ФІФА треба взяти себе в руки. Останні ініціативи провальні: ЧС раз на два роки – маячня, а реформа оренд запізнилася

ФІФА не відрізняється гарною репутацією: останні кілька десятків років організація раз у раз вляпується в каламутні історії. Ви ж не забули схеми, які побудували ще Платіні та Блаттер? Трапляється це настільки часто, що читача перестав цікавити заголовок про скандали навколо федерації, а чергова згадка Інфантіно чи Венгера та їхніх ідей лише ріже око. І така тенденція стала нормою в Цюріху – ФІФА вже не соромиться впарювати відверту дичину суспільству.

Топовий хайлайт – реформа чемпіонату світу Венгер показує гарні презентації, як можна реорганізувати графік міжнародних матчів, не збільшуючи кількість ігор. Експертиза на замовлення ФІФА вирахувала, що проведення ЧС кожні два роки принесе в сукупності додаткові 4,4 млрд доларів доходу за перший чотирирічний цикл: це має стимулювати не лише великі збірні, а й маленькі асоціації. Збільшення кількості топових турнірів збірних (ФІФА також пропонує проводити першості асоціацій раз на два роки, щоб синхронізувати їх із ЧС) позитивно позначиться на фінансовому становищі менш популярних асоціацій. Звучить круто, але сліпо вірити організації вже давно не можна.

ФІФА непереконлива у своїх спробах вести чисто футбольні справи. Жоден проєкт не був достатньо опрацьований, щоб здобути успіх і чимось допомогти футболу, але вони все одно йдуть далі та хочуть заробити ще.

???????? #Wenger explique pourquoi il n'a pas rejoint le #PSG, alors qu'il était au départ du projet QSI

➡️ https://t.co/1E94BEUg8m ⬅️ pic.twitter.com/aCGAwAXzUn

— ParisFans (@ParisFansfr) January 25, 2022

Наприклад, Кубок конфедерацій. Не всі знають, що його скасували ще 2019 року. Після створення Ліги націй, виступи в якій дають збірним реальні переваги у боротьбі за вихід на Євро або є хоча б зрозуміла рейтингова система, проводити Кубок конфедерацій стало безглуздо. КК проводився у країні-господарці майбутнього Мундіалю та був його генеральною репетицією. По суті, товариські матчі. Переможців цього плюшевого змагання пам'ятають лише футбольні гіки, а хто сяяв чи забив найбільше м'ячів, питання гідні вікторини. ФІФА усвідомила: Кубок конфедерацій – чемпіонат світу для бідних. І тут з'явився проєкт реформи Клубного чемпіонату світу. "Ми маємо подивитися, чи можемо придумати щось особливе, щось нове, що допоможе клубному футболу та конфедераціям по всьому світу. Один з варіантів - організувати його замість Кубка конфедерацій", – казав Інфантино у 2017 році.

Сам по собі КЧС теж не набув широкого інтересу ще до реформи – його дивиться якась кількість фанатів клубів-учасників та редакції футбольних сайтів (і то не в повному складі). Проблеми з рейтингами передбачувані: турнір проходив у грудні (тільки з минулого року змагання перенесли на лютий), коли у топ-чемпіонатах найінтенсивніший період. У тому ж 17-му році сам Інфантіно зауважив, що турнір не виявив належного ефекту на світовий футбол. ФІФА потрібно було або створити справді масштабну подію, або скасувати ці дворові розбірки між найкращими клубами конфедерацій, коли й так ясно, хто стане переможцем: лише чотири рази за 22 роки переможцем ставав не резидент УЄФА. До речі, в інших випадках трофей брали представники Південної Америки, що також не дуже сенсаційно.

CHAMPIONS OF THE WORLD!!! ????????#ClubWC pic.twitter.com/17m0k9dpqZ

— Liverpool FC (@LFC) December 21, 2019

Пандемія внесла свої корективи: надворі вже 2022-й, а КЧС проводиться у старому форматі. ФІФА кидається з боку в бік і, мабуть, уже не вважає розширений чемпіонат світу серед клубів такою гарною ідеею. По-перше, спочатку були обрані дивні дати: раз на 4 роки із середини червня по початок липня, коли футболісти зазвичай відпочивають. По-друге, подібних масштабів турнір може збентежити асоціації на кшталт УЄФА та КОНМЕБОЛ, які й так достатньо заробляють зі своїх континентальних клубних першостей, а КЧС зменшить їхні доходи від ТВ-прав. Забігаючи вперед, подібний конфлікт інтересів виник між ФІФА та асоціаціями та з проведенням ЧС раз на два роки. По-третє, як у Цюріху планували поєднувати клубний ЧС та ЧС серед збірних кожні два роки у ті самі дати?

Два змагання, за які бралися ФІФА та два провали – статистика вичерпна. Тож які гарантії, що реформа чемпіонату світу несе зміни на краще? УЄФА замовила незалежні звіти, які показують, що європейські футбольні федерації втратять близько 2,5 мільярда фунтів за два цикли такого проведення чемпіонатів світу. Також у звіті Форуму світових ліг, йдеться, що пропозиції ФІФА можуть коштувати національним лігам та УЄФА майже 6,8 млрд фунтів щосезону через втрачені права на телебачення та комерційні угоди. Тобто чемпіонат світу з турнірами футбольних асоціацій за новим графіком стане серйозним суперником для національних першостей на ринку телеправ.

Очевидно, що зростання доходів від частого проведення ЧС – це зростання доходів для самої ФІФА. Поки що виглядає так, що організація розглядає варіанти, як заробити якомога більше грошей. Як національні першості за планом ФІФА мають компенсувати такі збитки, поки не повідомляється. Також невідомо, чому взагалі вони мають на це піти.

Головна проблема ФІФА у тому, що їм не вдалося переконати не тільки національні асоціації з конфедераціями, а й звичайних фанатів. Люди не розуміють навіщо проводити ЧС частіше, а сама організація не докладає зусиль, щоб це зрозуміло пояснити. Якщо я хочу почитати про новий формат Ліги чемпіонів, то я вбиваю цей запит у Гугл, і мені видає відповідь прямо із сайту УЄФА. З чемпіонатом світу так не виходить: перші кілька сайтів будуть розжовувати пропозиції Інфантіно з Венгером, і тільки потім я натраплю на офіційний матеріал (і то тільки на декількох мовах). Реорганізовувати міжнародні вікна справді потрібно, але у тісній співпраці з конфедераціями, а не під гучними гаслами реформи ЧС.

#BREAKING Sepp Blatter and Michel Platini banned by @FIFAcom for eight years via @AFP #EndOfTheRoad pic.twitter.com/xcUClcmisB

— Louis Jadwong (@Jadwong) December 21, 2015

Корупційний ореол навколо федерації лише підкріплює сумніви. ФІФА давно перетворилася на політичну контору, а країни-господарки обираються таємним голосуванням усередині організації – дикий для 2021 року підхід. Катар – держава з більш ніж неоднозначною репутацією: від гоніння на геїв до масових смертей на будівництві стадіонів під ЧС. Водночас, Інфантіно без явної потреби купує собі будинок у Катарі та перевозить туди сім'ю, нібито для допомоги в організації турніру (чим один Інфантіно допоможе, коли всі рішення вже прийняті?).

Одним із небагатьох позитивних моментів від ФІФА за останній час стала зміна порядку оренд футболістів – потрібна ініціатива, але й вона запізнилася на кілька років. Усім відомі одразу два очевидні "фарми" "Шахтаря" та "Динамо" у нашій Прем'єр-лізі. Один орендує 16 футболістів, а інший 13. Так от, за новими правилами ФІФА з одного клубу можна буде орендувати лише трьох за один сезон. Максимальна тривалість здачі гравця також скоротиться до одного сезону. Фантастика, що раніше тримати із десяток таких гравців було нормою. Ті ж "Ред Булл" або "Манчестер Сіті груп" віддавали своїх футболістів в оренду між своїми фармами пачками, а "Аталанта", за даними Transfermarkt, роздала по орендах зараз більше 60 футболістів. Але більше позитиву з ФІФА давно не траплялося.

UEFA president Aleksander Čeferin: “I would like to congratulate @ECAEurope for choosing Nasser as their new chairman.” pic.twitter.com/cheBiwvd97

— UEFA (@UEFA) April 21, 2021

Найцікавіше, що конфедерації вже не соромляться відкрито йти впоперек бажань ФІФА. УЄФА в особі Чеферіна, Ла Ліга в особі Тебаса, тренери та футбольні функціонери відкрито висловлюються проти нової ініціативи. "Гравцям платять клуби, ліги, у лігах існують колективні угоди з профспілками футболістів. ФІФА може хотіти проводити ЧС хоч щотижня, але національні ліги цього не допустять", – сказав Тебас. Президент УЄФА, Александер Чеферін, встиг наговорити багато про ініціативу, але одне з найбільш предметних наступне: "Якби чемпіонати світу проводилися кожні два роки, то це призвело б до загибелі жіночого футболу, інших видів спорту, Олімпійських ігор. Ці турніри проходили б одночасно з мундіалями, і до них зник би інтерес".

У обставинах не видно як організація планує повернути собі авторитет. Активної "реклами" своїх ініціатив, як не було, так і немає. Інфантіно лише у січні на широку публіку розповів про можливість проведення чемпіонатів Європи раз на два роки, за прикладом із ЧС, хоча подібна публікація була на сайті з листопада. І в цьому вся ФІФА. Здається, бюджет, підготовлений під команду імідж-мейкерів, пішов не туди. Інакше пояснити поведінку організації у медіа-просторі не можна. Негативу можна було б уникнути, достатньо опрацювавши реформу з партнерами до публічного оголошення планів.

Позитив у таких спірних та гучних подіях один – подібне трапляється нечасто і фанатам залишається чекати та стежити за розвитком історії. У кращому випадку проєкт або вирушить до інших провальних ініціатив ФІФА, або сторони дійдуть цікавого компромісу, який фінансово всіх влаштує. У гіршому – ми залишимо проведення чемпіонату світу раз на два роки, на пропонованих умовах, що майже неможливо. ФІФА наполегливо доводить, що у суто футбольних справах вона авторитет сумнівний.