"Найгірший момент у моїй карʼєрі". Памʼяті легендарного пенальті Роберто Баджо

За гравецької карʼєри Роберто Баджо однаково обожнювали та ненавиділи. Насправді це нормальна гама емоцій, коли ти є одним із найкращих спортсменів своєї епохи. Італієць вражав елегантністю та свободою дій - перший аспект викликав неприховану заздрість, другий змушував не один тренерський штаб довго ламати голову.

От яке амплуа Баджо? Форвард? Атакувальний півзахисник? Так званий треквартиста чи фантазиста? Роберто, відомий активністю по всій лінії нападу, відверто не вписувався у Кальчо кінця 80-х-початку 90-х, чим легко руйнував тактичні плани - бідкалися Марчелло Ліппі, Фабіо Капелло, Чезаре Мальдіні та особливо Арріґо Саккі, який перевідкрив катеначчо та задав відповідний тренд.

На Апеннінах Баджо відчував себе затиснутим у лещатах: "Саккі вигадав захисну школу, після чого всі почали його наслідувати. Для тих, хто визначав мою роль, все стало складніше. Коли я думаю про Джанфранко Дзолу, якому довелося поїхати до Англії, щоб грати у свій футбол, то лише сміюся".

Тому аніскілечки не дивно, що Божественний хвостик мав труднощі у "Ювентусі", "Мілані" та "Інтері" й навпаки комфортно почував себе у клубах, що нижчі за рангом - у "Болоньї" та "Брешії" була можливість творити. Як наслідок, виконавця складно асоціювати з конкретною командою (на певних етапах такою була "Фіорентина", але все зіпсував скандальний трансфер до Турину). Втім, це не завадило Роберто стати всенародним кумиром - саме вболівальницька відданість врятувала його репутацію після ЧС-1994.

Незаслужені муки та геніальність на шляху до фіналу

У 1993-му Баджо справедливо випередив Денніса Бергкампа та Еріка Кантона у голосуванні за "Золотий мʼяч". Гравець за версією ФІФА та численних видань, володар Кубка УЄФА (дубль у вирішальному двобої з дортмундською "Боруссією"), автор 30+11 у 43 матчах - такі відзнаки не обговорюються. Зрозуміло, що тепер італійці чекали подвигів на американському Мундіалі й універсал не підвів очікувань. Шкода, що на все це Арріґо Саккі реагував з прохолодою та не дав підопічному розвернутися на повну.

От що значить, коли зайшла коса на камінь. Ми не хочемо демонізувати алленаторе, адже сам він був культовою особистістю та мав право на існування власного бачення. Звитяги у "Мілані" випрацювали робочі шаблони й Арріґо не бачив сенсу, щоб від них відступати. "Мій стиль тренерства - не зупинити одного гравця, а цілу команду" - постійно наголошував коуч.

Малюнок 4-4-2, акцент, зроблений на користь тотальної оборони та придушення всього індивідуального не передбачали чіткого місця для Баджо. Почалися конфлікти, супроводжувані критикою преси та громадськості - Саккі ніколи не ліз за словом до кишені та затято воював з медіа, футболіст же переважно відмовчувався. Зацікавленість буддизмом та неговіркість створили навколо півзахисника ореол таємничості, чим прикували ще більшу увагу - з настанням ЧС журналісти кружляли над головою Роберто. Як впоратися з тиском?

Озираючись назад, історики впевнено стверджують - на полях США "скуадрі адзуррі" випала максимально незручна група. Мексика, Ірландія та Норвегія змусили попітніти - настільки, що всі суперники набрали по 4 бали й банда Саккі протиснулася до 1/8-ї лише завдяки специфіці формату. Останній ЧС з двадцяти чотирма учасниками передбачав вихід чотирьох найкращих збірних, що фінішували третіми, й саме таким чином Італія продовжила виступ.

Увесь цей період Баджо мучився - взяти хоча б стартову зустріч з Ірландією (0:1), яка зі свого боку помстилася за чвертьфінал ЧС-1990. Проти Норвегії чинний володар ЗМ взагалі провів 21 хвилину - Джанлука Пальюка отримав червону картку, Саккі випустив Луку Маркеджані та натомість прибрав Роберто.

"Хто? Я?" - здивовано вигукнув виконавець. "Я зробив це, щоб врятувати його та команду", - потім пояснив Арріґо на прес-конференції. "У нього були деякі травми. Нам потрібні десять гравців на полі, які могли б бігати весь час". По правді Божественний хвостик боровся із болем у щиколотці, але ж всі розуміли - тренер лукавив, щоб не порушити стратегічний малюнок. Переконані, що якби "скуадра адзурра" не взяла три очки зі скандинавами (єдиний мʼяч оформив Діно Баджо, ніяк не повʼязаний із нашим героєм), то ЗМІ б з радістю розірвали Саккі на шматки.

У боротьбі з Нігерією Італія до 88 хвилини заслужено покидала чемпіонат. Еммануель Амуніке забив у середині першого тайму, африканці перебудувалися та не дозволили опоненту як слід розвернутися. "Я вже хотів замінити Баджо за 15 хвилин до кінцівки, але на лаві запасних не залишилося жодного гравця. Тому він відіграв увесь час", - пригадав Арріґо. Іронія долі полягає у тому, що якби Роберто пішов на заміну, то його країна стала б свідком гучної катастрофи.

Спочатку Баджо вистрелив більярдним ударом, а потім реалізував пенальті, чим остаточно хитнув шальки терезів. "Чемпіонат світу починається зараз. Не лише для мене, а й всієї Італії", - сказав гравець після фінального свистка. Божественний хвостик виявився правим - він увійшов у смак та в подальшому продемонстрував гідний перформанс. Крапка, поставлена проти Іспанії (Андоні Субісаррета пропустив з доволі гострого кута) та дубль болгарам (2:1) підтвердили готовність до битви з Бразилією.

Момент, що ятрить душу

Прогнозувалося, що у Пасадені відбудеться протистояння гігантів. Ще б пак - зіткнулися дві нації, кожна з яких на той момент виграла по три чемпіонати світу. Газетярі шукали паралелі, гадали, чи реабілітується Італія за прикру поразку у 1970-му та розглядали під кожним кутом потенційне суперництво Баджо та Ромаріо. Яке насправді було під загрозою - у півфіналі Роберто надірвав підколінне сухожилля лівої ноги та ризикував опинитися поза заявкою. "У мене немає певності щодо того, чи я буду у фіналі", - пояснив футболіст представникам ЗМІ.

Передбачалося, що Божественного хвостика замінить Джанфранко Дзола, який відбув дискваліфікацію за дурнувату червону картку, зароблену у матчі з Нігерією. Зауважимо, що Саккі до ЧС ніколи не стикався з проблемами подібного характеру - боровся з травмами та налаштуванням дисципліни, внаслідок чого у шістьох поєдинках застосував шість різних складів. Бразилія не мала аналогічних труднощів, але все одно усвідомлювала - їй легко не буде.

"Роуз Боул" наповнився на 94 тисячі глядачів, але зайшов у глухий кут - ритм зустрічі був неквапливим протягом довжезних відрізків, тому головним героєм неочікувано став Франко Барезі. Оборонець "Мілану" дивовижним чином повернувся до обойми (і це після артроскопічної операції на коліні), був всюдисущим та зірвав кілька небезпечних спроб південноамериканців.

Тож вперше в історії доля турніру вирішилася завдяки післяматчевим пенальті. Ось тут Барезі підвів - його спроба пішла в "молоко". Пальюка впорався з ударом Марсіо Сантоса; Альбертіні, Ромаріо, Бранко та Евані обмінялися точними пострілами, аж поки Таффарел ментально не перехитрив Даніеле Массаро. Дунґа повів у рахунку, чим встановив 3:2 на користь Бразилії, й тепер вся важливість епізоду лягла на плечі Роберто - навіть якби він і переграв воротаря, то лише б продовжив серію. Оцінка ситуації, розбіг і…

Мʼяч пронісся високо над штангою та розчинився у яскраво-блакитному небі. Таффарел упав на землю у святковому екстазі, а Баджо похнюплено опустив голову. Його героїчність закінчилася, Бразилія здобула четвертий титул на радість власним уболівальникам.

"Це був найважчий момент у моїй карʼєрі. Перед тим, як вийти до фіналу, мій буддистський духовний учитель сказав мені, що я зіткнуся з великою кількістю проблем, причому все вирішиться в останню хвилину. Тоді я не думав, що його прогноз буде таким точним.

Що стосується пенальті, то я не хочу хвалитися - я не забив лічені пенальті за свою карʼєру. І це тому, що воротар їх відбив, а не тому, що я вдарив мимо. Це просто, щоб зрозуміли, що у мене немає легкого пояснення того, що трапилося у Пасадені. Коли я підійшов до точки, то усвідомлював ситуацію, наскільки це можливо. Я знав, що Таффарел завжди пірнає, тож вирішив стріляти посередині - десь на півдорозі. Це було розумне рішення, тому що воротар пішов ліворуч від мʼяча й ніколи не завадив моїм планам.

На жаль, я не знаю, як мʼяч піднявся на три метри та пролетів над поперечиною. Щодо виконання одинадцятиметрових, то я був штатним пенальтистом. Я ніколи не втікав від своїх обовʼязків. Лише той, хто має сміливість, береться виконувати удар. Цього разу я провалився. Крапка.

І це впливало на мене роками. Це найгірший момент у моїй карʼєрі. Я все ще мрію про те, щоб повернутися у минуле. Якби я міг викреслити якийсь момент, то це був би цей. Мрія дитинства закінчилася найабсурднішим чином, я так це й не подолав", - написав Баджо в автобіографії.

Очевидно, що після такого почалися пошуки винних. Загалом суспільство "полоскало" Саккі, який не був достатньо сміливим у прийнятті рішень, не прислуховувався до порад та епатував/конфліктував з усіма підряд. Водночас не слід оминати той факт, що деякі ЗМІ взялися розвивати тему "зради" Роберто - мовляв, виконавець уже не той. На це натякнула La Repubblica, вийшовши із такою заміткою: "Навколо Баджо дзвенить кришталь, що розбивається. Всередині Роберто все ще щось тріскається - це може бути мрія програного кубку або втома від незабитого пенальті. І тому повертаються старі та виникають нові слабкості - фізичні та психологічні".

Божественний хвостик й тут мав коментар: "Пресі треба було вибрати одне уособлення фіналу й вона вибрала мою помилку. Я програв той чемпіонат світу, також втратив другий Золотий мʼяч та нагороду найкращому гравцю року. Все через один пенальті". Й це було цілковитою правдою.

От що врятувало Роберто, то це безмежна лояльність простої аудиторії. "Люди завжди виявляли до мене велику любов та прихильність, адже усвідомлювали мої труднощі". Італійці відчувають красу, а Баджо був її уособленням - як його не пробачити?

Фото - Getty Images