Мак Аллістер - несподіваний герой Аргентини. Його предки покинули Ірландію 200 років тому, а батько грав з Марадоною

Після голу в ворота Польщі за Алексіса Мак Аллістера розгорнулася справжня битва між… Ірландією та Шотландією.

Прізвище та руде волосся півзахисника "Брайтона" безпомилково вказують на британське походження, хоча в паспорті вказане лише одне громадянство - аргентинське. Так хто ж він насправді?

Поки кельти досліджували це питання, інтерв’ю встигли взяти не лише у Алексіса, але й його батька Карлоса, дядька Патрісіо, братів Кевіна та Френсіса - усі вони, уявіть собі, теж футболісти.

Більше того, ЗМІ розкопали навіть кілька далеких родинних гілок в Іспанії та Англії;. знайшли замок, звідки вони всі родом, бо як написала Irish Independent, і "Тартанова", і "Зелена армії" давно перебувають у занепаді, а перемог хочеться - нехай і таких опосередкованих.

????????| Alexis Mac Allister is shining for Argentina in the World Cup

His family come from Ireland

His dad, Carlos, has even said he love him and his sons to “know Ireland” someday

Keep smashing it Alexis ???????????????? pic.twitter.com/t7FST2h99K

— IrishPropaganda????????⚽️ (@IrishPropaganda) November 30, 2022

***

"Згідно з родинними переказами, наші предки прибули з Ірландії. Два священики підговорили селян рушити за океан в пошуках землі, і три-чотири покоління тому ми прибули в Пергаміно, а вже там мої батьки одружилися і переїхали до Ла-Пампи", - каже Карлос Мак Аллістер.

Таких, як він, в "Країні срібла" понад мільйон, і то більшість живе не в столиці чи на теплих берегах Ла-Плати, а в малонаселеній Патагонії, бо саме цю територію, обернену лицем до Антарктиди, найактивніше заселяли мігранти з Британії.

Власне, вони і привезли в Аргентину футбол, про який місцеві наприкінці 19 століття ще не чули. Зараз ім’ям Александра Хаттона названа бібліотека федерації в Буенос-Айресі, а в 1882-му цей шотландець першим привіз у місто зв’язку футбольних м’ячів, коли прибув навчати дітей в школу Сент-Ендрюс.

Що було далі - здогадатися нескладно. Якщо вас цікавило, чому деякі аргентинські клуби мають дивні для свого регіону назви, типу "Ньюелз Олд Бойз", "Арсенал" чи "Банфілд", то це воно.

The father of Argentine football is a Scot, Alexander Watson Hutton, whose first championship in 1891 ended in a play-off between Old Caledonians FC and St Andrews FC, with the St Andrews lads beating their fellow Scots. Independiente continues that tradition with this top. pic.twitter.com/XlYbbepKaM

— Billy Kay (@billykayscot) June 16, 2020

Також зрідка вистрілювали й футболісти з британським корінням, як автор голу в фіналі ЧС-1986 Хосе Луїс Браун - його прямий предок прибув в Аргентину з Шотландії у 1825 році, тікаючи від безземелля і бідності. Патагонією тоді ще кочували войовничі індіанці теульче, але той, кому щастило уникати їх стріл, міг за пару років стати багатієм.

Отже, британці ризикували і рушали в подорож, а ще їхали скандинави, швейцарці, бури, російські старообрядці - коротше, строката компанія.

Ну, і Мак Аллістери серед них не загубилися.

***

Їхній справжній злет почався з Карлоса - батька Алексіса.

Він був основним лівим захисником в "Архентінос Хуніорс" наприкінці 80-х - жорсткий, непоступливий, добре грав головою, незважаючи на невисокий зріст.

"Я часто жартую, що після перегляду матчів Алексіса мені потрібен тест на ДНК. Можливо, це пов’язано з місцем, де він почав грати. "Клуб Парке" випустив Камб’яссо, Рікельме, Тевеса - мислячих гравців, які багато думають на полі. Я ж свого часу прославився, як "персональник".

Карлос явно применшує свої здобутки. Він відбігав понад 300 матчів в аргентинській еліті, чимало пограв за "Бока Хуніорс" і навіть провів три поєдинки за збірну перед ЧС-1994.

Мак Аллістер впевнений - Альфіо Басіле взяв би його на мундіаль, якби не Суперкласіко 1 травня 94-го. Того дня фанати "Боки" вбили двох вболівальників "Рівер Плейта" прямо під стадіоном, що призвело до гучних судових процесів. Ну, а 20-річний Аріель Ортега "вбив" шанси Мак Аллістера на ЧС, розібравши його на запчастини.

Після того матчу про Карлоса в збірній вже не говорили - його місце зайняв Хосе Шамот. Втім, яка різниця? Марадона, який дав нації надію, сам же її і погасив.

Що ж до Мак Аллістера, то він удар тримав добре. Після ще кількох сезонів на високому рівні, він заснував разом з братом Патрісіо клуб в рідній Ла-Пампі, де здебільшого тренував дітей. Потім увійшов до ради директорів "Боки", став політиком і навіть міністром спорту, підтримавши центриста Маурісіо Макрі, що виступав проти зближення з Росією та Китаєм.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Javier “Colo” Mac Allister (@colomacallister)

В мережі можна знайти документ, який Карлос Мак Аллістер підписав з УАФ - там йшлося про якусь співпрацю; ймовірно, декларативну.

Навіть зараз, коли Макрі посунули з поста, екс-футболіст лишається доволі цитованим в ЗМІ депутатом. Словом, він себе знайшов.

***

Ну, і ще він справді хороший батько - це теж неабиякий успіх.

"Коли хлопці були малі, то засинали під дві історії - або про трьох поросят, або про трьох братів, які разом грали за "Реал". І от якось я так довго придумував, що заснув раніше за них. Зранку вони наперебій питали мене, чим же все закінчилось!"

Мрія Алексіса, Френсіса та Кевіна збулася, але не в Мадриді, а в "Архентінос Хуніорс". 26 листопада 2017 року усі троє братів разом зіграли проти "Сан-Лоренсо".

Вони дуже різні - Алексіс має латинське ім’я і техніку, проте виглядає по-британськи. Його брати інші - з лиця вони типові аргентинці, проте мають британські імена і стиль гри, наче з підвалин Чемпіоншипу.

Наразі Френсіс бігає за "Росаріо Сентраль", а Кевін лишився вірним "Хуніорс". Великих кар’єр вони вже не зроблять, чого не скажеш про наймолодшого брата. Цими днями все сімейство прибуло в Катар, щоб його підтримати.

"Знаєте, вони в мене були оточені футболом від початку. Я нікому не казав, але коли по завершенні кар’єри влаштувався скаутом "Осасуни", то хлопці допомагали мені писати звіти. Ми сідали на трибуні, і я розподіляв між ними гравців, за якими слід було слідкувати".

У Карлоса Мак Аллістера таких історій вагон. Він може розповісти, як ще дитиною Алексіса торгував "Рівер Плейт" попри те, що він тоді був в керівництві "Боки"; як син забив гол в дебютному матчі в Копа Лібертадорес; як опинився в АПЛ, хоча мав пропозицію від "Генуезців", за яких вболівав з дитинства.

За словами Карлоса, все тоді сталося через жадібність. "Брайтон" давав за Алексіса 8 млн євро, а "Бока" лише тягнула час. Більше того, коли він таки опинився на "Бомбонері" в оренді через півроку, клуб навіть не думав його викупляти - лише просив англійців накинути мільйон зверху за достроковий від’їзд в Англію, дарма що хлопець хотів залишитися. Не було грошей? Швидше, вони осідали в чиїхось кишенях.

***

Втім, може, той переїзд в "Брайтон" за місяць до початку пандемії і був вирішальним?

Мак Аллістеру було складно через погоду, мовний бар’єр, чужу культуру. Він тоді приїхав з батьками, які допомогли облаштувати побут, а коли вони поїхали, то плакав і думав про повернення додому. Такі труднощі не проходять безслідно.

Тодішній тренер "Брайтона" Грем Поттер одразу зауважив силу новачка, який мало говорив, проте добре тренувався:

"Він довго сидів у своїй квартирі в розпал карантину, а тому не зміг адаптуватися до нашого стилю життя так швидко, як хотів. Втім, він також великий професіонал з прекрасним відношенням до справи. В роздягальні зазвичай тихий - здається, це вроджене. Південноамериканська свобода в ньому проявляється, коли він отримує м’яч. Алексіс здатен робити складні передачі так, ніби вони прості".

Ну, це ви мабуть і самі оцінили в матчах Аргентини на ЧС. Після трьох років в АПЛ якості, які Поттер запримітив від початку, розвинулися, і це сильно виручило "Альбіселесте" на фоні регресу й травм Джованні Ло Чельсо. Конкурентів, по суті, нема.

Це розуміють Скалоні та команда, і навіть Лео Мессі, помітивши на тренуванні, що Алексісу не подобається прізвисько "colo", попросив негайно його забути, що Мак Аллістер тепер гордо переказує в інтерв'ю.

Ліонель був його ідолом в дитинстві і лишається ним зараз - типово для уродженця Ла-Пампи. І ще, як добра половина "Країни срібла", Мак Аллістер щоранку дивиться, як зіграв "Бока Хуніорс", бо це й далі клуб його серця. Хай Аргентина далеко, але воно б’ється в її ритмі.

Ну, а пошуки пресою коріння йдуть своєю чергою, хоче того Алекс чи ні. Вже вдалося встановити початкову точку – це селище Донабейт біля Дубліна. Також знайшлися далекі родичі в Лондоні, Мадриді, різних кінцях Ірландії та Шотландії.

Ймовірно, вони навіть зустрінуться всі разом - такий собі генеалогічний туризм, який, звісно, не змінить жодного Мак Аллістера - лише нагадає нам, стороннім, про поневіряння народу Святого Патрика та його силу, бо що не кажіть, а досягти успіху на краю світу серед диких індіанців теульче в тисячу раз складніше, ніж виграти всі чемпіонати разом узяті.