Хочолава: Моя мрія - виграти з Шахтарем Лігу чемпіонів

UA-Футбол поговорив з літнім новачком донецького "Шахтаря" Давидом Хочолавою, розпитавши про початок футбольного шляху, найважчий етап кар'єри і переїзд до України.

- Як ви дізналися про інтерес з боку "Шахтаря"?
- Одночасно від декількох людей. Сан Санич Бабич [екс-наставник Хочолави у "Чорноморці"] вперше сказав про конкретний інтерес. Ми з ним порадилися з цього приводу, за що я повинен йому подякувати.

- Довго роздумували над пропозицією?
- Після того, як мені подзвонили і запропонували контракт, я вже ні секунди не замислювався.

- Що найбільше вразило на перших порах в "Шахтарі"?
- Вразило ставлення всього персоналу. Як всі люблять і готові зробити все для клубу. Такого я ще не зустрічав, щоб всі в структурі хотіли зробити клуб краще.

- Всі тренери різні. Фонсека перед виходом на поле як себе зазвичай веде? Від нього можна почути надихаючі промови або він в більшості випадків спокійний?
- У Містера часто мотивуючі мови до гри. Крім цього, він завжди спокійний.

- Якою мовою в тренувальному процесі йде спілкування?
- Португальською, російською. Тренери розповідають португальською, і потім перекладач все російською пояснює

- Вам приходять роздруківки ТТД після матчів?
- Так, приходять

- Яку цифру першим ділом дивитеся?
- В першу чергу, число і відсоток виграних єдиноборств.

- Вас не бентежить мінімум ігрової практики, який ви отримуєте в "Шахтарі" в перші півроку після свого переходу?
- Сам факт бентежить, але я розумію, що на моїй позицій гравці дуже високого рівня.

- До інтенсивності тренувань в "Шахтарі" вже звикли?
- Так. Чесно скажу, спочатку було дуже важко, але з кожним днем все краще і краще почуваюся, від чого додається і впевненість.

- Досить часто буває, що "Шахтар" підписує гравців, але їм не вдається заграти, після чого починається затяжний період оренд. Вас не бентежило, що ви можете програти конкуренцію й так і залишитися "вічним запасним"?
- Звичайно, не хочу бути запасним, і їхати по орендах я не збираюся. Але, в будь-якому разі, я радий, що опинився в "Шахтарі" і ніколи не буду шкодувати про це.

* * *

- Правду кажуть, що ви починали кар'єру форвардом?
- Так. До 15 років я був нападником, але у мене не було гольового чуття, зате завжди були бійцівські якості. І рішенням мого тренера – одним із кращих рішень в моєму житті – було спробувати, як я зіграю в захисті.

- Відразу ж погодилися змінити позицію нападника на захисника?
- Людина, яка мені запропонувала поміняти амплуа, була і залишається для мене найближчою у футбольному світі, а також вже є моїм старим другом. Я часто з ним раджуся, так що я відразу погодився. Знав, що це буде правильно. Перша гра була повною катастрофою, але потім я почав розбиратися в деталях і з кожною грою додавати.

- Змоделюємо ситуацію: вам задають класичний питання "Ну як там, футбол в Україні?". Що ви в першу чергу розповідаєте?
- Тут у порівнянні з Грузією набагато відрізняється дисципліна і набагато більше професіоналів. За три роки в Україні я відчуваю, що повертається той український футбол, який всі люблять і з кожним роком є маленький, але прогрес.

- Розкажіть трохи про вашу першу команду, "Сабуртало". Наскільки відомо, це було щось на зразок клубу, де робилася ставка тільки на своїх вихованців?
- Так. Клуб утворився виключно для того, щоб гравці 1992-1993 років народження грали в чемпіонатах Грузії. Нам було по 16 років, збірну U-17 майже повністю представляли гравці "Сабуртало". Вийшло так, що дуже хорошу команду сформували, і сьогодні клуб вже виступає у вищому дивізіоні Грузії.

- Вікіпедія пише, що деякі гравці "Сабуртало" проходили стажування у клубах західної Європи. Ви теж?
- Так, клуб дуже добре працював у цьому напрямку. Щороку 5-6 лідерів команди відправлялися на пару тижнів тренуватися з європейськими клубами. Мені дісталася можливість потренуватися з "Вітессом" і московським "Спартаком". Це допомогло дізнатися який рівень в Європі і Росії.

- Чим запам'яталося стажування у "Вітессі" та "Спартаку"?
- Запам'яталося інфраструктурою. Наскільки все було влаштовано, на якому рівні відновлення і тренування футболістів.

- Ви встигли пограти в тому числі і в нижчих лігах грузинського футболу. Що згадаєте за той час?
- Перша ліга Грузії тоді була дуже слабка, але мені треба було набрати форму після того, як я відновлювався рік через травми. Я відмовляв клубам вищої ліги, щоб отримати більше ігрової практики і думаю, що правильно зробив.

- У 19 років ви отримали травму, через яку пропустили більше півроку. Як в такому віці пережити те, що ти залишився без футболу?
- Вийшло так, що після підписання контракту з тбіліським "Динамо" я порвав зв'язки гомілкостопу і відновлювався 8 місяців. Я тільки повернувся у стрій і почав набирати кондиції, як через 2 місяці зламав щиколотку. Це був найважчий час. Я тоді думав навіть закінчити грати і піти працювати. Але разом із сім'єю і друзями я пережив цей етап і почав ще старанніше працювати.

- Що найбільше вам запам'яталося на початку вашого шляху професійного футболіста?
- Найкраще почуття в дитинстві було, коли мені в 14-річному віці в "Сабуртало" сказали, що хочуть укласти зі мною контракт з мінімальною зарплатою. Тоді я вперше відчув, що я професійний футболіст.

- І скільки отримували?
- Приблизно 40 доларів на місяць. Тоді я думав, що все можу купити за ці гроші

- Що там за історія була з керівництвом тбіліського "Динамо", яке говорило перед вашим переїздом до Одеси, що ви не найсильніший гравець?
- Я хотів розірвати контракт з "Динамо" і поїхати грати в Україну. На зустрічі з керівництвом мені сказали що з мене наречений кращий вийде, ніж футболіст. Це так зачепило мене, що я вбивався, щоб довести своєму колишньому клубові, що можу грати на високому рівні. Думаю, що "Динамо" зараз не відмовилося б від моїх послуг.

- Важко довелося спершу самому в Україні?
- Ні, я дуже легко пережив переїзд. У мене не було мовного бар'єру. Крім цього, мій батько живе в Україні і я не був далеко від нього. Це створювало мені затишок.

- Чим вас здивувала Україна в плані футболу?
- Чемпіонат здивував фізикою. Я уявити не міг, що буде така різниця з грузинським у швидкостях і пересуванні.

- Ви перебралися до України вже під час кризи і військових дій на Донбасі. Не бентежили події у країні?
- Бентежило, що в країні таке відбувається. Але той же жах і страх Грузія переживала вже кілька разів. Тому, обміркувавши, я зрозумів, що хочу жити і грати в Україні

- Чи є в українського і грузинського чемпіонату схожі риси?
- В Україні, не враховуючи "Шахтар", більше силового футболу та багато тактичних битв. У Грузії більше в пріоритеті техніка та індивідуальна майстерність. Навряд чи у них є щось спільне.

- "Чорноморець" в останні роки досить специфічний клуб. Навколо нього постійно багато чуток про затримки у виплатах, взагалі фінансові проблеми, які ось-ось підкосять клуб. Чи залишилися вам щось винні в Одесі?
- Були затримки й іноді дуже великі. Це завжди дуже погано позначається. Мені були винні в "Чорноморці", але я був вдячний клубові і хотів зробити щось для нього, тому половину свого боргу я залишив клубу, а половину мені відразу виплатило нове керівництво.

Сергій Шестаков: Результат матчу із Зорею був найгіршим із усіх, який міг бути

* * *

- Як у Грузії сприйняли п'яте місце вашої збірної у відборі на чемпіонат світу?
- Негативно. Ми жодної гри не виграли. Але, переглядаючи матчі, я розумію, що в трьох-чотирьох зустрічах ми були сильніші за суперника і повинні були перемагати.

- Які завдання ставляться перед збірною на найближчий Кубок націй?
- На Кубок націй тільки одне завдання: виграти спочатку групу, а потім плей-офф. Все інше буде поганим результатом.

- У травні 2015 року ви грали в чемпіонаті Грузії, а вже за два з половиною роки виходите на поле в основі команди в Лізі чемпіонів. Голова не запаморочилася від такого стрімкого стрибка?
- Якщо б мені у 2015 році хтось сказав, що я виходитиму в стартовому складі в матчі Ліги чемпіонів, я б подумав, що його треба відправити до психлікарні. Але футбол тому і прекрасний, що ніхто не знає, що буде далі.

- В одному з інтерв'ю ви говорили, що футбол не завжди справедливий. За минулий час ви не змінили своєї точки зору?
- Ні. Часто буває, що трапляється такі речі які не повинні відбуватися. Наприклад, травми.

- Що вас надихає в вашій роботі?
- Найбільше, коли, виходячи після гри, я отримую повідомлення від моїх близьких людей і відчуваю, як вони радіють моїм успіхам.

- В одному з інтерв'ю ви казали, що мрієте зіграти в Лізі чемпіонів. Завдання виконано. Яку наступну мету ви ставите перед собою?
- Я тоді думав що у мене не так багато шансів зробити це. Давайте я поставлю мету виграти Лігу чемпіонів з "Шахтарем". Ось це моя мрія на сьогодні.