Як матч збірної роботу ФФУ паралізував, або Хто відповість за долю Металурга?

Вчора, в той час, поки національна збірна України готувалася вийти на смарагдовий газон стадіону в словацькій Жиліні, футбольну спільноту нашої держави сколихнула інформація з офіційного сайту клубу «Металург» (Запоріжжя). Підсумовується це невеличке повідомлення красномовно:

«Вважаємо за необхідне повідомити про відсутність економічної доцільності подальшого розвитку клубу в сформованій ситуації, а також про зупинку його фінансування з 1 жовтня 2015 року. Звертаємося до всіх, кому не байдужа доля футбольного клубу, взяти під своє шефство ПФК «Металург-Запоріжжя» на будь-яких умовах»

Читайте також: Іванов: ніхто не каже про зняття Металурга з чемпіонату

Звичайно, наступного дня вранці починаю виясняти ситуацію в осіб, причетних до ліцензування клубів Прем’єр-ліги. Основне запитання – яким чином клуб, який не надав належних фінансових гарантій, був атестований для участі в турнірі. Щоб отримати ширше розуміння ситуації, збирався вияснити, якими критеріями керуються відповідні органи, видаючи ліцензії футбольним клубам на кшталт «Говерли», котра має майже річну заборгованість перед гравцями і тренерами, або «Карпат», які в міжсезоння ще не погасили заборгованості гравцям Федецькому та Боґатінову (а Крістобалеві повертають зароблене й досі).

Втім, взявшись до діла, швидко уствідомлюю, що визначення «футбольну спільноту нашої держави сколихнула інформація…» відверто гіперболізоване. Описую свої дії покроково.

Зайшовши на офіційний сайт Федерації футболу України, знайшов там «Комітет з атестування футбольних клубів». Виявляється, що очолює структуру виконавчий директор ФФУ Володимир Генінсон. Той самий, який за «злочинного режиму Януковича» був генеральним директором ГК «Укрспортарени», компанію, в яку входять київські НСК «Олімпійський» та Палац спорту, а також «Арена Львів». Після обрання Андрія Павелка очільником ФФУ пан Генінсон отримав пропозицію, від якої відмовлятися було гріх і зайнявся «процесом перезавантаження українського футболу».

Володимирові Братиславовичу треба віддати належне. То завдяки його турботі не залишився на андалуській землі вкрай втомлений після нічних хвилювань за долю збірної України, котра якраз програла на «Рамон Санчес Пісхуані» іспанцям, член виконкому ФФУ Артем Франков… Та геть ліричні подробиці. Набираю номер пана Генінсона. Однак замість коментаря від шанованого функціонера в слухавці звучить машинальне «Абонент знаходиться поза зоною досяжності». Здогадуюся, в чому річ, а тому набираю мобільний номер першого заступника голови Комітету атестування футбольних клубів Володимира Чорно-Іванова. Відповіді теж немає, але гудок у слухавці обнадіює. Та набравши вказаний на сайті ФФУ прямий київський номер в офіс власне комітету, чую ті самі довгу звуки.

Після певної паузи телефоную панові Чорно-Іванову повторно. На цей раз відповіді дочікуюся. Але якої відповіді? Цитую дослівно: «Чому ви звертаєтеся до мене? Атестацією футбольних клубів займається відділ атестації футбольних клубів. Тому я дуже вас прошу звернутися до пана Задирана Сергія Миколайовича. У вас немає телефона шановного пана Задирана, найбільшого експерта в світі атестації футбольних клубів? Як?! Ось вам його робочий телефон (диктує). На жаль, мобільника дати вам не можу. Але він на роботі стовідсотково, адже у разі будь-яких змін у структурі клубу чи будь-яких фінансових змін клуб згідно з Регламентом повинен повідомляти відділ з атестації футбольних клубів. Тому пан Задиран має надати інформацію дійсно яка є, а не те, що опубліковано на офіційному сайті. Бо реагувати можна не на це повідомлення, а на офіційний лист від клубу».

Здивувавшись, що при ФФУ є не лише комітет, а й відділ атестації футбольних клубів, телефоную, куди порадив звернутися пан Чорно-Іванов. «Найфаховішу інформацію вам надасть лише Сергій Миколайович», - ця фраза обнадіювала. Але чоловік на тому кінці дроту персону пана Задирана беріг, наче зіницю ока.

- Навіщо вам Сергій Миколайович?

- Хочу задати йому кілька питань стосовно ситуації в запорізькому «Металурзі».

- Так телефонуйте в клуб «Металург».

- Клуб «Металург» висловив свою позицію на офіційному сайті. Я хочу поспілкуватися з людьми, які допустили запоріжців до участі в змаганнях, видали їм ліцензію. В Комітеті атестації футбольних клубів мені порадижи звертатися в однойменний відділ, до «найбільшого фахівця в галузі атестації в світі» пана Задирана.

- Його наразі немає. Телефонуйте пізніше, після обіду.

Не дочікуючись такого обширного поняття як «післяобідня пора», через свої джерела дістаю мобільний номер Сергія Задирана. Однак набравщши його, чую вже знайоме «Абонент знаходиться поза зоною досяжності».

Аналогічне речення пролунало й при спробі порозмовляти з прес-секретарем Прем’єр-ліги Андрієм Палаєвим. Втім, через якийсь час на мобільник прийшло повідомлення, що кілька абонентів з’явилися на зв’язку. Дивовижно, але трапилося це саме в той час, як дехто з колег, тих, які потрапили до складу делегації, яка літала зі збірною до Словаччини, сповістив у мережі «Фейсбук» про прибуття в аеропорт «Бориспіль».

Виходить, оперативно реагувати на зникнення чергового професійного клубу було нікому лише тому, що керівники комітетів, відділів (а може й департаментів) включно з прес-секретарями відпочивали у складі тургрупи в Словаччині. До слова, відпочивали зокрема й за кошти, перераховані тим же ФК «Металург» у формі вступного внеску за участь у національному чемпіонаті.

Цікаво, що на фотознімках колег, яких відомий ідеолог кучмівської епохи пан Васільєв включив до числа офіційної делегації, поміж представників преси була помічена ціла група провідних фахівців з команди київського «Динамо». В Жиліні трудився, не покладаючи рук, й віце-президент клубу Олексій Михайлович Семененко, й заступник клубного гендира Сергій Мохник, й редактор журналу «Динамо» Микола Несенюк.

У цьому контексті виникає запитання: скільки у складі цієї тургрупи було представників запорізького «Металурга»? Чи сплачені ними на рахунки ФФУ кошти інші, ніж грошові одиниці, переведені динамівським клубом? А, може, ситуація набагато простіша й одні рівні, а інші – рівніші? Зрештою, мова не про те. Невже оте гасло «Жити по-новому», з яким ішла на вибори політична сила нинішнього очільника Федерації, полягає саме в паралічі діяльності структури на три доби через те, що ледь не весь вміст пафосного «храму футболу» з Лабораторного провулка у Києві вилетів на гру, до якої він має, м’яко кажучи, опосередкований стосунок?