Амбасадор здорового глузду. Як тренер-новачок подарував Аргентині Кубок світу

Ви точно бачили мільйони фанатів на вулицях Буенос-Айреса.

Ви, певно, читали, що два молодих хлопця стрибнули на автобус зі збірною прямо з моста. Один долетів як треба, а інший вдарився об асфальт; лікарі врятувати не змогли.

За офіційними даними під час бурхливих святкувань перемоги на ЧС в Аргентині загинули двоє; преса, однак, називає цифри у кілька десятків чоловік. Це не так вже й дивно, якщо зважити на божевілля, що охопило країну.

Ви мабуть відчували facepalm від гидотної поведінки Дібу Мартінеса відносно Мбаппе і дивувалися, що збірну вивозили гелікоптерами через розміри натовпу.

Так-от, усе описане вище - аргентинська норма. Враховуючи тамтешній темперамент, святкування могли пройти навіть гірше.

А от що для "Країни срібла" дивно, так це головний тренер, який на Кубку світу говорить:

"Виграємо ми чи програємо, але сонце в будь-якому разі зійде завтра на світанку. Не втрачайте голову, це лише гра".

***

Досі Аргентина перемагала на мундіалях виключно під орудою титанів.

Сесар Луїс Менотті й Карлос Білардо - не просто тренери, але й футбольні філософи з власними концепціями, і кожен був, наче ураган.

Ліонель Скалоні на їх фоні маленький безпорадний хлопчик. Дізнавшись, що саме йому довірять головну збірну, Дієго Марадона ледь не заплакав:

"Скалоні - хороший малий, але збірна? Я б не довірив йому роботу регулювальника на дорозі. І це в той час, коли Тата Мартіно забирає Мексика!"

Getty Images/Global Images Ukraine/ автор: Amilcar Orfali

Що ж, Скалоні зіткнувся з Мартіно у Катарі, і якщо життя після смерті існує, то Марадона бачив, чим усе закінчилося. Мексика програла, пропустивши двічі і не створивши нічого у відповідь. Втім, хіба лише один Дієго помилявся?

Аргентинці десятиліттями шукали нового генія, який би повернув збірній славу, завзято не помічаючи, що той вже був - просто не на лавці, а на полі.

Пекерман, Сабелья, Сампаолі, сам Марадона - ці пошуки ледь не зруйнували Мессі міжнародну кар’єру, перш ніж Скалоні відкрив вікно і впустив свіже повітря.

Гальмує півзахист? Заміни старого Гомеса на молодого Мак Аллістера. Лаутаро не забиває? Спробуй Хуліана Альвареса. Енцо не реалізував пенальті? Віддай удар Дібалі. І головне - допоможи грати Мессі, бо це більше його команда, а вже потім твоя.

Lionel Scaloni will be the second youngest Argentine coach to reach the ???? final at age 44 however in 1930 Juan Jose Tramutola at only 27 years took Argentina ???????? to the Final vs Uruguay ???????? but lost in the final. Can Scaloni change that....@SSFootball @SuperSportTV pic.twitter.com/rBnhGKAoUp

— baba mthethwa (@hothaata) December 17, 2022

До Кубка світу через здоровий глузд і очевидні рішення - таким був їх шлях.

***

"Я не зірка. Я народився і виріс у селі, де люди обробляють землю, доглядають за тваринами; там дуже одноманітне життя. Прокинься о 6-й ранку, обійди поля, перевір, чи корови в порядку, чи немає жуків на посівах, на соняшнику, на пшениці; тоді їдь додому, поїж, сієста, ще один виїзд на поля.

В нас прийнято дружити з сусідами і говорити прямо, як воно є. Так само я грав футбол. Правий захисник - це правий захисник, а не фальшива четвірка", - посміхається Скалоні.

Він і справді був невидатним гравцем, хоча постійно крутився серед таких. У 97-му Ліонель виграв молодіжний ЧС пліч-о-пліч з Аймаром, Самуелем, Камб’яссо, Рікельме; далі був золотий "Депортіво"-2000, де Скалоні закривав праву бровку, а Рой Макай, Джалмінья, Паулета, Мауро Сілва робили гру.

Згодом до них доєдналися Валерон, Пандіані, Сампайо, Трістан, тож Скалоні знадобився весь його ігровий та людський інтелект, аби втриматися у такій компанії.

Тренер Хав’єр Ірурета якось визнавав, що з його підопічних лише Ернесто Вальверде міг конкурувати зі Скалоні в плані розуму, "але навіть він був не таким".

Ліонель мінявся, як того вимагала ситуація; робив, що від нього просили - і так без видимих задатків тримався в топах. Перед ЧС-2006 його навіть взяли у збірну, викинувши суперветерана Хав’єра Дзанетті. Саме тоді Скалоні й познайомився з Мессі - обоє переважно гріли лавку, тож мали час поговорити.

І ні, це не була доля, як хтось скаже. Реакція на виклики - ось, що дійсно визначає, кому дістанеться Кубок світу.

***

І ще Скалоні вміє терпіти – плюс одна цінна якість для тренера.

У фіналі Кубка Англії-2006 він вибив м’яч у центр поля на останніх хвилинах при рахунку 3:2, і вже через кілька секунд Стівен Джеррард перевів гру в овертайм.

"Я не зможу його пробачити. Той винос нам дуже дорого обійшовся. Це якесь божевілля. Все, що було потрібно, це вбити ту хвилину часу, секундомір вже було запущено. Ніякий тренер не скаже в такий момент віддавати м’яч. І це рішення дуже контрастувало зі Скалоні, якого я знав - він був наш найрозумніший, найкмітливіший гравець", - Алан Пардью погано тримав удар і докотився до софійського ЦСКА.

Тим часом Скалоні визнав помилку, але не зупинився, знайшов новий сенс:

"Ну так, там частково була моя вина, і це змінило моє життя. "Вест Хем" не став мене підписувати, я повернувся до Іспанії. Але якби цього не сталося, я б не зустрів свою майбутню дружину, не мав би таку прекрасну родину".

І так постійно. Скалоні - ніби й не аргентинець зовсім - у вирішальні хвилини включав голову, а не серце; ніщо не могло його завдати йому вирішальної шкоди.

"Скалоні грав у мене в "Лаціо", а згодом я покликав його до "Аталанти". Неймовірна людина, серце команди, лідер роздягальні. Ну, а з іншого боку, він дуже дратував, бо після кожного матчу приходив, і починалося: "Містере, на вашому місці я зробив би ось так…" Ліонель все аналізував і було зрозуміло, що він стане тренером", - розповідає Едоардо Рея.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений La Gaceta (@lagacetatucuman)

Між ними панувала взаємоповага, і Скалоні сильно переживав через постійні травми. Одного разу навіть вийшов грати на знеболювальному, але те перестало діяти вже в кінці першого тайму:

"Я тоді попросив замінити мене через попередження. Я не сказав йому, що знову зламався після стількох місяців лікування. Я просто не зміг".

Довгі роки Ліонель був амбасадором не лише здорового глузду, але й відданості й поваги у футболі - і це теж відповідь, чому Аргентина наразі володар Кубка світу. Прості цінності й голова не плечах рішають.

***

Ну, а решту зробила майстерність гравців, яких у Аргентини завжди вистачало.

Починаючи з 2006-го Альбіселесте могли покластися на Ліонеля Мессі, але не розуміли, як це правильно зробити. Також були Агуеро, Ді Марія, Ігуаїн, Маскерано, Тевес, Банега - ймовірно, найкраще в історії покоління - але і його таланти розтратили на пусте.

Getty Images/Global Images Ukraine/ автор: Visionhaus

А що Скалоні? Він ніколи не тренував професійні клуби, лише трохи допомагав тестеві з молоддю на Мальорці, але його дар здорового глузду зробив свою справу:

"Якщо ви наполягатимете на своєму оригінальному стилю до останнього, то це добром не закінчиться. Ви програєте".

І він пристосувався до футболістів - отак просто. А ще дав свободу і водночас захист Мессі, який лише в каденцію свого тезки почав їздити у збірну з радістю в очах; кажуть, що навіть хоче дотягнути до ЧС-2026, уявляєте?

⚠️ | QUICK STAT

Argentina in competitive matches under Lionel Scaloni:

???? 37 matches
✅ 26 wins (including extra time)
???? 8 draws
❌ 3 defeats
???? #FIFAWorldCup
???? Copa América

A remarkable record by La Scaloneta. ???????????????? pic.twitter.com/eYt2ayXv6t

— Sofascore (@SofascoreINT) December 18, 2022

Звісно, без Скалоні цього б не було - як не було б і перемоги на Копа Америка, впевненості у серіях пенальті, реабілітації після фіаско з Саудівською Аравією і чемпіонського параду, що звів з розуму мільйони аргентинців, тільки не його самого.

"Якщо ти вважаєш себе більшим, ніж ти є, ти вже мертвий. Хтось сказав мені: "Ти тепер важливіший за президента". Я відповів: "Ні, ти не правий". Можливо, це допомагає іншим, та я лише футбольний тренер.

Я повторюю гравцям, що вони лише футболісти і все. Наше слово не важливіше за чиєсь інше. Перемагати не означає робити все, що хочеш. Можливо, люди до цього не звикли. Можливо, вони кажуть: "Цей хлопець злий". Але я нормальний".

Вражає, хіба ні? Скалоні не футбольний геній, тут він має рацію, та враховуючи шалений тиск, а ще виграний Кубок світу, його витримка та здоровий глузд, погодьтеся, теж тягнуть на деяку геніальність.