Перший бронзовий Металіст. Де вони зараз?

Дванадцять років тому харківська команда під керівництвом Мирона Маркевича створила справжнє футбольне диво. "Металіст" завершив чемпіонат на небаченому для себе третьому місці, подарувавши довгоочікуване свято вимогливим харківським уболівальникам. Де ж зараз гравці, які кували для клубу першу в його історії "бронзу"?

Олександр Горяїнов

Легенда харківського футболу пережив з рідним клубом злети і падіння. Встиг навіть дебютувати в збірній України, а рукавички на цвях офіційно повісив лише рік тому. З цього приводу в Харкові пройшов прощальний матч прославленого голкіпера, а вже восени минулого року Горяїнов очолив "Металіст 1925". Зараз в якості повноправного наставника Олександр (тепер уже Олександр Сергійович) бореться за вихід в Прем'єр-лігу.

Андрій Хомин

Цей захисник завжди знаходився в тіні, але свій внесок в загальний успіх, безсумнівно, зробив. Після "Металіста" Андрій грав за київський "Арсенал", "Говерлу" і латвійський "Бабіте", але після 2017 року на професійному рівні більш ніде не виступав.

Олександр Бабич

Той сезон став для центрбека одним з найяскравіших в кар'єрі. 4 голи в 25 матчах - непогана статистика для стовпа оборони, який прекрасно справлявся і з безпосередніми обов'язками. Потім пішов спад. Після Харкова Бабич ще трохи пограв в "Чорноморці", який дещо пізніше і очолив, змінивши на посту Романа Григорчука. Нині досить успішно тренує "Маріуполь", маючи всі шанси вивести приазовский клуб в єврокубки.

Мілан Обрадович

Один з найбільш досвідчених в тодішньому складі харків'ян, сербський захисник ще довго грав в "Металісті". На жаль, з віком це робити було все складніше, після чого Мілан ще недовго "попилить" в київському "Арсеналі" і сербському "Партизані". Закінчував на батьківщині, в більш скромному ОФК. Логічно, що далі пішов тренерський етап. Зараз очолює молодіжну збірну Азербайджану (U-21).

Северин Ганцарчик

Свого часу вважався одним з найсильніших легіонерів клубу і навіть чемпіонату. Поляк безустанно борознив ліву бровку, ставши одним із символів того "Металіста". У 2009 році його харківський період завершився, і Северин повернувся на батьківщину. Там до 2017 року стабільно виступав в складі "Леха", "Лодзя", "Гурніка" і "Тихи". В останньому його ігрова кар'єра і підійшла до свого завершення.

Папа Гуйє

Він до цих пір грає! Нехай не так яскраво, як в "Металісті", але зараз 34-річний захисник цементує оборону "Карпат", передаючи досвід львівській молоді. Після зіркових років в Харкові, Папа пограв в "Дніпрі" і збірній Сенегалу. Далі були суцільні розчарування. В "Ростові" і казахстанському "Актобе" сенегалець не заграв, і минулої осені поповнив ряди "Карпат".

Віталій Бордіян

Молдаванин на довгі роки став по-справжньому своїм в Харкові. Універсальний гравець заслужив повагу і любов місцевої публіки, і лише в 2012 році покинув клуб. В Україні ще трохи пограв в "Говерлі" і "Геліосі", яких вже нема на футбольній карті України. Також виступав за нижегородську "Волгу" і ряд молдавських клубів ( "Шериф", "Дачія"). Зараз продовжує кар'єру на батьківщині в скромному "Динамо-Ауто".

Сергій Кузнецов

Життя цього білоруса досі тісно переплетена з Україною. Після "Металіста" Сергій ще трохи побігав за "Таврію", київський "Арсенал", білоруські "Граніт" і брестське "Динамо". Потім був "Колос", в якому Кузнецов завершив активні виступи, і відразу ж увійшов до тренерського штабу. В помічниках у Руслана Костишина Сергій перебуває і понині.

Олександр Данилов

Цей хавбек провів досить довгу кар'єру, але виступи в Україні завжди згадує з особливим пієтетом. Ще б пак, в "Металісті" у Олександра виходило багато. Потім були нині неіснуючий донецький "Металург", київський "Арсенал", "Гомель", мінське "Динамо", знову "Гомель" і фініш кар'єри в латвійському "Бабіте".

Валентин Слюсар

Непрохідний опорний і фахівець по вирішальним голам ще чотири сезони радував харківських уболівальників своєю грою. У 2010-му пішов в більш скромну "Оболонь", де через два роки остаточно повісив бутси на цвях. Зараз тренує аматорський "Севлюш", який виступає в чемпіонаті Закарпатської області.

Сергій Валяєв

Один із стрижневих гравців першого "бронзового" "Металіста" був на виду і в подальшому. Центр поля без Сергія уявити було неможливо, до того ж хавбек примудрявся прогресувати навіть ближче до 30-ти років. З Харкова Валяєв поїхав тільки в 2012-му, проте короткі періоди в "Говерлі", столичному "Арсеналі" і "Геліосі" нічим особливим не запам'яталися. Незабаром Сергій завершив кар'єру, і майже відразу почав освоювати тренерську стезю. Трохи попрацював в "Нікополі", а з травня по вересень минулого року очолював "Металіст 1925". Із "жовто-синіми" Валяєв вийшов в перший дивізіон і цілком успішно там працював до осені. Альянс, з різних причин, вийшов недовгим, і Сергія біля керма команди змінив колишній одноклубник Горяїнов.

Олександр Рикун

Геніальний плеймейкер був прапором харківських атак. Майстер останнього пасу, його високий потенціал до сих пір вважається недорозкритим. Причини відомі давно і всім. У 2010 році Олександр покинув Харків. Намагався перезавантажитися в "Ворсклі", але з цього нічого не вийшло. У підсумку закінчив грати в 32 роки. Працював селекціонером в "Металісті". Зараз Рикун, який змінився зовні майже до невпізнання, зрідка виступає в ветеранських командах.

Олексій Антонов

Справжній футбольний пілігрим. До своїх 32 років колись перспективний форвард встиг пограти в кількох українських клубах. І все ж незважаючи на непоганий період в "Металісті", більше запам'ятався виступами в "Чорноморці" ери Григорчука. Але ж були ще яскраві проблиски в "Кривбасі". Потім пішли закордонні шукання. Казахстан, Азербайджан, Угорщина, безславне повернення в Одесу і, нарешті, латвійський "Вентспілс". Продовження поки не послідувало.

Марко Девіч

На "Першого після Бога" харківська торсида ледь не молилася. Майстер завершення атак відпрацьовував довіру сповна, забиваючи багато (але не в сезоні 2006/07 - всього 4 м'ячі в 27 матчах) і на різний смак. Після натуралізації потрапив до збірної, а в 2012 році вирішив змінити обстановку. В "Шахтарі" у Девіча відверто не склалося, і він повернувся до Харкова. Далі пішло по низхідній. "Рубін", катарський "Ар-Райан" і "Ростов" змінилися на ще більш екзотичні ліхтенштейнський "Вадуц" і азербайджанський "Сабах". В останньому клубі Марко виступає донині.

• Девіч не забив пенальті Рибці в чемпіонаті Азербайджану

Руслан Фомін

Один з найбільш талановитих вихованців харківського футболу в "Металісті" був одним з найбільш примітних персонажів. Забивав не так багато (5 голів в першому "бронзовому" сезоні), але був надзвичайно корисний в підіграванні партнерам і виконував чималий обсяг чорнової роботи. Після "Металіста" зміг знайти себе лише в "Маріуполі", за який заявлений і понині. Ні в "Зорі", ні в "Шахтарі", ні в "Чорноморці" Руслан і близько не нагадував того самого харківського Фоміна, та й на чужині щастя не знайшов. Азербайджан, Казахстан і Греція були лише досвідом, при тому, що футбольний потенціал у цього форварда величезний.

Анатолій Діденко

Цей таранний нападник відзначався не так часто, але і користь встиг принести чималу. Харківський період кар'єри вийшов для Анатолія цілком позитивним, чого не скажеш про подальші поневіряння. Клубів Діденко змінив безліч. Щось зрідка виходило в "Волині", а з "Чорноморця" пішов тільки минулої зими. Завершувати кар'єру 36-річний ветеран поки не планує, але, разом з тим, такого повороту подій не виключає.

Сергій Давидов

Він завжди перебував у тіні, при цьому очікуючи свого часу. У "Металісті" шансів повноцінно проявити свій талант у нападника було мінімум, ось і довелося шукати щастя в більш скромних клубах. У кар'єрі Сергія з'являлися "Закарпаття", "Олександрія" та "Геліос", і лише з розпадом старого "Металіста" він по-справжньому знадобився вдома. З 2016 Давидов - лідер атак і капітан "жовто-синіх", тих, які 1925. Разом з новою харківською командою рветься в еліту українського футболу.