видатних гравців, та єдністю навіть не пахло.

Вони знали, що в паралельній грі Болгарія не помітила Австрію (4:1), забивши по два голи в кожному з таймів, але не схаменулися. Ще у матчі з Ізраїлем фанати в Парижі засвистали Жан-П'єра Папена через марсельське минуле.

За день до гри з Болгарією парижанин Жинола заявив, типу, може, не треба взагалі ставити до складу марсельців, бо свист погано впливає на всю команду. Поза сумнівом, Созе, Кантона та Папен "оцінили" його спіч.

А тиск усе зростав. Франція проходила через складний відрізок - раптово наклав на себе руки прем'єр П'єр Береговуа; розкрилося вішистське минуле президента Франсуа Міттерана, у якого також діагностували рак; Бернара Тапі зловили на махінаціях та віддали під суд.

Щоб трохи розрядити обстановку, на поле перед грою з болгарами випустили півня – символа команди. Поки птаха ловили, камера ковзала по обличчях футболістів. Здавалося, від напруження зблід навіть Десайї.

Це зараз Болгарія – одна з найменш помітних у футболі країн Європи. Третій клуб УПЛ двічі обіграв її віце-чемпіона – про що ще говорити?

28 років тому на неї слід було зважати. Стоїчков тягнув вишукану "Барсу" Кройфа; лівша Пенєв забивав у кожному другому матчі за "Валенсію", Костадінов – за "Порту", ​​маестро півзахисту Лєчков робив кар'єру в "Гамбурзі", технар Балаков запалював у "Спортингу". "Золоте покоління" - банальщина, але що робити, коли це чиста правда?

Франція відкрила рахунок за досить рівної гри - Кантона скористався передачею Папена, наче насміхаючись над реплікою Жинола.

Проте минуло лише п'ять хвилин – і Костадінов зрівняв рахунок, випередивши всіх на ближній штанзі після навісу з кутового. Лише через багато років болгари зізнаються, що їхній бомбардир взагалі не міг грати в тому матчі!

***

Емілю, як і Пєнєву, французи не видали візи через помилки в документах, і в країну вони потрапили нелегально.

Двоє гравців "Левів" Георгій Георгієв та Борислав Михайлов виступали за "Мюлуз" із однойменного містечка, розташованого за 25 км від німецького кордону. Вони й виступили контрабандистами – нескладна справа в Шенгенській зоні. Пєнєва з Костадіновим запакували в багажник і так провезли через кордон, а звідти - до Парижа.

"Ця історія звучить як легенда, але це чиста правда. Машиною керував Георгієв. Він знав пост, де майже ніколи не перевіряли автомобілі", – згадує ще один герой Парижа-93 Златко Янков.

Решту ви знаєте. На 90-й хвилині за рахунку 1:1 Пенєв віддав на Костадінова - і той забив, можливо, найпам'ятніший гол в історії відборів на ЧС. Збіглося взагалі все: місце, момент, суперник, якість та надзвичайна краса.

***

Болгарія сповна скористалася шансом, який їй дав гол Костадінова.

На ЧС-94 балканська команда прибила ще й Німеччину, діставшись до півфіналу, де її переможну ходу зупинив "Божественний хвостик" Баджо. Христо Стоїчков став співволодарем Золотої бутси турніру і того ж року виграв Золотий м'яч.

Франція ж застрягла у рефлексіях. І Ульє, і фанати знайшли цапа-відбувайла в особі Жинола. Його ображали на всіх стадіонах країни та буквально змусили переїхати до АПЛ та піти зі збірної. Прощання Давіда припало на історичні 10:0 проти Азербайджану, і навіть того вечора кожна його дія супроводжувалася свистом.

Христо Стоїчков із цим категорично не згоден. На його думку, Франція програла вся разом і по ділу:

"Вони були такі налякані, що грали зі стиснутими сідницями. Ми знали, що вони будуть такими, і на цьому ґрунтувалася наша тактика. Вони грали на нічию та ніколи не шукали перемоги. Вони не заслуговували на кваліфікацію, і ми вдарили їх у найбільш незахищене місце".

Кар'єра Ульє підтверджує слова болгарина – він так і не навчився оборонятися. Хто не вірить – перегляньте фінал Кубка УЄФА-2001 між "Ліверпулем" та "Алавесом".

Кантона і Папен теж не стали кращими - у 1995-96 роках обох вивели зі складу збірної, яка відтепер орієнтувалася на колектив, скинувши баласт із егоїстичних зірок. До ЧС-1998 місця зберегли Дешам, Блан, Десайї та Лама, і то Бернар віддав пост №1 Бартезу. Почалася нова, переможна епоха.

Vendredi 28 novembre, on fête aujourd’hui l’anniversaire qui a été au départ désigné intérimaire de Gérard Houllier en 1993 après le massacre de la Bulgarie avanh d’être confirmé dans son poste de sélectionneur des Bleus, la suite..une Coupe du monde! Joyeux Aimé Jacquet ! pic.twitter.com/gT94XXUGPc

— Culture Foot (@CultureFoot2) November 27, 2020

2000 року, після тріумфу на Євро, у Франції навіть пропонували встановити пам'ятник Костадінову. Велике приниження додало країні сил для небаченого ривка - чим не привід гордості?

У результаті обійшлося. Може, вирішили, що Жинола і так настраждався достатньо; а може, просто про болгар почали забувати – на жаль, на зміну їхньому "золотому поколінню" так ніхто й не прийшов.