Верес. Версія 3.0

Рівненському "Вересу" немає ще й року, а інформаційний простір він раз у раз розбурхує різноманітними новинами. Здебільшого це пов'язано з тими методами роботи, які є в дивину для багатьох ПФК у нас в країні. Але у всього є і негативна складова. У випадку з Народним клубом - це регулярні зміни головних тренерів. Жоден з професійних клубів країни в поточному сезоні не тасував тренерський штаб так часто, як це робили в Рівному. UA-Футбол намагається розібратися, навіщо "Вересу" знадобилася чергова зміна наставника і що рівнян чекає далі.

Перш, ніж перейти до справ сьогоднішніх, давайте відкотимося трохи назад в історії. Дев'ять місяців тому широке коло громадськості вперше дізнався, що професійний футбол може повернутися в Рівне. Тоді це виглядало не більше, ніж фантастичний сюр, проте керівництву новоствореного клубу вдалося знайти потрібні слова для атестаційного комітету, який прийняв всі документи від "Вереса" і дозволив заявку на Другу лігу. На тренерський місток був запрошений Олег Лутков: фахівець, за плечима якого вже вже є певний досвід, але останнім часом він нічим не виділявся серед своїх безробітних колег. Центр зайнятості нині повинен бути переповнений заявками від фахівців, які вже встигли попрацювати не тільки в професійних клубах, але і навіть в УПЛ, а зараз знаходяться без постійної практики. Перед цим його під звуки антирекордів клубу вигнали з "Титану", а до цього попросили покинути пост головкому білоцерківського "Арсеналу", який переживав вже тоді нелегкі часи, однак ще не мав приставки "Київщина" у своїй назві. Але, як би там не було, вибір зроблений, і тренерський штаб почав підбирати кадри під дебют у Другій лізі.

Укомплектувалися, але великих очікувань все одно не було. Так, Друга ліга за своїм складом учасників є досить рівним турніром, в якому не завжди перевагу отримує той, у кого найбільш зоряний склад. Більш високо цінується виграна боротьба, що може поставити в глухий кут навіть Мессі з Роналду, які могли б тут "зламатися" вже після перших тренувань. Але "Верес" програвав своїм суперникам не в цьому: поки всі вже активно набирали форму під чемпіонат, Олег Лутков тільки формував склад. Зрозуміло, що про якусь зіграність, взаєморозуміння говорити не доводилося. Залишалося тільки чекати зими, коли команда змогла б пройти повноцінні збори і гравці, дуже грубо кажучи, нарешті змогли б запам'ятати один одного в обличчя.

Олег Лутков/Фото - "У фарватері істин"

Народний клуб, що вже випливає з його абревіатури (НК) із самого початку позиціонував себе як революціонера з побудови клубної роботи не так за результатами на полі, скільки по взаємодії з уболівальниками. А тут така неприємність, як чутки про роботу з суддями. Зрозуміло, що це було плямою на клуб, від якого керівництво намагалося тут же позбутися: Олег Лутков залишився без місця роботи. Ряд футболістів зайняли позицію свого наставника, проте і їм також довелося попрощатися з Рівнім та шукати інших роботодавців. Новим головним тренером був призначений Віктор Богатир. Його послужний список, до речі, до "Вереса" також завершився звільненням, причому з клубу, який є одним з головних суперників рівнян у таблиці, - "Інгульця".

Новий тренер - нові надії, а ще у наставника було те, чого так і не отримав Олег Лутков: час. Почалося не просто формування складу "під себе", а й пошук виконавців на позиції гравців, які пішли з команди взимку. Процес копіткий, але, повторимося, часу у головкому було не два тижні, а понад два місяці. Зрозуміло, що вболівальники були налаштовані на нові звершення вже з початком весни, однак цього не відбулося. Важка перемога над "Нікополем", якої, будемо відверті, могло і не бути, невдача в домашньому матчі з "Буковиною" (було програно принципове західноукраїнське протистояння на очах рідної публіки, що може негативно позначитися на відвідуваності в подальшому) плюс мало зрозуміла для пересічних громадян поразка білоцерківському "Арсеналу" через прикрий автогол (1:2)...

На превеликий жаль, наші керівники все ще продовжують подумки представляти, що футбольний клуб - це віртуальний менеджер, де один день йде за три, а один матч підвищує зіграність команди на умовних десять відсотків. До того ж, в структурі "Вереса" працюють далеко не "футбольні люди", які могли б кризу перечекати, перетерпіти, вибудувати не лише концепцію по роботі клубу з уболівальниками, партнерами, спонсорами на роки вперед, але і подбати про побудову сходів для добування результатів уже на футбольному полі.

Копіткість, стабільність, а також цілеспрямованість обраним методикам - це не тільки слова з підручника по бізнесу для початківців, а й терміни для роботи футбольної команди. Не тільки клубу, а й команди. Щоб умовні центральні захисники притерлися між собою, щоб вони досягли максимально можливого взаєморозуміння, щоб футболісти не просто почули тренерський штаб, а зрозуміли, чого він від них вимагає - на все потрібен час. Найчастіше він вимірюється не одним десятком днів, а найчастіше займає кілька років. Можна наводити приклади інших успішних колективів, які вистрілювали "відразу", проте тріумфи завжди запам'ятовуються набагато краще і швидше, ніж важка і непомітна праця, який дає результат тільки з роками.

Варто додати до цього списку ще й фактор невдач. Не буває такого, що все пройшло ідеально і кожен гравець зі стовідсотковою точністю підходить під концепцію головного тренера. В умовній АПЛ цей момент практично нівелюється скаутською службою, яка відстежує всі можливі характеристики футболістів перед запрошенням, а також проводить їх аналіз нефутбольної діяльності. В Україні поки що використовується метод проб і помилок, де другого дуже часто більше.

І найважливіший фактор, який в Рівному відіграє більш суттєву роль, ніж в будь-якому іншому клубі України, - фактор уболівальників. "Вересу", як і кожному поважаючому себе західноєвропейському клубу важлива картинка, те, що видно неозброєним оком. А видно в першу чергу результати команди. І три стартових невдачі команди, вболівальники якої хочуть бачити колектив на вершині, істотний аргумент для зміни тренерського штабу. Свого часу керівництво клубу вже пішло проти уболівальників, розлучившись з Лутковим. Новий привід піти не прислухатися до їх точки зору міг би вдарити по іміджу, а також рівню довіри поточному керівництву.

Олексій Хахльов та Володимир Мазяр/Фото - erve.ua

З цієї причини Володимира Мазяра на новій посаді очікує солідний психологічний прес. Глядачі мають потребу і практично вимагають перемог. А тут ще й тренер, який має за своїми плечима зовсім свіжий досвід по "трансформації" клубу другої ліги в міцний колектив УПЛ. Тому робота фахівця бачиться не стільки в створенні колективу, скільки в задоволенні бажань спраглих.

Чи вийде у нього цього досягти? Шанси для цього великі. По-перше, все ж свою роль грає вже згаданий досвід з подолання вітчизняної друголігової трясовини. По-друге, Мазяр - тренер-мотиватор. А на такому короткому відрізку, як весняна частина чемпіонату (до фінішу сезону залишилося ще вісім матчів плюс можливий плей-офф), немає часу для філософії, необхідна робота на результат. Можливо, часом вона буде не завжди приємна оку, але картинка - місце в таблиці - повинна принести позитивний результат.

Але що, якщо заглянути трохи далі в майбутнє? Скільки часу є у наставника? Чи вдасться тренеру постійно підживлювати уболівальників, керівників клубу яскравими успіхами і знати, що найближче емоційне вигорання не призведе до нової зміни тренерського штабу? До того ж, Мазяру в "Сталі" так і не вдалося довести до кінця свій проект з побудови "команди мрії". Тому поки не зовсім зрозуміло, що слідує за періодом емоційного підйому. Так, саме психологія зіграла одну з ключових ролей при стрімкому форсуванні першої ліги. Але що слідує надалі в період заспокоєння і чи настає він взагалі?