Час Африки. Та Азії. Підсумки групового турніру Чемпіонату Світу-2022

Завершився груповий турнір Чемпіонату Світу-2022. Спробуємо висвітлити його основні тенденції, які можуть стати історичними, вкрай важливими.

Мундіаль Африки та Азії

В плані якості та яскравості гри груповий турнір розчарував. 120 голів, тобто 2.5 за матч – це менше, ніж на Чемпіонатах-2018, -2014, -2002, -1998. Хоча б більше, ніж на відверто нудних ЧС-2006 з перемогою захисної Італії та ЧС-2010 з перемогою Іспанії та її тисячі поперечних передач. Дивитися в ігровому плані варто було лише групи Е, G та H, та й ті – не завжди. П'ять 0:0 в перших двох турах відбулися вперше на ЧС, в третьому додався ще один.

Причому цікаво, що в яскравих багатих на голи матчах здебільшого брали участь команди, які зрештою вилетіли. Німеччина – Коста-Ріка, Камерун – Сербія, Сербія – Швейцарія, Португалія – Гана, Гана – Південна Корея. Тобто запорукою успіху була оборона.

Зате драматизму було хоч греблю гати. Скільки разів впіймав себе на думці: "Таке не може бути, такий сценарій неможливо написати!" В трьох групах через третій тур змінився склад тих, хто вийшов - Сенегал, США, Південна Корея прорвалися. Іспанія, Японія, Швейцарія та Польща втрималися, але з неймовірними драмами. В японській, аргентинській, португальській групах коїлося божевілля. США відчепили Іран, Швейцарія – Сербію, Гана потягнула з собою на дно Уругвай.

Вже те, що вперше з 1994-го року жодна команда не завершила турнір з трьома перемогами і лише п'ять не зазнавали поразок (на попередніх турнірах не зазнавали 9-11 команд), свідчить про драматизм.

Головним питанням турніру було: "Наскільки проведення у листопаді-грудні вплине на гру та результати?" Деякі фахівці та гравці стверджували, що провідні гравці ще не втомилися, адже нині навіть не середина сезону, і тому повинні видати яскраву швидку гру. Як виявилося – ні. Навпаки. Фаворити виглядали втомленими, берегли сили. Німеччина, Бельгія, Уругвай на цьому догралися, Іспанія мало не догралася.

Дев'ять ударів по воротах у матчі Аргентина – Мексика – антирекорд ЧС з 1966-го року. У матчі Канада – Марокко завдали 11.

В третьому турі всі гранди, які забезпечили місце в 1/8, відправили лідерів відпочивати навіть ціною поразки. Розуміючи, що на такому інтенсивному турнірі відпочинок набагато важливіший, ніж марна статистика. І пам'ятаючи про епідемію травм на початку турніру. Хоча б ця епідемія дещо вщухла. Тобто гравці все ж таки увійшли в ритм збірної. Або тренери справді форсували підготовку і помилилися (вже кажуть, що не потрібно було грати товариські матчі), а тепер виправилися.

Також запитували: "Для кого він стане домашнім - європейців чи південноамериканців?" Чи зіграє близькість Катару до Європи, до європейського часового поясу? Або ж спека, схожа на Південну Америку, де зараз починається літо? Як виявилося – ані те, ані інше. Цей Мундіаль унікальний як часом і місцем проведення, так і результатами. Ніколи раніше третій футбольний світ – Африка та Азія – так боляче не бив перший та другий.

Рекорд Африки складав чотири перемоги на одному Мундіалі. На попередньому було три. Нині – вже сім. Рекорд Азії складав шість перемог. Нині – вже сім. Вперше в історії понад дві команди з Азії пройшли до наступного раунду (3). І одночасно вперше з 1982-го року лише дві збірні з Латинської Америки пройшли, вперше з 2002-го - лише дві збірні з Південної Америки.

Гранди втомилися від клубного сезону, європейцям важко грати в спеку, а латиноамериканцям – далеко від Батьківщини.

Ну і, звісно, в Африці та Азії почали непогано працювати, і це мало колись дати плоди. Африканці почали збирати всіх, хто народився у Європі, розсилали не тільки скаутів, але й практично лобістів, які переконували кандидатів. Ось і сколотили майже нові збірні з практично європейців з європейською школою футболу та європейською дисципліною.

Марокко - перша на цьому ЧС за кількістю гравців у заявці, які народилися не в її країні. Таких там 14 з 26-ти. Народилися у Нідерландах, Бельгії, Франції, Італії, навіть Канаді.

У соцмережах навіть почали скаржитися, що африканські збірні почали грати нудно та обережно, як європейці. Логічно. Марокко грав вкрай нудно, проти Бельгії та Хорватії володів м'ячем лише 33-35 відсотків часу, за володінням та ударами по воротах один з найгірших в груповому турнірі. Проте виграв групу. Завдяки згуртованості та організованості оборони. Японія володіла м'ячем проти Іспанії та Німеччини 17-26 відсотків часу. І виграла групу.

Японія та Південна Корея пішли протилежним шляхом. Не забирали чужих до себе, а відправляли своїх до чужих. Хадзіме Моріясу, головний тренер японців, прямо заявив, що перемогу над Німеччиною вдалося здобути завдяки досвіду, який гравці здобули у Європі (він навіть ще й дозволив собі розкіш не викликати на ЧС цілих трьох гравців з "Селтика"). "Якби не цей досвід, ми б не здійснили камбек".

Раніше гравці затримувалися вдома, оскільки в J1 добре платили та й важко було на чужині. Тепер їх завзято відправляють до Європи у юному віці. Намагаються парами в один клуб, обов'язково з особистим менеджером та парою японських друзів, які полегшують адаптацію. Виглядає як почт Неймара в Парижі, але японці дурницями не займаються.

Втім, чи все це означає, що у фіналі зіграють Японія та Марокко? Зовсім ні. В 2010-му та 2014-му роках також волали про провал Європи, а тоді ще більше європейських команд не вийшли з групи (по сім, нині - п'ять). Але зрештою Чемпіонат вигравала європейська команда.

Більше запитань, ніж відповідей

Хто ж вразив в груповому турнірі? У Бразилії незадоволені атакою збірної, натомість, захоплені обороною та вважають, що саме вона принесе трофей. Нідерланди набрали сім очок, але грають вкрай сіро в атаці, позбавлені таланту там. Еквадор та Сенегал зовсім не заслужили здолати.

Аргентина відіграла три зовсім різні матчі. Програла Саудівській Аравії, вимучила перемогу над Мексикою завдяки Ліонелю Мессі (знову нагадаю слова Ді Марії: "Мій асист йому? Я кинув йому лайно, але він завжди знайде рішення"), рознесла Польщу силами 21-24-річних гравців. Яка з трьох аргентин справжня?

Яка справжня Англія? З 6:2 над Іраном та 3:0 над Вельсом? Або коли відбивалася від США (0:0), а Гарет Саутгейт з переляканим обличчям казав, що іноді треба триматися та вигризати результат? Ще й Гаррі Кейн взагалі не забиває. Яка справжня Іспанія? З 7:0 над Коста-Рікою чи та, що кинула грати за 1:0 проти Німеччини і програла Японії? Луїс Енріке визнав, що два останні матчі його дуже стурбували. Перекочування м'яча нічого не обіцяє.

На що здатна Хорватія? Два сумні 0:0 з відскоком від Лукаку та 4:1 як помста за образу від тренера канадців. Стрижень, характер у віце-чемпіона, безперечно, є, але чи не старі Модріч, Брозовіч і Ковачіч для звершень, чи не занадто старі й слабкі форварди Крамаріч та Лівайя? Швейцарія підтримала рівень, переграла Сербію, пропустила лише одного разу від Бразилії. Але в країні називають нинішнє покоління Золотим і вимагають щонайменше чвертьфінал.

В Португалії хочуть назвати покоління Золотим, але здобутків немає. Хоча Фернанду Сантуш і обіцяв інтенсивну гру. З Ганою та Уругваєм більшу частину матчу грали снуло, голи створює лише Бруну Фернандеш, а Кріштіану Роналду своїми витівками (тепер ще й нецензурно вилаяв тренера) суттєво заважає. Його рекорд – голи на п'яти ЧС – навіть відійшов в тінь через витівки.

Франція влаштувала камбек проти Австралії, витягнула матч проти Данії наприкінці. Чи це означає, що вразила? Тим більше, що, якщо подумати, не забивала з центральної зони, лише з флангів. Чи можна одними флангами виграти Чемпіонат Світу, навіть якщо там Мбаппе?

Звісно, всі ці претензії тьмяніють перед вильотом Німеччини. Там вже мало не починають писати філософські трактати. Говорять про неправильний шлях розвитку, про домінування "Баварії", через яке інші розучилися перемагати, а вона - боротися. Про відсутність центрфорварду і тому реалізації (а за очікуваними голами вона впевнено перша у всьому груповому турнірі з десятьма), про оборону, яка в десяти останніх матчах на великих турнірах пропустила 16 м'ячів.

Бастіан Швайнштайгер ще й каже, що академії заточені лише на виховання технарів, дриблерів, а переможців, бійців не вирощують. І справді, таких як Басті, як Клозе, як Хуммельс, Мертезакер у збірній і близько немає.

В Бельгії гравці пересварилися між собою та з тренером, вже їхали на Мундіаль розібраними. З відчуттями, що пропустили поїзд, що Золоте покоління вже пішло, а за ним нікого немає. Кевін Де Брюйне прямо заявляв: "Ми занадто старі". Склад збірної Бельгії у матчі проти Хорватії був другим найстарішим в історії Чемпіонатів Світу – 31 рік та 95 днів в середньому.

В Уругваї Суарес, Кавані, Касерес, Годін, Хіменес також старі, а молодим не дали достатньо розвернутися. Зміна поколінь запізнилася. Настільки, що він проспав два перші матчі. Коли прокинувся – було вже пізно.

Ну, а провал Данії, півфіналіста Євро, важко пояснити. Вона не лише покладалася на ветеранів Еріксена та Шмейхеля, але й задіяла молодь. Не витримав тренер Каспер Хьюлманд, змінюючи тактичні схеми та випустивши у "старті" у трьох матчах трьох різних центрфорвардів.

Чи збережуться тенденції цього групового турніру в плей-офф? І на наступному Чемпіонаті Світу? На відповіді на обидва запитання доведеться зачекати. Поки що лише можна відзначити, що потенціал епохальних тенденцій дуже високий.