Учасник ЧС-2022 – Німеччина. Етюди Фліка, талісман Гьотце та туга за Міро Клозе

Збірна Німеччини їде до Катару після історичного провалу, що трапився з Бундестім у Мордорі 4 роки тому. Це знизить тиск з Гансі Фліка, який поспішно прибрався після неохайного Йогі Льова, та повний порядок навести не встиг – постукався ЧС. Очікування остаточно впали нижче плінтуса після травм Гуммельса і Вернера. Так що Флік набрав побільше вундеркіндів, приклеїв вивіску "обережно, діти" і під гаслом "ми їдемо набиратися досвіду перед домашнім Євро" збирається завести свій мерседес минулого покоління хоча б у 1/4.

Історичний максимум

Німецька збірна є однією з найтитулованіших в історії гри. Німеччині вдалося взяти 4 світові першості – у 1954-му у Швейцарії, через 20 років на домашньому турнірі та в Італії у 1990-му. Авжеж у пам'яті більшості найкраще зберігся виграний мундіаль-2014, на якому господарка турніру Бразилія отримала від німців 7 голів у півфіналі.

На тому ЧС у Бундестім був ідеальний сплав молодості та досвіду. У захисті залізобетон з Ноєра, Боатенга й Гуммельса. Лам та Швайнштайгер ще були в повному порядку, і навіть старий Міро Клозе поклав кілька важливих м'ячів. У той же час Тоні Кроос і Месут Озіл були у розквіті, Томас Мюллер другий мундіаль поспіль клав по 5 голів за турнір, а Маріо Гьотце здавався головним талантом покоління.

Саме Гьотце зрештою і приніс Німеччині чемпіонський титул, забивши єдиний м'яч у ворота Аргентини в екстра-таймі фіналу. Золотий хлопчик полетів і до Катару, хоча у його 30 років від нього явно чекали більшого. Покликали Гьотце на мундіаль не тільки у якості талісману, але його виклик дуже показовий, і він свідчить про серйозні кадрові проблеми команди.

Драматичний момент

Як це часто буває в цьому житті, за розквітом настав занепад. Після тріумфальної кампанії 2014 року Die Mannschaft досягли своєї абсолютно нижчої точки вже на наступному чемпіонаті світу. Турнір у Мордорі став першим в історії національної команди, в якому їй не вдалося подолати груповий раунд. У далекому 1938 Німеччина вилетіла в першому раунді плей-офф, через 40 років в Аргентині – у другому груповому раунді. Але ніколи раніше німці не були серед перших збірних, що залишили світову першість.

Після сенсаційної поразки від Мексики (0:1) у першому турі команді Йоахіма Льова потрібно було вигравати дві зустрічі. І якщо шведів (2:1) вдалося дотиснути завдяки голу Тоні Крооса у компенсований час, то з Південною Кореєю (0:2) Бундестім знову безславно провалився. Пояснень було відразу кілька: наступники Лама і Швайнштайгера так і не знайшлися, омолодження складу з тріском провалилося, адже кар'єри тих же Гьотце і Дракслера після 2014-го пішли по низхідній, а тренерське бачення Йогі Льова до того моменту безнадійно застаріло.

Шлях у відборі

Тренерський довгожитель Льов примудрився допрацювати у збірній до 2021-го року, зачепивши три матчі кваліфікації на катарський мундіаль. Але після принизливої ​​поразки від Північної Македонії (1:2) терпець босів Бундестім нарешті урвався. Тим більше на дворі був квітень, і один топовий тренер проявляв інтерес до посади. Хансі Флік якраз конфліктував із керівництвом "Баварії" через трансфери, і з бажаними тренером Каєм Гавертцем та Тімо Вернером довелося попрацювати вже у збірній.

З новим тренером Німеччина фінішувала з найкращим результатом у Європі (27 очок нарівні з Данією), вигравши 7 останніх матчів. За цей відрізок Бундестім забив 31 гол, усього маючи 36 точних ударів за відбір. Хоча іншого результату з такими суперниками чекати і не доводилося, адже у групі з німцями грали македонці, румуни, вірмени, ісландці та ліхтенштейнці.

Головна зірка

Якщо забути про легендарного Мануеля Ноєра, то в цьому складі виділяються три персони – Йозу Кімміх, Лерой Сане та Джамал Мусіала. Останній показує абсолютно божевільний футбол, набравши 12+10 у першій частині сезону, і нещодавно подолав позначку у 100 матчів за "Баварію". Але в збірній він ще не має такого ж впливу на гру. Сане став лідером атаки "Баварії" після відходу Левандовського, але у схемах Фліка свій найкращий футбол Лерой не показує - тут і гра на лівому фланзі, і менша творча свобода.

Тому безперечною зіркою номер один у цьому колективі визнаємо Йозуа Кімміха. Саме довкола 6-го номера будується гра команди. Як свого часу і Філіп Лам, Кімміх пройшов шлях з правого флангу оборони до центру поля, ставши головним плеймейкером команди. Є в ньому і шалений професіоналізм Лама, але замість добродушного виразу обличчя попередника – вічно люта гримаса Йозуа, який ніби йде в останній бій.

Кімміх на абсолютно космічному рівні рухає м’яч, маючи унікальні цифри за розрізним передачами, у нинішньому сезоні. Йозуа не грає на чистих м'ячах, як його екс-партнер Тоні Кроос. У захисті Кімміх виконує величезний обсяг роботи - і читає гру на елітному рівні, і несамовито бореться у найкращих традиціях Гаттузо.

Магія Фліка та дірки у складі

Прихід Гансі Фліка до збірної Німеччини мав схожий ефект із його призначенням у "Баварію" свого часу. Флік вміє у найкоротші терміни донести свої ідеї до гравців, а також змусити підопічних повірити у них. До того ж більшість команди йому чудово знайома. Проблема лише в тому, що призначення відбулося надто пізно – у збірних час тече зовсім по-іншому. Тому й питатимуть із Фліка вже на домашньому Євро-2024.

Для походу за титулом чемпіонів світу цей склад виглядає надто незбалансованим. До того ж, втрутилися травми. У захисті немає пристойного партнера для Рюдігера – Гуммельс зламався якраз перед мундіалем, Зюле жахає своєю фізичною формою. Головна проблема – фланги. Ліворуч є енергійний, але недосвідчений Раум, Гозенса Флік з якихось причин проігнорував. Справа взагалі біда – або обмежений Керер, або номінальний вінгер Гофманн.

Ще одна проблема – відсутність завершувача. Не Міро Клозе і навіть не Маріо Гомеса, а просто якогось. Фліка влаштовував і Тімо Вернер, з якого він вичавив 8 голів у 13 матчах. Але Тімо зламався, як і його найближчий аналог Лукаса Нмеча. У паніці довелося викликати Адеємі з 0 голів в 11 матчах Бундесліги, 17-річного Мукоко та Нікласа Фюлкруга – дужого таргетмена "Вердера" з неповторною посмішкою, 10 голами у Бундеслізі та абсолютно невідповідним тактичним профілем.

Залишається сподіватися на центр поля. Фантастичну пару Кімміх-Горецка і розсип талановитих і тактично вивчених атакувальних півзахисників – ніби зрілого Сане, націленого на ворота Гнабрі, універсального Гавертца, діаманта Мусіалу та ветерана Мюллера.

Очікування від турніру

Найближчий аналог цієї Німеччини – минулорічна Іспанія на Євро. Велика команда з пристойним підбором футболістів, але помітно збляклим на тлі чемпіонського колективу минулого покоління. Занижені очікування, що знімає надлишковий тиск. Топовий тренер, що велика рідкість для футболу збірних. І сильний півзахист, на якому тримається вся гра команди. Хіба що у німців невеликий перекіс у бік атакувальних хавів.

З групи з Іспанією, Коста-Рікою та Японією німці виходити зобов'язані. З якого місця Die Mannschaft не вийде, в 1/8 умови для проходу далі теж комфортні - Бельгія і Хорватія свій пік вже пройшли. Друге місце в групі в якомусь сенсі навіть краще - це дозволить уникнути зіткнення з Бразилією в 1/4. Претендувати на золото Німеччина точно не зможе – аж надто сильні латиноамериканські гегемони. Але звичний мінімум у вигляді чвертьфіналу від німців чекати варто.