7:0 чи 6:2 - далеко не межа. Найрезультативніші матчі в історії Чемпіонату світу

Катарський Мундіаль поступово набирає хід, а ми вже побачили перші розгром - Англія без проблем здолала Іран (6:2), а Іспанія познущалася з Коста-Рики (7:0).

Сім чи вісім м’ячів - солідно, проте цим насправді нікого не здивуєш; та ж Німеччина у 2014-му видала пам’ятний фестиваль з Бразилією (7:1).

Історія знає достатньо випадків, коли команди творили справжній голепад. Власне, про них і розповімо.

10 голів

• Франція - Парагвай - 7:3 (ЧС-1958, груповий етап)

Автори: Фонтен (24, 30, 67), П’янтоні (52), Виснєвський (61), Копа (70), Венсан (83) - Амарілья (20, 44, пен), Ромеро (50)

"Гальські півні" завітали до Швеції надпотужним складом - кістяк колективу, керованого Альбером Батте, сформували виконавці "Реймса". Сьогодні "червоно-білі" не хапають зірок з неба, проте в 50-х двічі дійшли до фіналу Кубка європейських чемпіонів. Тобто Арман Пенверн, Робер Жонке, Роже П’янтоні та Жан Венсан володіли класом, завдяки якому легко робили різницю; та і Раймон Копа хоч виступав у "Реалі, та все ж походив із однієї "колиски".

А ще був Жюст Фонтен у якості вишеньки на торті - всі ми чули про досягнення нападника. Навіть з розширенням ЧС до сорока восьми учасників ми сумніваємось, що хтось повторить феноменальний показник - одразу тринадцять влучних пострілів впродовж одного форуму.

Не сказати, що Парагвай збирався так просто здаватися - у кваліфікації латиноамериканці випередили Уругвай (дворазового тріумфатора ЧС) і симпатичну Колумбію. Та і той факт, що станом на 50 хвилину "гуарані" вели в рахунку 3:2, свідчить про наявність майстерності.

Але як зупинити Францію? Фонтен організував хет-трик, доклалася й решта партнерів. Як підсумок, статистика допомогла "ле бле" закріпитися на першій сходинці, а по завершенні турніру взяти бронзові медалі.

11 голів

• Бразилія - Польща - 6:5 (ЧС-1938, 1/8-ма)

Автори: Леонідас (18, 93, 104), Ромеу (25), Перасіо (44, 71) - Шерфке (23, пен), Вілімовський (53, 59, 89, 118)

До появи 4-2-4, усвідомлення "jogo bonito" та Пеле Бразилія виглядала несистемною і дуже авантюрною. У 1933-му тамтешні виконавці нарешті стали професіоналами, через рік зганьбилися на Мундіалі в Італії (програш Іспанії 3:1) і буквально за кілька днів згоріли в Белграді югославам 4:8. Країна залежала від індивідуалістів і вимагала героїв - одним із них виявився Леонідас.

"Селесао" робили ставку на ЧС-1938, однак розуміли складність завдання - тим паче, по інший бік барикад чекала Польща. У якої був свій "Леонідас" - на той момент Ернест Вілімовський запалював у хожувському "Русі", чотири рази виграв місцеву лігу і двічі став її найкращим бомбардиром.

І форварди не підвели очікування, зафіксувавши низку рекордів: світ вперше побачив, як представники різних команд оформили по хет-трику, а покер, відвантажений Вілімовським, зробив його наймолодшим, кому це вдалося (21 рік і 347 днів).

Матч прикметний деталями: 5 червня у Страсбурзі сильно дощило і поле перетворилося на суцільну багнюку. Леонідас взагалі забив босоніж - попередньо злетіла бутса - і просив шведського арбітра Івана Еклінда так продовжити гру.

Польща попрощалася зі змаганням, а от Бразилія гарантувала бронзу. Правда, на батьківщині відреагували скупо, влаштували розбір польотів і виставили тренерський штаб за поріг. Частково погодитимося - Адемар Пімента, керманич збірної, прибрав Леонідаса з 1/2-ї, сподівався випустити його свіжим на фінал, але поступився Італії. Отака іронія долі.

• Угорщина - ФРН - 8:3 (ЧС-1954, груповий етап)

Автори: Кочиш (3, 21, 69, 78), Пушкаш (17), Хідегкуті (52, 54), Тот (75) - Пфафф (25), Ран (77), Германн (84)

Про "чарівних мадярів" можна розказувати годинами. Тоталітарний режим Угорщини створив щось дійсно прекрасне, елегантне і новаторське - так, штучне, але все ж. Так звана дунайська тренерська школа генерувала ідеї і спеціаліст Густав Шебеш увібрав найкращі. Симбіоз примусу та таланту породив монстра, який з червня 1950-го по липень 1954-го не знав смак поразки у жодному із тридцяти одного офіційних поєдинків. Прикро, що серія обірвалася саме на фіналі ЧС-1954.

Грошич, Пушкаш, Гідегкуті, Цибор, Божик, Кочиш, Палоташ - здобули золото літніх ОІ в Гельсінкі та зняли скальп з Англії (знамениті 6:3 на "Вемблі" після яких британці вимушено провели реформи), чим вкотре сигналізували про наміри щодо Кубка світу.

Показово, що у першому турі "аранчапат" не залишили живого місця від Південної Кореї (9:0). З одного боку, прогнозовано - рівень азіатів не перевищував напіваматорський - та що ви скажете про 8:3 у боротьбі ФРН?

Враховуючи те, хто виграв швейцарський Мундіаль, німецькі ЗМІ люблять хвалити Зеппа Хербергера - мовляв, фахівець навмисно задіяв ослаблений старт, щоб "намацати" потенціал угорців. Повірте, газетярі лукавлять, тому що після матчу самі ж були не проти поквитатися із Хербергером у підворітні - не всім сподобався "план".

Голкіпер Хайнц Квятковски пропускає черговий гол від угорців, фото - Getty Images

Капітан Фріц Вальтер зізнався: "Нас тикали носом у кожну помилку, як безпорадних цуценят. Інколи ми були без м’яча по декілька хвилин". Тільки 20 хвилина, а ФРН "горіла" 3:0.

Апогеєм провалу стала травма Пушкаша - на початку другого тайму Вернер Лібріх підступно "зрубав" нападника. Уявіть собі, Ференца захищала не лише угорська, а й німецька преса: "Лібріх мстив Пушкашу за те, що той великий гравець і краще грає у футбол. Лібріха не можна на гарматний постріл підпускати до збірної, його дії принесли німецькому футболу шкоди більше, ніж десяток поразок".

Перебуваючи у меншості, мадяри не знітилися і забили ще три. Красива історія, але з печальним кінцем - через якихось два тижні Хербергер перехитрив Шебеша (3:2). Більше ми не побачимо Угорщину настільки потужною - у 1956-му станеться Будапештський заколот, на танках приїдуть радянські солдати і частина виконавців розбіжиться Європою у пошуках спокою.

• Угорщина - Сальвадор - 10:1 (ЧС-1982, груповий етап)

Автори: Нілаші (4, 83), Пелешкеі (11), Фазекаш (23, 54), Тот (50), Л.Кісс (69, 72, 76), Сантеш (70) - Сапата (64)

Не думайте, що ми самі собі ж суперечимо із вищесказаним твердженням - те, що Угорщина відправила у ворота Сальвадора десять м’ячів, аж ніяк не говорило про її могутність. В кінці 70-х - середині 80-х мадяри тричі поспіль потрапили на ЧС, але всюди обмежилися груповим етапом. Проблема в самих сальвадорцях, що продемонстрували, без перебільшення, колгоспний футбол.

"Сині" дивом вийшли на іспанський Мундіаль (у кваліфікації поставили неочікувану підніжку Мексиці і випередили суперника на одне очко), тож ніхто всерйоз їх не сприймав.

фото - Getty Images

Угорці відзначилися на будь-який смак - і головою, і з виходом віч-на-віч, і після розіграшу стандарту. Оборона сальвадорців не знала, як виплутатися із ситуації, а воротар Луїс Гевара Мора повністю розклеївся - якби не деякі його помилки, то, можливо б, команда не зазнала найрозгромнішого програшу у власній історії.

Це єдиний випадок на чемпіонатах світу, коли збірна досягла двозначного числа у зустрічі, причому голи у активі одразу шістьох футболістів. І що, це допомогло? Угорщина не забезпечила плей-оф - все вирішили Бельгія та Аргентина.

12 голів

• Австрія - Швейцарія - 7:5 (ЧС-1954, чвертьфінал)

Автори: Вагнер (25, 27, 53), Кернер (26, 34), Оцвірк (32), Пробст (72) - Балламан (18, 39), Гюгі (17, 19, 60)

І повертаємося у 1954-й. Як бачите, ЧС у Швейцарії видався веселим - "залітало" дуже багато. Німці, угорці - чудово, проте всіх переплюнули австрійці з господарями турніру.

"Наті" мріяли підняти над головою кубок Жюля Ріме і шукали того, кому це під силу. Вибір пав на Карла Раппана - хоч і австрійця, але воістину культового фахівця, що присвятив Швейцарії всю тренерську кар’єру. Будівництво легендарного "Грассгоппера", тактичний прийом "швейцарський замок", який згодом переріс у катеначчо - Раппана, незважаючи на минуле, пов’язане з нацистами, обожнювали і носили на руках.

Педантичний і холоднокровний Карл ґрунтовно аналізував опонентів - ніхто не сумнівався у ньому та, відповідно, можливостях Швейцарії. З іншого боку, команда створила додаткові труднощі під час групового етапу - розібралася з Італією (2:1), поступилася Англії (0:2) і була змушена провести додатковий поєдинок проти "скуадри адзурри" (4:1).

Тож якщо Австрія відпочивала тиждень, то Швейцарія - кілька днів. Раппан розумів, що опинився у глухому куті і пішов ва-банк - вирішив витиснути із гравців максимум вже на старті матчу.

І що тут сказати? У першій сорокап’ятихвилинці сторони організували дев’ять (!) м’ячів. Однак на відміну від підопічних Вальтера Науша Раппан постраждав більше - його установка виснажила, а шалена спека вивела з ладу капітана Роже Боке. Лідер "наті" ледь не марив, плутав слова і не знав який рахунок - специфіка полягала в тому, що в ті часи заміни не практикувалися.

Карл не став страхувати захисника і цим поплатився - Австрія додала в темпі і остаточно схилила шальки на свій бік. Що цікаво, після вильоту Раппан не втратив у популярності і все одно отримав солідну фінансову винагороду. От що значить - людина-епоха.

А раптом нинішній ЧС перевершить рекорд? Слідкуємо далі за подіями у Катарі.