Пятенко: Для нас уже не має значення, де ми граємо

Головний тренер донецького "Металурга" Володимир Пятенко розмірковує про сьогодні та завтра своєї команди.

– Володимире Миколайовичу, які у вас враження від весняного виступу своєї команди, яка зазнала за цей час однієї поразки, причому й тієї могло не бути…
– Я ще взимку казав: якщо пройдемо заплановані збори, не зазнаємо кадрових втрат, то колектив виглядатиме більш цілісно. Вже кожен знає, що від нього вимагається. І я впевнений, що ніхто не побіжить туди, куди йому заманеться. Це те, чого нам не вистачало до зими: готувались до сезону одні, починали його інші, а завершували першу частину вже треті. Тому є враження, що сьогодні у нас більше стабільності.

– Для нинішнього стану українського футболу "Металург" має багато легіонерів, також у вашому розпорядженні вітчизняні досвідчені гравці. Чи можна говорити, що всі вони залишаться?
– По-перше, наші молоді футболісти підтягуються до лідерів, і у цьому бачу велику користь. Навіть якщо вони знаходяться поруч лише на тренуваннях. По-друге, не лише з іноземцями підходять до завершення терміни угод, оренда завершується в Олександра Нойка, Едуарда Соболя. На сьогодні ще ніяких конкретних розмов з жодним з таких футболістів не відбувалось. Лише час покаже, кого зможемо зберегти.

– Окремо варто спитати про Джуніора Мораєса, який обіцяв піти. Але навесні він не дуже вражає…
– Деякою мірою, так, однак в останні тижні він починає повертатись до своєї форми. На це є конкретні причини. Взимку Мораєс вже міг залишити "Металург", навіть наприкінці зборів йому нелегко було визначитись, що робити. Все це впливає і на гру. Тож хоча він дещо і загубився на певний час, претензій до того, як працює цей бразилець, у мене немає.

– Календар підготував "Металургу" сильних супротивників у 3-х наступних турах. Чи нічого не тяжіє над командою, щоб показати гідний футбол?
– Те, що тяжіє, вже не новина для нас. Майже рік ми не вдома. Щодо футбольних виступів, то з "Шахтарем" та "Динамо" добре виступити – престижно для будь-якого гравця. "Зоря", реально претендуючи на Лігу Європи УЄФА, також зараз певне мірило для всіх суперників, і ми спробуємо перемогти луганців. Мабуть, ці матчі і дадуть змогу визначитись із нашими власними завданнями та зрозуміти, до чого ми готові, а до чого – ні.

– Хотілося б детальніше почути від вас думку про найближчого суперника. У чому феномен нинішньої "Зорі"?
– У цій команді підібрали групу кваліфікованих молодих виконавців, які готові грати на хорошому рівні і в Україні, і в єврокубках, а з часом, гадаю, і у "Шахтарі". Є мотивація в орендованих гравців, свої футболісти – Микита Каменюка, Євген Опанасенко – ще не завершують кар’єру, і у них все попереду. Той же Желько Любеновіч, навіть виходячи на заміну, продовжує доводити, що він готовий своїм досвідом допомогти у виконанні завдань. Як правило, заміни Юрія Вернидуба завжди посилюють гру. І Джаба Ліпартія, і Андрій Тотовицький з’являються на полі не просто підтримати темп, а виконати конкретну задачу.

– Чим запам’ятався поєдинок першого кола із "Зорею"?
– Він був більш тактичним з обох боків – ніхто не брав на себе відповідальність ризикнути. Моменти були у кожної команди, тому результат 0:0, мабуть, відповідає співвідношенню сил.

– Але і "Зоря", і "Металург" вкрай рідко нині йдуть з поля без забитого м’яча…
– Так вийшло… Не лише у цій грі, а й загалом у нинішньому сезоні ми зіграли багато внічию. У тих випадках, де хотілося б перемогти. Щось можна занести до активу, щось – у пасив. А у середньому маємо об’єктивний результат на сьогодні.

– Обидва матчі із "Зорею" ви змушені грати на нейтральних полях. А статус господаря, як правило, позначається на тактиці. Чого очікувати у суботу у Запоріжжі?
– Повірте, що для нас уже не має значення, де ми граємо. Єдине, коли відчуваємо, що на виїзді, якщо доводиться далеко їхати, вирішуючи додаткові організаційні питання. Прагнемо завжди грати на перемогу, мало дивимось, чий це стадіон, де він знаходиться. Причому у такому становищі знаходиться дуже багато команд.