Кобін: Не було ніякого сенсу залишатися в Шахтарі

Екс-захисник "Шахтаря" Василь Кобін розповів про причини свого відходу з донецького клубу, а також про те, чому не зміг стати основним в стані "гірників".

– Рішення піти з "Шахтаря" виключно ваше?

– Так. У мене ще взимку закінчився контракт. Я відчував, що клуб почав перебудову й робить ставку на молодь. Ще тоді прийняв для себе рішення йти. Але так сталося, що на півроку продовжив контракт. Про причини знали лише я та клуб. Мене попросили залишитися на підстраховку, бо травмувався Богдан Бутко.

– Якщо б "Шахтар" зараз запропонував залишитися, ви б погодилися?

– Точно ні. Я для себе прийняв рішення, що хватить. Не було ніякого сенсу залишатися в "Шахтарі".

– Чому вам так і не вдалося стати основним?

– Потужно грав Даріо. Він грав настільки сильно, що практично не давав шансів. От дивіться. Якщо людина прекрасно виконує свою роботу – ви будете її садити на лавку запасних? Навіщо щось змінювати, якщо і так все добре?

– Чому ви раніше не йшли з "Шахтаря", якщо розуміли – з Срною неможливо конкурувати?

– Чому ж. Після двох років перебування в "Шахтарі" я розумів, що рідко потрапляю в склад і почав проситися в оренду. Але одного мого бажання мало. Ти підписав з клубом контракт – клуб приймає рішення. Я багато разів підходив до Луческу й просив про оренду. Але він завжди говорив: "Ти мені потрібен". А пропозицій про оренду з правом викупу банально не було. Так і протікало життя в "Шахтарі". Коли з’явилася можливість піти в "Металіст", я з радістю пішов.

– Виходить, як би ви не грали, шансів потрапити в склад мало, а в інший клуб не відпускають. Де знаходили в собі мотивацію працювати далі?

– Ми ж професіонали, а не команда таксистів, яка збирається раз у тиждень пивка попити. Ти знаходишся в команді, яка має вигравати кожну гру. А якщо в людини перед грою станеться травма чи температура? Ти ж маєш вийти замість неї і відіграти настільки сильно, щоб команда виграла. Інакше не можна. Тому не можеш філонити на тренуваннях. Звідки ти знаєш: поставить тебе тренер чи ні? Не можна думати, що я так чи інакше грати не буду, місяць собі відпочину, а вже потім почну добре тренуватимуся. У великих команд таке не проходить. Товариська гра – це тренування з підвищеною відповідальністю, а офіційна гра – це тренування з дуже підвищеною відповідальністю.

– В "Шахтарі" ви здобули 6 чемпіонств, зігравши лише 48 матчів. Вам є чим пишатися?

– Та ні, я більше матчів зіграв – десь 80.

– Це якщо лише чемпіонат рахувати.

– Не знаю... Я кожного дня працював з командою. І маю чим пишатися. Чому ж ні? Тут питання не в тому, скільки я матчів зіграв. Гра – це лише раз в тиждень. Головне – скільки відтренувався, скільки здоров’я команді віддав.