Все в руках короля Міккеля. Як пройшов Чемпіонат світу з гандболу

Гандбол вигадали в Данії у 1898-му році, проте тільки нині творці гри перетворилися на світового гегемона у цьому виді спорту. Перемога на чемпіонаті світу в Єгипті остаточно зробила команду Міккеля Хансена легендою. Таким чином Данія - володар світового золота 2019 та 2021 і золота останньої Олімпіади, усіх найвищих нагород. На кожному з цих турнірів незмінно найкращим гравцем ставав згаданий Хансен, а найліпшим воротарем Ніклас Ландін Якобсен. Фактично вони і є стовпами золотої ери. Разом з цим команда не грає тільки на класі, вона під керівництвом Ніколая Якобсена постійно знаходить чим здивувати суперника. Фактично її стиль це продовження ігрової манери наставника у часи його виступів за збірну.

До фіналу Данія кожного разу грала досить ризиковано, постійно застосовуючи атаку 7 проти шести, тобто знімаючи голкіпера. Ціна помилки в такі моменти дуже велика і найчастіше тренери залишають ворота порожніми у ті моменти, коли їхня команда залишається у меншості. У Якобсена ж ризик став фірмовим стилем. Проте у фіналі він жодного разу не вдався до цього, змусив вже збірну Швеції ризикувати.

Суперник впродовж турніру виглядав найбільш збалансованою команду з дуже різкими і варіативними виконавцями, попри те, що до старту його шанси на медалі оцінювалися скептично. Класично для сучасного гандболу не обійшлося без потужної гри воротаря. Не дарма Андреаса Палічку вписали до символічної збірної чемпіонату. Він дійсно був найкращим. Прекрасно провели змагання Хампус Ванне, Джим Готтфрідссон та Макс Дарь. А от у вирішальній грі кожен з них був вже не зіркою, просто хорошим гравцем. Натомість Міккель Хансен і Ніклас Ландін Якобсен феєрили на паркеті спорткомплексу в Каїрі. Усього на світових першостях Данія поспіль виграла 19 матчів.

Цікаво, що Данія була на межі провалу у чвертьфіналі саме через Хансена. У першому екстра-таймі гри з господарями данці вели перед один м'яч. Остання атака була за ними і гравці затягували її. Арбітр показав Міккелю, що той має атакувати за дві секунди до фінальної сирени. Замість того Хансен демонстративно стукнув м'яч об підлогу, а потім віддав довгу передачу в кут. Сирена пролунала коли м'яч був у повітрі. Класична затяжка часу, котра згідно останніх змін у правилах карається максимально жорстко — вилучення і гандбольний пенальті (семиметровий). Єгиптяни, які вже не вірили в хоч якийсь шанс отримали джек-пот — зрівняли рахунок, гра продовжилася вже у другому екстра-таймі, а грізний суперник лишився без лідера. Та Ландін Якобсен просто загіпнотизував єгиптян у серії пенальті.

Перед стартом змагань були великі побоювання, що турнір не вдасться завершити через пандемію коронавірусу. Збірні Чехії та США довелося міняти на Північну Македонію і Швейцарію через масове захворювання гравців. Вже після старту змагань збірна Кабо-Верде зійшла з дистанції, зіграла один матч далі ж її бракувало людей для заявки і вона отримала технічні поразки 0-10.

Спроби неєвропейських команд здивувати спочатку мали успіх і навіть здалося, що чемпіонат матиме велике сенсаційне забарвлення. Бразилія — Іспанія 29:29, Хорватія - Японія 29:29, перші ігри Тунісу натякали на конкурентоспроможність андердогів. Однак це марево швидко розтануло - фаворити банально неспішно входили в ігровий темп, адже матчі йшли через день.

Серед тих, від кого нічого не очікували сподобалася молода команда Польщі та швейцарці, які опинилися на змаганнях випадково, проте команда одного бомбардира Андре Шмідта виглядала гідно.

З неєвропейців досить потужно відіграли Аргентина та Катар, проте назвати їхні виступи несподіванкою не варто. Катар поступово і непохитно прогресує під керівництвом одного з найкращих тренерів усіх часів Валеро Рівери. 2015-го року на домашньому чемпіонаті світу ця збірна була у фіналі, але завдяки суддям у першу чергу та тотальній натуралізації легіонерів. Новороблені катарці і зараз відіграють важливі ролі в команді та з'явилися молоді місцеві гравці, котрих добряче прокачав екс-наставник “Барселони”. Велика поразка у чвертьфіналі від шведів була не тільки констатацією сили скандинавів, а ще й кадровою кризою Катару через травми, особливо критичною стала втрата 43-річного воротаря Даніеля Шаріча на прізвисько “Шеф”. І все ж один здобуток у катарців є, Франкіс Кароль Марсо (колишній кубинець) став найкращим бомбардиром турніру.

Окрема історія у господарів турніру. Традиційно у них найкраща команда Африки з купою сильних гравців у європейських клубах. Під орудою іспанського наставника Роберто Гарсії Паррондо вони перетворилися на справді грізну силу, справді могли вибити зі змагань Данію і у цьому вони найближче підійшли до зняття корони з чемпіона. Проте традиційне домашнє суддівство їхніх матчів давало гіркуватий присмак. Зовсім ж гірким аж до блювоти він став після того як за добу до вирішальної гри за вихід до чвертьфіналу, саме проти Єгипту, отруїлися 12 гравців збірної Словенії. Отруєння було настільки сильним, що один з лідерів балканців Блаж Благотіншек втрачав свідомість у день гри. Словенія дала бій і зіграла з господарями у нічию, проте потрібна їй була тільки перемога.

На відміну від словенців, котрі зіграли на своєму рівні та ще постраждали від сторонніх факторів, їх сусіди хорвати справді розчарували. Не дарма ще до завершення виступів їхній культовий тренер Ліно Червар оголосив, що завершить роботу з національною командою. Ця команда нині катастрофічно залежить від двох гравців — Луки Циндріча та Домагоя Дувняка. Перший травмувався, а другий зіграв важко, тим паче проти нього завжди працювали персонально.

Серйозно поборотися за медалі Норвегії завадила травма Сандера Сагосена у вирішальному матчі. Можливо і з ним поступилися б Іспанії, але коли гравець, що вже тривалий час зазіхає на те, аби скинути зі світового трону Міккеля Хансена, не може зіграти у другому таймі поєдинку чвертьфіналу, то про успіх можна тільки мріяти.

На турнірі відбулося повернення Угорщини до когорти обраних. Клубний прогрес та державна підтримка гандболу таки вивели збірну на топовий рівень. Зупинити Бенсе Бангіді і компанію змогла тільки Франція, команда чий виступ оцінюють дуже неоднозначно. Згадки про зовсім свіжі світові тріумфи (2015, 2017) та й історичний статус завжди вимагатимуть лише глобальних перемог. Тренера Гійома Жиля теж сприймають як гравця золотого покоління (двічі олімпійський чемпіон, двічі чемпіон світу), тому вимагають максимуму. Коли ж немає медалі, то четверте місце списують на відсутність тренерського досвіду. Якщо ж поглянути з іншого боку, то Жиль прийняв збірну у поганому психологічному стані, а також через коронавірус не проводив справжньої підготовки до чемпіонату світу. Під рукою у нього хороший ігровий матеріал і виліплювати свою команду він починає, тому, вважаю, поспішати з висновками не варто. У французів у березні відбір на Олімпіаду, де конкурентами будуть Хорватія та Португалія. Ось тоді Жиль складатиме свій перший великий тренерський іспит.

Тренер Іспанії Жорді Рібера висловив задоволення підсумковим третім місцем чинних чемпіонів Європи. Програти геніальному Міккелю Хансену може кожен. Головна ж ціль “Лос Іспанос” проголошувалася заздалегідь - золото Олімпіади в Токіо. Золото континенту та світу у Іспанії вже було, а от на Олімпіадах тільки бронза. Заради такої мети ціла плеяда ветеранів продовжує грати за збірну. Даніель Сарміенто, Юлен Агінагалде, Рауль Ентрерріос, Жоане Канежас, Віран Моррос та Гедеон Гвардьйола підуть після Ігор у Токіо.