Все попереду. Україна поступається у півфіналі Євро з футзалу, але зіграє у матчі за третє місце

Для багатьох із гравців цього скликання нашої збірної на Євро все було вперше: перший матч, перший гол, перший плей-офф і тим більше був перший півфінал. З тих, хто поїхав до Нідерландів, у четвірку найкращих команд Європи потрапляв тільки наш головний тренер Олександр Косенко ще коли був гравцем. Тому не дивно, що нервозність у грі наших відчувалася дуже сильно.

Можливо, з цим пов'язаний швидко пропущений м'яч. Дурний м'яч. Дивакуватий. Гравці, які виступають не перший рік не просто у збірній, а й у одному клубі, таких непорозумінь припускатися не повинні. Так же після дального і не найсильнішого удару Соколова перед нашими воротами Шотурма та Ципун не розібралися, подарувавши першій футзальній збірній рейтингу УЄФА гол.

Потім прийшли фоли. Ми до цього вже маємо звикати: в обох матчах плей-офф наші хлопці набирали по чотири фоли ще за десять хвилин. Це змушувало грати обережніше, намагаючись уникати навіть дотиків, бо хто його знає, що там побачать арбітри. Вони, до речі, іноді справді бачили не все. На щастя, до дабл-пенальті на українські ворота це не призвело жодного разу.

????????????????????????#FutsalEURO pic.twitter.com/SCIhkYJecS

— UEFA Futsal (@UEFAFutsal) February 4, 2022

Вже з другої чверті гри Олександр Косенко пішов уперед із п'ятим польовим. Це було дуже ризиковано, але частково таке рішення читалося: за п'яти фолів потрібно було просто потримати м'яч, щоб не допустити ще одного порушення.

Але проблеми були не у грі з воротарем-моталою, а з його зміною на головного голкіпера Ципуна. Зварич, схоже, не зовсім розумів, коли йому бігти до своєї лави запасних, і ця чортівня призвела до невдалої зміни: Афанасьєв головою після закидання пробив у перекладину і сам добив.

На щастя, відіграти один гол нам вдалося дуже швидко. Довго ми катали м'яч, поки Абакшин перед воротами не нав'язав боротьбу, м'яч відскочив до Сірого, який добряче пробив у праву "шістку".

На другий тайм були великі надії з огляду на обнулення фолів. Але наші хлопці діяли дуже скуто. Ясно, що головним було не пропустити. Але без ударів або хоча б атаки розраховувати на щось марно. Та й самі запорєбріковци діяли якось надто сумбурно. Тож хвилин десять якоїсь гарної гри ми не бачили.

Вдруге патова ситуація для наших настала наприкінці половини другого тайму. Ніязов красиво, треба це визнати, бісіклетою після закидання відправив м'яч у ворота Ципуна.

І знову Україна пішла вперед із п'ятим польовим. Цього разу функції голкіпера виконував Шотурма, і в нашого капітана це виходило набагато краще. Довго шукали, але свій шанс знайшли: Шотурма із глибини прострілив, Абакшин дуже тонко підправив.

Потрібен був ще гол. Усього один гол. І наприкінці гри шанси прийшли. Та не один! Але сьогодні, мабуть, був не наш день. Найкраща нагода перевести гру в овертайм була у Шотурми за хвилину до сирени, проте наш капітан з пенальті пробив, як і проти Казахстану, прямо по центру. Цього разу голкіпер не рипався по кутках.

Програли, але нинішній Євро, особливо останні півфінальні хвилини, показав, що наша збірна має дуже хороший потенціал. Цей півфінал здатний дати імпульс подальшого розвитку. Але ще вищий потенціал у наших уболівальників. Цей поєдинок був для нас майже домашнім з огляду на підтримку трибун. Навіть не пригадаю, коли номінально гостьові збірні так підтримували на футзалі. Нехай Росія грає у фіналі за свої подвійні преміальні. Трибуни ж показали, що є речі важливіші.

Україна – Росія 2:3
Голи: Сірий 16, Абакшин 35 - Соколов 2, Афанасьєв 15, Ніязов 31
Нереалізований пенальті: Шотурма 39 (воротар)
Україна: Ципун, Зварич, Корсун, Чернявський, Шотурма. Запасні: Савенко, Абакшин, Журба, Лебідь, Педяш, Радевич, Разуванов, Сірий, Фаренюк.
Росія: Путілов, Абрамов, Нандо, Пауліньо, Соколов. Запасні: Замтрадзе, Абрамовіч, Афанасьєв, Давидов, Мілованов, Ніязов, Чішкала.
Попередження: Сірий 10, Абакшин 23 - Абрамов 33