Він був на межі провалу. Акценти глядача на фіналі Кубка України

У підсумку все вирішив один неточний удар. Один необережний рух, як сказав класик, і ви - батько. Батько поразки, яка стала вчора нещастям для Полтави. Але чим би вона стала для Києва? Все вирішувалося на носовій хусточці, в гусарській рулетці. Це не було доведення переваги - це було банальне змагання нервів.

Я вже вийшов з того віку, коли серія пенальті здатна принести задоволення. Коли чекаєш її в хвилюючому передчутті бліц-трилера. Перебуваю в тому віці, коли сприймаєш цю процедуру, як штучний додаток до твоєї улюбленої гри. Нормальні засоби визначення переможця вичерпані, далі - як вивезе крива.

Скажу більше, не в захваті і від екстра-тайму, який взагалі вважаю зайвим, про що писав свого часу. Вже краще відразу до бар'єру, ніж ці ходіння по муках, які часто лише вбивають гру і перетворюються в сумну прелюдію. Наприклад, вчора за півгодини був лише один шанс на двох у Де Пени. Якщо вважати його реально гольовим.

Чи була гра видовищною в основний час? І так і ні. З одного боку, вона постійно тримала в тонусі, досить щедро сипала загрозами воротам суперників. З іншого - кількість туговато переходила в якість: вистачало напівмоментів. Один тільки Кулач тричі відверто марнував атакуючі зусилля своїх партнерів.

Скажу так: фіналістам бракувало майстерності, але було весело. Як для фіналу, та ще Кубка України, ми отримали досить змістовну гру. За це я вдячний обом командам.

Не будемо кривити душею і переборщувати з компліментами переможеним: "Динамо" заслужило перемогу ще в основний час - коли команди грали в футбол. На мій погляд, кияни "награли" на впевнені 2:0, при співвідношенні моментів 6:2 на їхню користь (а разом з напівмоментами - 9:4). Вони виглядали краще і мали все вирішувати в грі.

Але футбол тим і приваблює, що може відверто посміятися над логікою. Візуально ж "Ворскла" виглядала цілком гідним супротивником, трималася на рівні фаворита. Цікаво, що всі свої моменти вона створила на початку тайму - як першого, так і другого. Задаючи тон, і з ходу кидаючись в бій. В інший час на полі домінував Київ.

Щодо "відібраного" у "Динамо" голу, не все так однозначно. Експерти висловляться, а ось мій консультант в питаннях суддівства вважає, що в цьому епізоді Монзуль мала право вчинити на свій розсуд. Або за відповідною підказкою Романова.

"Момент 50 на 50. З одного боку, Вербич "поза грою" не був, але другий гравець явно йшов на м'яч. Я б підняв "поза грою", але і якби зарахували гол, не протестував би".

Давайте ж таки не будемо вішати на Катерину зайвих собак. В цілому вона відсудила пристойно, швидше чудили асистентки. А зі скасуванням голу Вербича "Ворсклі" просто пощастило. Або не пощастило "Динамо" - кому яке формулювання більше до смаку. Мені здається, це була компетенція пані Фортуни.

За кінцевим фактом можна стверджувати, що київське везіння в цей вечір полягало в травмі, отриманій Степанюком. Адже саме з цієї причини з'явився на полі той самий Баєнко, чий промах з "точки" став вирішальним. І який, до слова, не реалізував пенальті і в півфіналі з "Маріуполем". Не в образу хлопцеві, але його просто не повинно було бути серед тих, хто бив.

Не тому, що не забиває - тому що нам нав'язливо анонсували вихід кіпер-джокера Ісенка, на якому поставила хрест вимушена заміна Степанюка. Не стверджую, що юнак стовідсотково б витягнув "Ворсклу" знову, але, чисто гіпотетично, київський фарт проявився і тут.

Дуже шкода, що ми не побачили в фіналі цього вундеркінда. Який, якщо я правильно зрозумів, не тільки ще не обзавівся нервами сам, але і здатний робити їх суперникам. Хто знає, може, ми подивилися б інший короткометражний фільм в кінцівці?

А ще було б цікаво глянути, як Ісенко пройшов випробування мідними трубами, які дуділи в його честь безперестанку з того самого півфіналу.

У грі ж головною дійовою особою став його старший колега Різник. Два сейви за рахунку 1:0, ще три - після того як "Динамо" зрівняло рахунок. Включаючи шикарно відбитий ногою рикошет на 62-й хвилині і взятий 11-метровий - відразу ж у відповідь на сейв Бущана і, на жаль, прямо перед промахом Баєнка.

У переможців, як на мене, очевидно виділявся Де Пена. Він був особливо помітний у першому таймі, головним чином, як підношувач снарядів, і став автором гольової передачі Вербичу. А також епізодично запам'ятався після перерви і в екстра-таймі. Ну і забив свій пенальті, як втім, це зробили 15 осіб з 18.

До слова, вражаюча точність ударів. Саме точність, а не слабка гра воротарів. Серед інших її демонстрували Вербич і Кане - ще двоє, яких слід було б відзначити особливо в числі яскравих особистостей матчу.

Про саму ж серії пенальті все було сказано вище. Чисто технічна додаткова процедура виявлення кращого від безвиході: якось же треба його визначити. Так, в даному випадку, в результаті переміг сильніший. Логіка таки відсвяткувала.

Але з чим мені привітати вболівальників "Динамо"? Тільки з самим фактом перемоги. Перемоги ціною в один промах гравця, якого по-доброму не повинно було бути на полі. Над дев'ятою командою з дюжини, яка лише недавно перестала думати про те, як би не вилетіти.

І, можливо, нас всіх потрібно привітати з тим, що в групі Ліги Європи буде грати не ця команда. Полтавці, не ображайтеся, але ви це вже проходили з більш міцним складом в кращі часи. Багато було радості?

Потішив діалог двох читачів в коментарях до звіту про матч.

- А будуть підкидати Михайличенка?

- А ловити?

Гумор, який не кожному припаде до смаку. Але щось в цьому є, символічне. А якби по горобцях запалив умовний Шабанов? Навіть уявити страшно, що б тут творилося ... Я і кажу: один необережний рух, одна тремтяча нога. І пан не пропав. Але, як говорив голос диктора за кадром про Штірліца, він був на межі провалу.

Здолали? А тепер можете з чистою совістю мінусувати і гасити зірочки.