Мбаппе ще є куди рухатися. Пʼять голеадорів ЧС, яких Кіліану треба перевершити

Так, Франція поступилася Аргентині. Так, Ліонель Мессі підняв над головою омріяний кубок і нарешті закрив давній гештальт. Весь світ пильно слідкував за подіями, багато хто розділив тріумф “альбіселесте”, але ми не можемо не похвалити “ле бле”, зокрема Кіліана Мбаппе.

Нападник видав відмінний турнір - мало оборонявся, про що свідчить статистика, зате справно атакував і зрештою став найкращим голеадором. Вісім мʼячів - серйозний доробок, завдяки якому Кіліан суттєво проштовхнувся у рейтинзі бомбардирів ЧС за час його існування. Всього ж виконавець відзначився дванадцятьма влучними пострілами (нагадуємо попередні чотири були організовані на території країни-окупанта) і тепер розділяє шосту сходинку разом із Пеле.

Враховуючи вік Мбаппе, майже немає сумнівів, що він згодом очолить легендарний список. Поки ж там головує інша пʼятірка - хвалимо мастодонтів.

Ліонель Мессі (13 голів/26 матчів)

• ЧС-2006 - 1
• ЧС-2014 - 4
• ЧС-2018 - 1
• ЧС-2022 - 7

До 2022-го Ліонель Мессі виступав дуже неоднорідно: в 2006-му ходив у перспективних і перебував у процесі становлення; 2010-й - взагалі краще не згадувати, хоча до ПАР приїхав чинний володар “ЗМ”.

Бразильський Мундіаль Лео розпочав заряджено - допоміг здолати Боснію і Герцеговину (2:1), розколов Іран (1:0) та дублем “вистрелив” проти Нігерії (3:2). Здавалося, що перформанс продовжуватиметься, але з настанням плей-оф аргентинець замовк. Так, був важливий асист у боротьбі зі Швейцарією (1:0), однак не цього чекали від одного з найкращих виконавців планети.

Таку трансформацію важко пояснити, хоча все вказувало на відстороненість Мессі від коллективу (ходили чутки, що роль лідера у роздягальні перейняв Хавʼєр Маскерано). Та і не забуваймо про рівень наступних суперників - Бельгія, Нідерланди та Німеччина стовідсотково не виглядали хлопчиками для биття.

ЧС-2018 - теж із категорії “стерти з памʼяті якомога швидше”. Внутрішні розбірки та неправильна оцінка конкурентів коштували Аргентині репутації, а сам Мессі нагадав про себе лише з Нігерією (2:1).

Добре, що в Катарі ми побачили іншого Лео - злого, вмотивованого, готового відстоювати спільні інтереси, а не триматися осторонь у статусі особливого генія. Хтось скаже: хіба пенальті Саудівській Аравії, Нідерландам, Хорватії та Франції - це показник якості? Вплив аргентинця не переоцінити - він постійно працював на команду (три результативні передачі не трансформувалися з повітря) і нерідко брав відповідальність (як з Мексикою, Австралією чи у фіналі). Браво.

Жюст Фонтен (13 голів/6 матчів)

Жюст Фонтен - унікальна особистість, рекорд якої досі не побитий. Тринадцять голів на ЧС-1958 - неймовірна величина, що, можливо, буде взята з розширенням формату в 2026 році. Якщо озирнутися назад, то окрім Фонтена тільки двоє гравців зафіксували двозначне число впродовж однієї кампанії - Шандор Кочиш (11 на ЧС-1954) та Герд Мюллер (10 на ЧС-1970).

Найцікавіше те, що до Швеції Жюст сприймався зіркою, знаною суто в межах батьківщини. Центрфорвард міг похвалитися знаковими нагородами (2 чемпіонства та стільки ж національних кубків, завойованих з “Реймсом”), також вражало звання найкращого страйкера сезону 1957/58 (34 мʼячі). Проте поїздка на ЧС внесла Жюста до вищої ліги - з нападника, покликаного доповнити Раймона Копа, він вмить прокинувся легендою.

Якщо Копа шукав моменти між лініями, любив розвинути швидкість, перш ніж завдати удар, то Фонтен снував біля карного майданчика і чекав. Як бачимо, така тактика принесла шалені плоди - хет-трик проти Парагваю (7:3), дубль - югославам (2:3), переможний гол Шотландії (2:1), що дозволив “гальським півням” подолати груповий барʼєр.

Далі - не менша феєрія: дубль - Північній Ірландії (4:0), спроба врятувати поєдинок з Бразилією (2:5) і вогняна битва за бронзу, де Фонтен розродився покером проти ФРН (6:3). Шкода, що більше француз не бував у Мундіалях - у двадцять вісім завершив карʼєру під тиском травм. У подальшому став успішним бізнесменом, непоганим тренером, наразі є колумністом та інколи зʼявляється на телебаченні. У вісімдесят девʼять.

Герд Мюллер (14 голів/13 матчів)

• ЧС-1970 - 10
• ЧС-1974 - 4

Герд Мюллер є одним із найяскравіших представників “манншафт” і автором низки рекордів. Здобуток Фонтена був не під силу цілих шістнадцять років, але не дивно, що він підкорився саме такому генію. Мюллер не виглядав атлетом (і навіть мав трохи жирку), проте володів вбивчою реалізацією - як не старався той же Роберт Левандовський, та все одно не зміг затьмарити успіхи гера Герда на просторах Бундесліги.

Як відомо, в збірній ситуація дещо інша, правда, тут не слід ігнорувати очевидні речі - Мірослав Клозе банально взяв участь у більшій кількості поєдинків. Мюллеру знадобилося шістдесят дві зустрічі, щоби забити шістдесят девʼять, причому чотирнадцять голів припали саме на ЧС.

І як же прекрасно Бомбардир нації виглядав у Мексиці в 1970-му - гра, практично самотужки зроблена проти Марокко (2:1), два поспіль хет-трики (з Болгарією та Перу відповідно), надзвичайно важливий постріл Англії (3:2), чинному володарю трофея. Італія пропустила двічі, але на те півфінал і став матчем століття, що у ньому випав гідний суперник -“скуадра адзурра” впиралася, перевела сценарій поєдинку у додатковий час та все ж перевершила ФРН (4:3). Що поробиш, якщо на одного Мюллера знаходиться свій Джанні Рівера.

На домашньому Мундіалі Мюллер був не настільки результативним, однак це не применшує вплив на команду: завдяки його зусиллям спасували Австралія (3:0), Югославія (2:0) та симпатична Польща імені Казімежа Дейни та Гжегожа Лято (1:0). У фіналі Мюллер також про себе нагадав - ФРН й близько не вважалася фаворитом (Нідерланди зі своїм тотальним стилем розривали все і всіх), однак німець перевернув гру під кінець першого тайму і деморалізував “помаранчевих” (2:1). Аплодуємо стоячи - гол не тільки гарантував кубок, а й водночас змістив доробок Фонтена. Гарно.

Роналдо (15 голів/19 матчів)

• ЧС-1998 - 4
• ЧС-2002 - 8
• ЧС-2006 - 3

В 1994-му Роналдо не був залучений у жодному матчі і соромʼязливо стояв поруч із тріумфаторами американського Мундіалю. Через чотири роки бразилець постав у ролі володаря ЗМ-1997 і вважався тим, хто повинен принести південноамериканцям черговий кубок.

Немає сенсу описувати чесноти Роналдо - незважаючи на травми, подальші проблеми з вагою і дисципліною, він був і є еталоном центрфорварда. У Франції зовсім трошки не вистачило, щоб захистити титул - якщо впродовж дистанції футболіст тягнув (з ним не впоралися Марокко, двічі Чилі та Нідерланди в 1/2-й), то у вирішальному двобої сталася біда. Існує чимало історій та байок, чому Роналдо так погано провів фінал - версії з епілепсією, зупинкою серця і так далі. Втім, факт залишається фактом - “гальські півні” розтрощили Бразилію 3:0.

У 2002-му подібних ексцесів не було - Роналдо літав по полю (і це після страшної травми коліна!) та показав справжню феєрію. Йому не пощастило відзначитися лише проти Англії - в решті випадків Феномен підтверджував своє прізвище. Туреччина, Китай, Коста-Рика (дубль), Бельгія, знову Туреччина у півфіналі і зрештою дубль, що нокаутував Олівера Кана - це щось фантастичне. Багато хто шкодує, що програла саме Німеччина, вказує на неоптимальну форму голкіпера, але кому, як не Роналдо, знати про пошкодження?

Поїздка до Німеччини видалася скупішою - все зіпсував Зінедін Зідан. Відчувалося, що Роналдо важкуватий (з Хорватією та Австралією не зіграв всі 90 хвилин), але магія ще була присутня - другий мʼяч Японії (4:1) гарматою розстріляв бідолашного Йосікацу Кавагуті. Ну і з Ганою (3:0) Зубастик забив пʼятнадцятий, побивши рекорд, що протримався більш ніж чверть століття.

Мірослав Клозе (16 голів/24 матчів)

• ЧС-2002 - 5
• ЧС-2006 - 5
• ЧС-2010 - 4
• ЧС-2014 - 2

У Мірослава Клозе є особливість - за відсутності естетизму, властивого більшості форвардам (знамениті кульбіти не рахуються), німець майстерно вмикався в епізоди та їх реалізовував. Прикметно, що на ЧС-2002 усі пʼять мʼячів - Саудівській Аравії (хет-трик), Ірландії та Камеруну - були проведені в одноманітній манері. В стрибку - головою, в падінні - теж головою - здається, все просто, а повторити складно.

Так, Міро був залежним від партнерів (умовні Міхаель Баллак чи Лукас Подольскі зробили не меншу справу своїми асистами), але очевидно - якщо Клозе отримував мʼяч, то він опинявся у сітці. Стабільність - ось завдяки чому виконавець тривалий час перебував на плаву і високо котувався тренерським штабом. Зауважте, що після 2014-го “манншафт” так і не знайшли гідну заміну, класичного “наконечника”, здатного, нехай і не ефектно, зате ефективно завершити момент.

Працелюбність принесла жадані дивіденди: ще пʼять голів на батьківщині (причому Клозе врятував становище проти Аргентини і дав можливість для виходу у півфінал) та чотири - на полях ПАР (постраждали Австралія, Англія та вищезгадані “альбіселесте”).

До Бразилії Міро навідався у пенсійному віці, однак зробив те, що від нього чекали - витягнув нічию у боротьбі з Ганою (2:2) і долучився до культового розгрому “пентакампеонів” (7:1). Хіба не символічно, що такий трудоголік, як Клозе, переплюнув Роналдо на його ж землі?

Якщо Мбаппе й надалі забиватиме стаханівськими темпами, то повинен зіштовхнути з пʼєдесталу Мірослава Клозе. В 2026-му Кіліану буде двадцять сім - ідеальний футбольний вік, щоб переписати історію.