Друга ліга. Нові надії

UA-Футбол розповідає, чого очікувати від нового сезону у Другій лізі.

ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ

Ні для кого не секрет, що останній рік приніс нашій країні не найприємніші спогади. Футбол виявився не виключенням. І навіть зараз клуби вітчизняної еліти, наче риба на суші, стараються знайти ту живильну вологу, яка допоможе їм існувати і надалі. Напевно, дещо легше перелаштовуватись під нові реалії було колективам ПФЛ, адже тут зарплати не були роздутими у десятки разів. На деякі колективи криза останніх часів так і зовсім не вплинула у відношенні зарплатної відомості, одначе багатьом, й так не особливо заможним, довелося ще тугіше затягти свої пояси. Та цей рік багато чому нас усіх чомусь навчив. Навчив економити на речах, без яких раніше, здавалось, обійтись неможливо. У плані футболу дехто почав переходити на прогрес власних вихованців, даючи їм шанс проявити себе у професійному футболі. Більш прискіпливо ставитись не лише до зарплат, а й до комплектації. Наприклад, уявити собі ще три місяці тому, що відомий голкіпер Дмитро Козаченко, який не один рік виступав у Прем’єр-лізі, переїде до Нової Каховки було практично неможливо. А нині він є капітаном "Енергії" та обличчям команди. У дещо меншій мірі те саме стосується і білоцерківського "Арсеналу-Київщини", який нині дозволив собі провести одну з найякісніших комплектацій за часів своїх виступів у Другій лізі. Не менший фактор у подібних змінах пріоритетів зіграв і надлишок кадрів: команди мруть ледь не щомісяця, а футболістів, які за великим рахунком вміють заробляти собі на хліб лише ногами, менше не стає.

Та головне, до чого це призвело, це підвищення рівня учасників. Нині вже навряд чи можна буде записати ті ж "Енергію" та "Арсенал-Київщину" разом із "Нікополем-НПГУ" до явних аутсайдерів. Їх діяльність на трансферному ринку під час літнього міжсезоння нарешті не була за принципом "беремо, хто до нас піде". Це було точкове якісне підсилення, яке безумовно дозволить їм не вдарити обличчям у багнюку.

Більш розсудлива трансферна політика – це те, чого не вистачало нашим клубам протягом усього часу незалежності країни. Нині ми цього досягли. Шляхом болісних ламань самих себе, але це також крок на зустріч підвищення рівня вітчизняного футболу, а разом із ним і збільшення попиту на нього.

НАРЕШТІ В ПЛЮСІ

Футбол є одним із дзеркал нашого життя. Навряд чи якийсь підприємець, щиро закоханий у футбол, буде вкладати у нього гроші, а тим паче заявляти команду на професійний рівень, не маючи для цього вагомих фінансових підстав. Так, іноді бувають випадки романтиків, які вірять у світле майбутнє та у можливих партнерів, що із часом підключаться до інвестування футболу, одначе допоки для нашого краю це є утопією. От і виходить, що дуже часто власники команд не в силах їх утримувати на професійному рівні, тому клуб у кращому випадку повертається до витоків – у аматорський футбол. У гіршому: пам’ять про команду залишається лише в енциклопедіях.

За кордоном питання наповнення вже б давно вирішили залученням колективів із наступної за рангом ліги, одначе в Україні у цьому випадку виникла патова ситуація. Клубів, що зникає, із року в рік більше, аніж тих, хто має бажання отримати почесний статус професіоналів. Минулого року так і взагалі жодна з команд не ризикнула поповнити лави ПФЛ, а от без втрат традиційно не обійшлося.

Цьогоріч Друга та й Перша ліги знову не дорахувалися декількох команд. Одначе вперше із 2011 року спостерігається позитивна динаміка підживлення професійного футболу аматорами: команд, що зійшли з дистанції, менше, аніж тих, хто стартуватиме у новому сезоні в ПФЛ.

МІСЦЕ ПІД СОНЦЕМ

Напевно, розмова про боротьбу за підвищення у класі є одним з найнеприємніших моментів. Все упирається у те, що клуби Другої ліги стали заручниками невизначеності вітчизняної еліти. У Прем’єр-лізі лише ближче до завершення сезону вирішать, скільки клубів підвищуватимуться у класі, відповідно, Перша ліга вже згодом знатиме, скільки їй потрібно команд із низин українського футболу, щоб ліквідувати дефіцит втрачених. Нині є варіант, при якому УПЛ влітку 2016-го поповнять один або три клуби. Таким чином, з найнижчого професійного дивізіону підвищитись зможуть або дві, або чотири команди. Цікава гра у Другій лізі, чи не так? Граєш, начебто, борешся за призові місця, проте до останнього не знаєш, чи дасть твоє третє місце можливість стати вже у чемпіонаті-2016/17 колективом першого дивізіону. Ясно, що у країні нестабільна ситуація, і не можна впевнено знати, що нас очікує у найближчі півроку. Проте у такій нестабільності ми прожили вже рік. Одначе функціонерів він, здається, мало чому навчив.

Що стосується персоналій – клубів, які мають бажання здобути путівку до Першої ліги, – то наразі особливо говорити про фаворитів не доводиться. Не виключено, що можна прибирати "Кремінь" як команду, що чіплятиметься за місця у горі таблиці. Під час літнього міжсезоння кременчужани, які до того ж змінили головного тренера, втратили майже усіх лідерів. І є великі сумніви, що оновлений склад зможе утриматись на попередньому рівні.

"Буковині" статус команди-претендента можна приписувати вже за те, що колектив тільки-но залишив перший дивізіон. Ще ясні у пам’яті вболівальників матчі із суперниками, декому з яких вже довелось дебютувати у нинішньому сезоні у Прем’єр-лізі, а нині команді Віктора Мглинця, який змінив на посаді головного тренера Юрія Гія, доведеться доводити свою спроможність на більше у іграх із сільськими клубами та тими, що не володіє великими фінансовими можливостями.

Доводилося чути, що не проти вже у дебютному сезоні завоювати перше місце у дивізіоні "Інгульцю". Хоча, думається, подібні слова пов’язані лише із тим, що колективи мало знайомі один з одним, тому і складається у петрівських функціонерів враження, що Другу лігу можна взяти першим же штурмом.

• ФК Інгулець: у другу лігу за першим місцем

Схожі слова лунали і з уст представників ковалівського "Колосу", проте там дещо обережніше відносяться до свого дебюту на професійному рівні, і, здається, не мають наміру форсувати події. Думається, варто заносити до числа можливих жителів верхньої частини табелі і ще одного представника аграрного комплексу країни – "Мир". Знавці Другої ліги чудово пам’ятають, що підопічні Олександра Сапельняка ще у часи своїх попередніх виступів у найнижчому ешелоні не давали спуску жодному супернику, тримаючись більшу частину часу недалеко від лідерів. Тому, зважаючи на минулі успіхи горностаївців, очікуємо від них перебування щонайменше у першій сімці.

Якщо повернутися до старожилів дивізіону, то очікуємо відчутного прогресу від "Реал Фарми", "Кристалу" та "Скали". Важко спрогнозувати події на одинадцять місяців уперед, коли й буде поставлена крапка у сезоні, що стартує сьогодні, проте саме завдяки своєму досвіду їм до снаги втілити мрії своїх вболівальників у реальність. До слова, про "РЕАЛьність". Президент "фармацевтів" Микола Лиховидов сподівається, що у поточній першості його команда зможе зробити ще один крок уперед по щаблях таблиці. Одначе про Першу лігу вголос у клубі стараються не говорити.

Не згадали ми лише про три команди, які також поповнили склад ПФЛ нинішнім літом. "Арсенал-Київ", "Верес" і "Барса" входять у сезон темними конячками. І чого від них очікувати, наразі сказати досить важко. Перший поєдинок у ранзі професіоналів сумського клубу дав зрозуміти, що колективу доведеться вкрай нелегко.

Київський "Арсенал", який за повною назвою є ледь не тезкою "Арсеналу" білоцерківського, наразі привертає увагу прихильників лише гучним іменем. А от на що справді може розраховувати цей колектив, стане можна буде сказати лише по ходу чемпіонату.

Проте, напевно, найбільш складно доведеться рівненчанам, які за великим рахунком лише місяць тому перетворилися із літер на папері на футбольний клуб. До речі, ще до старту сезону, незважаючи на усю яскраву модель розвитку, у "Вереса" вже з’явився дефіцит у бюджеті. Є надії, що це лише тимчасові складнощі. У найгіршому випадку – представники Рівного просто повторять шлях десятків інших команд, що почали стрімко втрачати висоту після швидкого зльоту.

1 ТУР