Бартулович: Перехід у Волинь - перезагрузка для мене

Легіонер Волині Младен Бартулович розповів про ставлення до війни, борги в українських клубах і мету на найближчий час

– За роки перебування в Україні ти став тут своїм. Для прикладу, чудово володієш російською мовою, маєш тут чимало друзів. А як щодо української мови? В одному з інтерв’ю ти розповідав, що пунктом контракту з "Карпатами" було вивчення української мови. Чи справді був такий пункт, і як наразі з українською мовою?

– Це була правда. Такий пункт є в контрактах львівських "Карпат" з іноземними футболістами. В принципі, я вважаю, що це нормальна практика. Кожен іноземець , який приїжджає грати в певну країну, повинен вивчити мову, щоб і йому було легше, і таким чином проявити повагу до тих людей, які тобі платять гроші та дали роботу.

– Вже близько місяця ти перебуваєш в стані "Волині". Які враження від команди та тренувального процесу?

– Я дуже задоволений всім, приємно здивований умовами. Хоча у мене тут багато друзів грали, то вони розповідали мені про "Волинь". Тут дуже добре все організовано. Віталій Володимирович (Кварцяний- прим. автора) тут все побудував і воно гідно продовжується. Звісно, що тренерський штаб новий, в нього увійшли амбіційні молоді тренери, з якими мені дуже подобається працювати. Тренувальний процес дуже цікавий. Я думаю, що команда буде тільки прогресувати під їхнім керівництвом. Наразі мені дуже цікаво тут і все у "Волині" подобається.

– Як щодо Луцька? Ти бував тут в статусі футболіста, граючи проти "Волині". Що встиг відвідати у нашому місті?

– Я раніше сюди часто приїжджав, грав на "Авангарді". Мені тут завжди подобалося. Місто спокійне, тихе. Мені чимось схоже на Полтаву. Є дуже багато затишних закладів, кав’ярень, ресторанів. Я кавоман, а тут дуже смачна кава. (посміхається)

– З Андрієм Тлумаком ви зустрічалися не лише на футбольному полі у якості суперників, а й під час того, як ти грав за "Карпати". До "Волині" запрошував він особисто чи це була ініціатива керівництва клубу?

– В основному, це було його бажання, щоб я був в цій команді. Вже потім спілкувалися з керівництвом, адже саме керівництво повинне теж дати своє "добро" на бажання тренера. Ми домовилися швидко, всіх все влаштувало і я опинився тут.

– Найчастіше, ти дієш на флангах півзахисту, однак маєш досвід і гри в центрі поля. На якій позиції на футбольному полі тобі грати найкомфортніше? Де тебе бачить Андрія Тлумак?

– Більшість часу я провів, граючи на флангах. В центрі теж багато раз грав. Головний тренер розповів, що розраховує на мене і на фланзі, і в центрі. Головне, щоб я користь приносив команді, а де я буду грати – все одно. Для мене головне – успіх команди, а не особисті амбіції.

– Младене, ти встиг пограти за багато українських клубів. Деякі з них, зокрема, "Дніпро" та "Кривбас", відомі тим, що боргують своїм екс-футболістам гроші і до цього часу. З тобою розрахувалися?

– За деякі команди можна забути, такі як "Кривбас", "Дніпро"(посміхається. Борги залишилися, але не хочеться вже це згадувати. Це вже все минуле. Треба жити сьогоднішнім днем і вже нічого не зміниш. Така ситуація в країні і потрібно з якимось розуміння до того ставитися. Нічого іншого нам не залишається.

– Я так розумію, що, незважаючи на борги, ти в суди не звертався? Чимало футболістів "Дніпра", "Кривбаса" та й інших клубів шукали правди в судах.

– На "Дніпро" немає сенсу подавати в суди. Я цього не робив. Так же само з "Кривбасом".

– Війна змусила виїхати з України багатьох легіонерів. Чи не було побоювань повертатися в чемпіонат України?

– Коли в мене закінчився контракт з "Ворсклою", теж була пропозиція нового контракту, але я не бачив в цьому сенсу, бо були затримки по зарплаті 10 місяців. Я хотів щось нове спробувати. Ситуація два роки тому реально була дуже поганою. З’явився варіант з Польщею і я вирішив спробувати, поїхав туди грати.

– До речі, про Польщу. Ти напевно вже аналізував для себе той період кар’єри. Чому не вдалось закріпитися у цьому чемпіонаті?

– Причин було багато. Ми вийшли в Екстракласу. Ніби і добре все було, в мене ще був контракт на два роки. Згодом в клубі почали робити ставку на молодих футболістів. Напевно, щоб потім їх продавати. Президент захотів заробляти гроші. Він здійснив дев’ять трансферів, взяв молодих хлопців, принаймні, молодших мене. Ми поговорили з тренером. Мені сказали, що робитимуть ставку на молодь. Питань немає. Так і розійшлися.

– Україну і Хорватію футбольна історія поєднує багато в чому. Це й історія протистоянь збірних, матчі на клубному рівні та чимало іншого. Зі свіжого можна згадати скандування "Слава Україні" від Вукоєвича та Віди. Як оцінюєш такий жест земляків?

– Чесно? Я не люблю коментувати цю ситуацію. В мене є друзі і українці, і росіяни. Ми воювали з Сербією, а в мене є друзі серби…Я пройшов через війну, котра була в Югославії. Я не люблю про це говорити. Кожен робить так, як він того хоче. Правильно це було чи ні, не мені вирішувати.

– Футбол поза політикою?

– Тільки так.

– 5 жовтня тобі виповнилося 32 роки. За цей період часу довелося пограти за низку клубів, провести 2 матчі за національну збірну. Які подальші плани, вони пов’язані з кар’єрою гравця чи вже задумуєшся про тренерську роботу ?

– Поки я гравець і хочеться грати. Відчуваю, що можу ще пограти. Потім планую піти на тренерські курси. Побачимо як воно буде все розвиватися, але є таке бажання.

– Мейнстрімом є повертатися завершувати кар’єру у рідні клуби. Чи планував завершувати кар’єру в "Хайдуці"

– Я поки про це не думаю. Тяжко щось планувати. Я думаю, що для мене природно буде, якщо я завершу кар’єру тут, в Україні.

– Можливо це буде "Волинь"?

– Чого відразу завершувати кар’єру ? Я хочу ще пограти. (посміхається). Хочу вийти з "Волинню" в Прем’єр-Лігу. Таке бажання було, коли я сюди переходив. Такі амбіції є і зараз. Я для цього сюди прийшов. Перехід у "Волинь" – перезагрузка для мене. Я не приховую, що останнім часом грав не багато. Хочеться зараз форму набрати. Зараз у нас чотири гри залишається – потім відпуск. Найголовніше для нас – добре пройти збори і потім добре відіграти друге коло. Таким чином, і підготуватися до підвищення в класі.