Шість грандів, сенсація та Хорватія. Підсумки 1/8 фіналу Чемпіонату Світу

1/8 фіналу Чемпіонату Світу вельми відрізнялася від групового турніру. В груповому забивали мало голів (2.5 в середньому за матч), натомість, було багато драм та сюрпризів. Крім того, тоді Європа та Латинська Америка провалилися, втративши дев'ять команд. Нині втратили три, але дві з них – у матчах між собою. І нині забивалося в середньому 3.5 м'ячі за матч (28 – рекорд стадії з 1986-го року, коли вона повернулася), а сюрприз відбувся лише один.

Загальні тенденції

Причини такої різниці, в принципі, на поверхні. По-перше, турнір до 1/8 фіналу був дуже інтенсивним. Грали кожні чотири дні. А це завжди на користь грандів та їхніх довгих лавок, скільки б вони не скаржилися на втому та травми. Організованість, різкість і жорсткість аутсайдерів знизилися, тому вони почали дозволяти суперникам набагато більше пропускати.

Вплинув відпочинок в третьому турі. Чимало критикували Францію, Бразилію та Португалію за другі склади в третьому турі та поразки. Але саме ці збірні виглядали в 1/8 найсвіжішими, забивши 13 м'ячів на трьох. Нідерланди та Англія, що здобули легкі перемоги над слабкими суперниками в третьому турі, в 1/8 також виглядали свіжо і забили по три м'ячі начебто непростим США та Сенегалу.

Навіть у рівних та в'язких матчах виграли ті, хто зберіг більше сил в третьому турі. Матч Хорватії проти Бельгії був значно менш інтенсивним, ніж Японії проти Іспанії, матч Марокко проти Канади – значно менш інтенсивним, ніж Іспанії проти Японії. Можливо, цих мілілітрів свіжості і вистачило хорватам та марокканцям.

Ну і, зрештою, груповий турнір завжди надає можливість зберегти сили, поекспериментувати, дещо награти. Щоправда, можна догратися, як Німеччина та Бельгія. Але природу не перемогти. А до плей-офф гранди мобілізуються.

Також 1/8 фіналу стала стадією індивідуальних виступів. І не лише зірок. Навіть захисники Геррейру, Думфріз та Блінд заробили щонайменше два очки за матч за схемою "гол+пас". Спрацювали так й атакери Мбаппе, Фоден, Неймар, Вінісіус, Рамуш та Фелікс.

Португалія та Бразилія

Переможцем раунду, звісно, стала Португалія. І особисто її тренер Фернанду Сантуш. Кріштіану Роналду не забивав вже в 11-ти з останніх 13-ти матчів за збірну. Будь-якого іншого центрфорварда з такими показниками вже давно попрохали б з стартового складу. Але тренер наважився лише тоді, коли гравець образив особисто його. І Сантуш отримав всі дивіденди. Покоління, яке дуже хочуть назвати Золотим, нарешті відіграло як таке.

Загалом цей матч виграли та програли тренери. Сантуш випустив замість Роналду не другого форварда в ієрархії Андре Сілву, і не "фальшиву дев'ятку", а 21-річного Рамуша, який ще не грав у "старті" збірної. І Гонсалу став першим автором хет-трику в плей-офф ЧС з 1990-го року. Жоау Фелікс номінально грав на лівому фланзі, але насправді з'являвся скрізь – і видав свій найкращий матч за збірну. Далот несподівано витіснив Канселу зі "старту" і зробив асист.

Вперше в історії Португалія забила чотири голи до 55-ої хвилини на Чемпіонатах Світу. Найбільша перемога в 1/8 фіналу з 1986-го року - її. Пепе став найбільш віковим автором голу в плей-офф ЧС.

Рішення колеги Рамуша Мурата Якіна також дуже вплинули. Його перехід на гру з трьома центральними захисниками (3-5-2) оголив фланги для Далота, Геррейру, Фелікса, Леау. Лідер Nati Шердан Шакірі заявив, що перехід був несподіваним і вдарив по командній грі.

До феєрії Португалії переможцем туру вважалася Бразилія. Настільки, що в країні та в усьому світі вже впали у феєрію, почали говорити про повернення Jogo Bonito. Після не надто яскравого групового етапу Південна Корея була розірвана за 36 хвилин і має бути щасливою, що отримала лише чотири. "Селесао" танцювала не лише святкуючи голи з головним тренером Тіте, а й граючи на полі.

Тут також слід відзначити тактичне рішення. Неймар повернувся і отримав місце у складі замість не одного з гравців атаки, а опорника. Опорниками залишилися Каземіро та Пакета. Виглядало це на папері авантюрно та ризиковано, але обидва відіграли бездоганно. Лукас, взагалі не опорник за духом, робив все у відборі та диригуванні атаками, а потім ще й забив.

Вперше з 1954-го року Бразилія забила чотири м'ячі в першому таймі матчу Чемпіонату Світу.

Нідерланди, Англія, Франція, Аргентина

Луї ван Гаал у своєму стилі намагався остудити захоплення від бразильців, заявивши, що вони лише забивають в контратаках, як його збірна, що атакувала Корея, а забивали вони. "Ми навіть забили гарніше, ніж вони, після 20-ти передач на високій швидкості. Це був чудовий гол". Він говорить про перший у ворота США. Щоправда, майже всі паси відбулися на власній половині поля. А голи з контратак забивали в 1/8 і Англія, і Франція, і Португалія.

Загалом можна сказати, що Франція та Аргентина обрали вичікувальну тактику. "Ле Бле" та "Альбіселесте" перекочували м'яч і чекали, поки залетить. Залетіло наприкінці першого тайму. Кіліан Мбаппе виклав врозріз Олів'є Жиру, а той став одноосібно найкращим бомбардиром збірної Франції з 52-ма голами. Ліонель Мессі забив свій перший гол в кар'єрі в плей-офф ЧС. Потім обидві грали за результатом і забили ще.

Нідерланди та Англія ж взагалі обрали ультравичікувальну тактику. Віддали ініціативу США та Сенегалу. Останні двоє в першому таймі банально грали краще, ніж суперник. Але обидва гранди покладалися на оборону, знайшли контратаки і забили ще. Їхня впевненість в собі, холоднокровність вразили на тлі таких серйозних спроб аутсайдерів.

Окремо слід відзначити впевненість та холоднокровність Мбаппе, який зробив два голи зовні легкими ударами. За голами на Чемпіонатах Світу він наймолодший з часів Пеле. В Англії нарешті забив Кейн, а найкраще знову грав Беллінгем. Перший тінейджер в її "старті" в плей-офф після Майкла Оуена. У Нідерландах відзначився латераль Думфріз - перший голландець з трьома очками за схемою "гол+пас" в одному матчі з 1978-го року.

Японія - Хорватія та Марокко - Іспанія

Як тоді назвати тактику в матчах Японія – Хорватія та Марокко – Іспанія? Власне, в груповому турнірі грандів били (якщо не рахувати непотрібні матчі третього туру) лише в групах Е і G. Не дивно, що і в 1/8 фіналу матчі між збірними з цих груп виявилися єдиними, які перейшли в овертайм. При цьому всі чотири команди не розкривалися, не ризикували, рідко прискорювалися.

В Хорватії, і в збірній, і в пресі, говорили, що головне завдання - бігати на рівні японців, наздогнати їх, не відпускати їх. В ЗМІ навіть заявляли, що в футбол "Сині Самураї" грати не вміють, і потрібно лише прийняти їхні правила гри і побігати. Гравці "картатих" запевняли, що усвідомлюють, що потрібно від них самих, цей виклик прийняли, побігали, поборолися і витягнули.

Лука Модріч навіть філософськи заявив, що, мабуть, така доля, такий шлях Хорватії. Страждати, вигризати. Враховуючи, що не встигла в основний час всьоме у восьми останніх матчах плей-офф на великих турнірах - так і є. А головний тренер Златко Даліч накинувся на журналістів, які критикували за гру. Заявивши, що це фігурне катання, і тут мета - лише результат.

Президент навіть порівняв збірну зі старою Німеччиною. Говорячи про залізну оборону, характер та вміння здобувати результат. Схожа.

Марокко ж завжди ставив за мету грати щільно, жорстко, від оборони. Навіть проти Канади володів м'ячем 41 відсоток часу, проти Бельгії та Хорватії – 33-35. Не дивно, що проти Іспанії вийшло 23. Дивно, що ця збірна складена з 14 гравців, які не народилися в Марокко. Тобто її першою проблемою має бути відсутність згуртованості. Але реальність протилежна. "Леви Атласу" нагадали найкращі зразки згуртованих міцних андердогів.

Головний тренер Валід Реграгі, який сам народився і грав у Франції, заявив: "Нас звинувачували, що ми чужі, що нічого не відчуваємо до Марокко. Але ми справжні марокканці, любимо Марокко і довели це". Ну а до цього додалися європейський характер і досвід уродженців Франції, Бельгії, Нідерландів, Італії і навіть Канади. Четверта африканська збірна та перша арабська у чвертьфіналі в історії зробила це завдяки балансу з Європою.

Навіть разом з серією пенальті, команда Реграгі наразі пропустила на цьому Чемпіонаті лише один м'яч - автогол.

Головні герої матчів – воротарі. Домініка Ліваковіча, третього в історії, хто відбив три пенальті в серії на ЧС, на Батьківщині вже навіть назвали "Святим Домініком". А Яссін Буну повторив рекорд Олександра Шовковського, не пропустивши у серії взагалі.

Що стосується переможених, то теоретично Японію потрібно похвалити, подякувати їй. Але насправді слід трохи покритикувати. За розвитком футболу вона вже доросла до першого чвертьфіналу в історії. Але їй завжди бракує характеру. Як проти Сенегалу в 2002-му, Парагваю в 2010-му (також у серії пенальті), проти Бельгії в 2018-му, коли вела з рахунком 2:0.

Ну, а Іспанія? Вона знову видала шалені показники володіння м'ячем та передач. Точно як в 2018-му за іншого тренера. Тобто за чотири роки нічого не змінилося. Говорять про карму за Японію. Про фатальну відмову від форварда Альваро Морати, який забив у всіх трьох матчах в групі. Про Луїса Енріка, який занадто відволікався на стріми про секс та кулінарію. Але це просто рівень "Фурії Рохи". Вона просто генератор банальних поперечних передач.

Часи "тіки-таки" давно минули. А у збірній Іспанії цього ще не зрозуміли.

При всій повазі до Ліваковіча та Буну, насамперед японці та іспанці перегоріли і жахливо пробивали пенальті.

Шість грандів, фаворитів, суперсенсація Марокко та Хорватія, яку досі не знають, до кого віднести. Такий склад чвертьфіналу.