Пішов з боксу в 33. П'ять головних моментів кар'єри Гвоздика

Рішення Олександра Гвоздика про завершення кар'єри в боксі – шок і абсолютна несподіванка. Не було жодного натяку на те, що це може статися.

До настання пандемії коронавіруса харків'янин 30 травня в андеркарді у Василя Ломаченка повинен був побитися з американцем Джессі Хартом, пізніше Гвоздик заговорив про другий бій з Артуром Бетербієвим, а потім змінив курс на вакантний пояс WBO, розуміючи, що з порожніми руками реванш з чемпіоном WBC і IBF йому не отримати. І раптом – пенсія.

Символічно, що рішення Гвоздика про відхід з рингу наспіло рівно в той день, коли промоутерська компанія українця Top Rank в Лас-Вегасі готувалася відкрити перший вечір боксу з того моменту, як світ зіткнувся з COVID-19.

Лондон, літо 2012 року. Весь світ із захопленням спостерігає за домінуванням збірної України з боксу на Олімпійських іграх в столиці Великобританії. Не виключено, що саме та гегемонія блискучої команди Анатолія Ломаченка і коштувала Олександру Гвоздику заслуженого золота.

Першим з особливостями суддівства любительського боксу в бою з британцем Ентоні Огого зіткнувся Євген Хитров, а черга Гвоздика наступила в півфінальному поєдинку проти Адильбека Ніязимбетова. Олександр завдав більше акцентованих ударів, був агресором в рингу, але судді нарахували нічию (13:13) і за додатковими показниками пропустили казаха в фінал, хоча перед останнім раундом попереду був саме Гвоздик.

Федерація боксу України подавала протест на результат бою Гвоздик - Ніязимбетов, проте добитися перерахунку ударів і вибити для Олександра місце в фіналі так і не вдалося. Мабуть, Міжнародна Асоціація Любительського Боксу (AIBA) вирішила, що для України досить і трьох боксерів в фіналі.

Василь Ломаченко та Олександр Усик покинуть Лондон з золотом, Денис Берінчик відвезе срібло, а Гвоздику дістанеться лише бронза. До слова, його кривдник по півфіналу в бою за звання олімпійського чемпіона на тоненького (15:15 і рішення суддів) програє росіянинові Єгору Мехонцеву, який проходив Олександра на чемпіонаті світу 2011 року, але серед професіоналів не досяг і 10-ї частині того, що підкорилося українцю, безславно завершивши кар'єру в 2017 році без єдиного хоча б другорядного титулу.

Єдиний в історії України чемпіон світу в напівважкій вазі міг ніколи не перейти в професіонали. На щастя, поруч з Гвоздиком були правильні люди - Олександр Усик і Василь Ломаченко переконали Олександра об'єднатися в «Українських отаманах», а потім посприяли його переходу на новий рівень.

«Після Олімпіади 2012 року був період, коли не розумів, що робити. Стояло питання: закінчувати з боксом або продовжувати. Для продовження розглядалася наступна Олімпіада 2016 року. Але було незрозуміло, залишатися ще на 4 роки? Але на неї можна було і не потрапити.

Якраз тоді організувалася команда «Українські отамани». Потім серія закінчилася, потрібно було щось робити.

Хлопці підписалися в профі: Вася Ломаченко, Усик, Тарас Шелестюк був перший, Женя Хитров теж. І я вирішив спробувати. Я зрозумів, що це не за межею фантастики. Я з ними порадився, поговорив з Ломаченком.

Коли їздили домовлятися за нього, вони прокидували таку ідею Клімасу щодо мене, та й за всіх олімпійців теж. Коли я зважився, я зустрівся з Васею і попросив його зателефонувати Клімасу. З того моменту ми заочно почали співпрацювати. Він запросив мене в США, ми поспілкувалися з промоутерами. Top Rank відразу ж надіслав мені контракт», - згадує Гвоздик в інтерв'ю YouTube-каналу «Великий куш».

Разом з Ломаченком Гвоздик почав будувати кар'єру за океаном - в Top Rank вели Олександра за класичним сценарієм з нетривалою «м'язовою» дієтою і поступовим підвищенням рівня опозиції...

У квітні 2016 року Гвоздик у другому раунді своєю правою кувалдою наглухо зрубив колишнього суперника Сергія Ковальова Наджиба Мохаммеді і завоював вакантний титул Північноамериканської боксерської федерації (NABF). На перший захист поясу українець вийшов через 2,5 місяці після попереднього бою, а його суперником був незручний лівша Томмі Карпенсі, який роком раніше протримався менше трьох раундів у бою з чемпіоном WBC Адонісом Стівенсоном.

Цього ніхто не очікував, але Гвоздик уже в першому раунді побував у досить важкому нокдауні! Олександр після своєї атаки при заході в клінч забув повернути руки в захисну позицію і миттєво отримав правою в щелепу. За першими відчуттями здавалося, що апсет неминучий, однак Гвоздик зміг взяти себе в руки і не допустив загострення ситуації, та й сам Карпенсі не ризикнув піти ва-банк і не особливо проявляв активність в спробі добити українця.

Гвоздик зробив правильні висновки після стартового ляпасу і більше не дозволяв собі «позіхати». З третього раунду Олександр за рахунок переваги в габаритах захопив ініціативу і почав планомірно наближатися до дострокової розв'язки. Карпенсі як і раніше періодично небезпечно огризався, ось тільки небезпечне розсічення на переніссі, а потім і проблеми з лівим оком зробили поразку американця неминучою. У шостому раунді Томмі після пропущеного удару в корпус сів на коліно і не знайшов в собі мотивації продовжити бій.

У бою з Карпенсі Гвоздик гідно впорався зі стресовою ситуацією і отримав досвід, який не завадить кожному. Ці знання знадобляться Олександру в його чемпіонському мегафайті проти Адоніса Стівенсона. Але про це трохи пізніше...

Мабуть, в сучасній історії українського боксу ніхто не ставав чемпіоном світу так драматично, як Олександр Гвоздик. У грудні 2018 року харків'янин брутальним нокаутом завершив кар'єру Адоніса Стівенсона, який до зустрічі з «Гвоздем» не програвав протягом 8 років і провів 8 успішних захистів титулу WBC, побивши в тому числі відомих Тоні Беллью, Анджея Фонфару і Томмі Карпенсі.

Стівенсон був класичним домашнім чемпіоном, а тому перед боєм в Квебеку всі розуміли, що єдиний шанс Гвоздика відібрати у канадця зелений пояс WBC – це нокаут. Ці відчуття посилилося на старті третього раунду, коли Гвоздик на контратаці зловив чемпіона правим прямим – суддя в ринзі Майкл Гріффін проігнорував чистий нокдаун і тим самим вкрав у претендента важливий бал на суддівських записках.

До чемпіонських раундів стало зрозуміло, що в рівному бою на прихильність суддів на території суперника Гвоздику розраховувати не доводиться. Це розумів і новий коуч Олександра Тедді Атлас, який в кожній паузі нагадував українцеві про необхідність йти вперед.

Переломний момент бою настав в середині 10-го раунду, коли Гвоздик витримав важкий лівий прямий від Стівенсона. Цим ударом «Супермен» уклав на ринг більше двох десятків суперників, але тільки не в цьому випадку. Олександр грамотно відпрацював в клінчі, а в кінці раунду хорошою комбінацією загнав чемпіона в оборону.

В той момент Гвоздик остаточно повірив у реальність нокауту і вийшов добивати Стівенсона. Так і сталося – віковий канадець після серії пропущених ударів в паніці почав задкувати до канатів, де від розправи його міг врятувати тільки рефері. Суддя в ринзі вчасно не оцінив тяжке становище Адоніса і дозволив Гвоздику викинути ще кілька важких ударів в голову незахищеного суперника. Все – Гвоздик новий чемпіон WBC!

Congratulations to Oleksandr Gvozdyk who slumps Adonis Stevenson in the 11th round to become ????THE NEWWWW WBC LIGHT HEAVYWEIGHT CHAMPION OF THE WORLDDDD!!! ????

Congrats ????????????

The #UkrainianDreamTeam ???????? just keeps on winning ????#WilderFury #RingsideRave⚫????⚪ pic.twitter.com/ijljNFz0dg

— Ringside Rave (@Ringside_Rave) December 2, 2018

Що було далі, ви напевно і так знаєте. У Стівенсона виник внутрішньочерепний крововилив, боксера на три тижні помістили у стан штучної коми. На щастя, канадець повернувся до нормального життя, ось тільки з боксом для нього назавжди покінчено. Може це й на краще...

За прикладом друзів Усика і Ломаченка Гвоздик вирішив не застоюватися на місці і через рік після завоювання титулу WBC вийшов на об'єднавчий бій з чемпіоном IBF Артуром Бетербієвим, в послужному списку якого було 14 боїв і 14 перемог нокаутом. Безумовно, цифри були гарні, але в той же час рівень опозиції чеченця не вражав, в той час як за плечима Гвоздика був бій з Адонісом Стівенсоном.

Перед боєм численні експерти схилялися до того, що Гвоздик зможе нівелювати перевагу Бетербієва в ударній силі, затягне опонента в свій бокс і виграє бій або на картках суддів, або нокаутом в чемпіонських раундах. На ділі все виявилося зовсім не так, як хотілося б.

Гвоздик нічого не міг протиставити постійному тиску з боку росіянина. Показовим став момент в кінцівці шостого раунду, коли Олександр зустрів Бетербієва жорстким правим прямим – Мохаммед після такого удару ще довго не міг прийти в себе, а у Артура лише на мить підкосилися ноги, що ніяк не завадило йому піти вперед і загнати Гвоздика в оборону.

З наближенням чемпіонських раундів Гвоздик став стрімко втрачати сили – Бетербієв міцно заволодів ініціативою і не відпустив українця аж до дострокової розв'язки в 10-му раунді, коли рефері відрахував чемпіону WBC відразу три нокдауни.

???? ANOTHER LOOK ????

Ringside view of that final round and your newest unified champ, @ABeterbiev ????#BeterbievNail pic.twitter.com/AfJvCtJSxt

— Top Rank Boxing (@trboxing) October 19, 2019

«Був план тримати Бетербієва на дистанції, але не вийшло. Підготовка була спрямована на те, щоб не пропускати удари. Напевно, я не був готовий до того тиску, який він почав надавати, а коли тебе тиснуть, то потрібно щось робити: або тікати, або йти вперед», - говорив Гвоздик в одному з недавніх інтерв'ю для Luckypunch.net.

Тренер Олександра Тедді Атлас всю провину за поразку від Бетербієва взяв на себе. Благородно, але результат бою від цього не зміниться.

«Я думав, що Гвоздик діє занадто швидко. Тільки я це бачив. Я намагався донести це в кутку, але не виконав свою роботу. Він не повинен був працювати так швидко. Але очевидно, що я дав цьому статися. Люди думають, що це була фізична втома. Ні, є інші речі, які спалюють тебе».

Як би там не було, тепер бокс для Олександра Гвоздика – це пройдений етап. У нього прекрасна дружина, троє чудових дітей і перспективи в бізнесі – нам залишається тільки порадіти тому, що одному з найяскравіших боксерів в історії України більше не доведеться ризикувати здоров'ям на рингу. Безсумнівно, він заслуговує на це.