Бій Тайсона проти Джонса ставить бокс перед моральною дилемою

Оригінал статті – Тріс Діксон, BoxigScene

Переклад і адаптація – UA-Футбол

Останнім часом в боксі було багато гучних анонсів і спекуляцій про великі бої, які повинні пройти до кінця року, але одне оголошення затьмарило весь інший потік інформації.

Інтернет вибухнув, коли Майк Тайсон і Рой Джонс підписали контракт на проведення 12 вересня в Каліфорнії виставкового 8-раундового бою.

Посмотреть эту публикацию в Instagram

It’s on. 9-12-20. #TysonJones @legendsonlyleague @fitermansports

Публикация от Mike Tyson (@miketyson) 2 Авг 2020 в 7:02 PDT

Діапазон емоцій щодо повернення двох легенд зашкалює – побоювання, печаль, жаль, цікавість. І цей список можна продовжувати і продовжувати.

Тайсону недавно виповнилося 54, і він був неактивним з моменту поразки в 2005 році від Кевіна МакБрайда.

Джонсу 51 рік – і він не бився з 2018 року. Рой виграв останні чотири бої з того моменту, як в 2015-му в Росії його в четвертому раунді відправив у важкий нокаут Енцо Маккарінеллі.

Виставковий бій Тайсона проти Джонса-молодшого – це протистояння найбільшого спортивного бренду 1980-х з кращим боксером 1990-х.

Тайсон і Джонс відразу ж заговорили про намір битися на повну силу, але це всього лише виставка на 8 раундів без підрахунку суддівських записок і оголошення переможця.

Реальність така, що мозок не любить травми голови. Удар Тайсона навіть на 50% від його можливостей – це явно не те, що піде на користь Джонсу.

Саме час згадати, що в 2006 році Тайсон вже проводив виставковий бій з Корі Сандерсом (не плутати з екс-чемпіоном світу з ПАР, який відправив у нокаут Володимира, але достроково програв Віталію Кличку).

Нехай в той вечір суперник Тайсона і був в захисному шоломі, але Майк все одно був дуже агресивний і завдав по Сандерсу кілька дуже важких ударів.

Що буде, якщо «Залізний Майк» спробує повторити це і проти Джонса? Поєдинок може перетворитися в хаос. Або ви дійсно думаєте, що двом легендам вистачить гордості, щоб після таких моментів по-дружньому бити один одного по рукавичках, кивати головами і продовжувати бій?

Ми воліли б згадувати минулі подвиги Тайсона і Джонса в їх кращих проявах. Всі ці руйнівні перемоги Майка над Спінксом, Холмсом, Бруно і іншими. Ці незабутні удари Джонса через спину, його нокаут ударом по корпусу в бою з Вірджілом Хіллом і всі ці трюки, на які був здатний тільки один боксер в світі.

Але Тайсон і Джонс повертаються, ставлячи під загрозу своє здоров'я. Людський мозок погано справляється з травмами в пікові роки активності організму, не кажучи вже про більш вікові періоди.

Джонс в якості професіонала провів на рингу 495 раундів, Тайсон – 215. Додайте до цього довгу любительську кар'єру, тисячі спаринг-раундів. Вимальовується не найпривабливіша картина.

Безумовно, від ностальгічного інтересу до постатей Тайсона і Джонса нікуди не піти, але щось підказує, що Майк, який програв Денні Вільямсу і Кевіну Макбрайду майже 20 років тому, не став кращим, як і Джонс, якому варто було піти на пенсію ще в 2003 році після перемоги над Джоном Руїсом за титул WBA в суперважкій вазі, але він не пішов і провів ще 37 боїв.

Тайсон і Джонс – сиві ветерани. Колишні топ-боксери, які не можуть прийняти і зрозуміти, що їх час давно минув.

Вони знають про ризики. Знають про те, що затіяли небезпечну гру зі своїм здоров'ям. Вони готові ризикнути, і ніхто не може заборонити їм це.

У Мухаммеда Алі або Аарона Прайора не раз запитували, шкодують вони про те, що вчасно не зупинилися і залишили на рингу залишки свого здоров'я. Їх відповідь для камер завжди була однаковою. Вони зробили б це знову і знову.

Боксер – особлива постать в світі спорту. Ви не можете змусити його піти. Ви просто сподіваєтеся, що йому вдасться пройти крізь все це і продовжити жити довгим і щасливим життям після всього того, що він пережив на рингу. Майк Тайсон і Рой Джонс якраз з цієї породи.