Орден непочесного легіону. Відмова від Сідклея як яскравий приклад розчарування в легіонерах

"Динамо" вирушило на літній збір до Австрії, але в списку делегації киян не виявилося бразильця Сідклея. Здавалося б, ситуація звичайна: гравець не входить в плани тренерського штабу. Але ось у чому сіль: Сідклей з'явився в Києві менше року тому, а йому вже виписана чорна мітка. Тенденція? Не інакше.

Все почалося не сьогодні і не вчора. Взимку кияни вже позбулися деяких літніх придбань. І якщо на Буено з самого початку особливо не розраховували (вважай, дістався в навантаження), то про Че Че говорили, як про твердого гравця основи. Начебто і м'яч міг притримати, і передачу якісну віддати, і легкість в його діях було видно, але це все залишилося лише в нарізках його дій на YouTube. В "Динамо" Че Че з самого початку виглядав чужорідним тілом, і ще дуже добре, що за першої нагоди кияни примудрилися прилаштувати легіонера.

Те, що з латиноамериканцями у киян не складається - стара пісня. В черговий раз так і підмиває написати, що не вміють в Києві працювати з бразильськими талантами. Дивишся їхні поєдинки в колишніх клубах - одне розчулення, в Україні - і в склад не всі потрапляють (згадайте Андре). І це за явно не видатного рівня нашого чемпіонату... Від Сідклея спочатку очікували, що він відразу ж замінить в основі Піварича. Миколенка ще рік тому ніхто особливо серйозно не сприймав, але як же все змінилося тепер! В результаті Піварич зазнав травми, і його місце зайняв молодий українець, а не очікуваний Сідклей. Звичайно, деякий ігровий час Хацкевич йому надавав, але бразильський здоровань виправдовував свою появу в Україні лічені рази. Те ж саме можна сміливо сказати про Пантіча (пам'ятаєте ще такого?), Самбрано і навіть основного Кадара. Чи потрібні такі легіонери? Відповідь очевидна.

Ця тенденція торкнулася майже всіх наших представників УПЛ. Навіть, на перший погляд, благополучний в цьому плані "Шахтар" не може похвалитися стовідсотковим попаданням в персоналії. На Ісмаїлі і Тайсона (Марлос і Мораес - вже не легіонери) знаходяться свої Алан Патрік, Веллінгтон Нем і Дентіньо. Останній начебто почав оживати навесні, але де він був до цього?! Вірно, сидів на лавці запасних, при тому, що той же Тотовицький навіть в заявку потрапляв лише у свята. Я вже не кажу про"Львів", що взяв за основу шахтарську модель. Там обкопався цілий розсип бразильців вельми сумнівної якості. Лише Тейлор, який вже виїхав на батьківщину, і Бруно проявили себе на рівні, решта - тихий жах. Але ж хтось сюди привозить (і продовжує поставляти) оптом і в роздріб цей відверто низькоякісний продукт. Агентів в Україні - хоч греблю гати...

Свої трансферні прорахунки з легіонерами є й в інших клубів. І промахів цих куди більше, ніж точних влучань. Пам'ятаєте колумбійця з "Зорі" Леонардо Руїса? Краще згадайте його катастрофічну нереалізацію гольових моментів. Найхарактерніший - в матчі з "Арсеналом-Київ". Уже за рахунку 3:0 (матч так і завершився) чудо-форвард з кількох метрів влучив у поперечину порожніх воріт. А луганчани орендували його у португальського "Спортинга". Виходить - взяли кота в мішку і вже встигли відправити геть. Навіть прихід посеред сезону в "Карпати" Папи Гуйє виявився з гірким присмаком негативу. Сенегалець вже дуже давно минув свої кращі роки, і крім автоголу в матчі з "канонірами" нічим на нашій землі не відзначився. Оборона львів'ян, очолювана чужинцем-ветераном, найчастіше нагадувала друшляк, ніж монолітну будівлю.

Зовсім недавно в питанні підбору кадрів з'явився ще один значущий аспект. Збірна України U-20 виграла чемпіонат світу, і відразу виникло питання: невже ці хлопчаки не будуть помічені і залучені до матчів УПЛ?! У дублі своїх клубів їм вже робити абсолютно нічого, а вони ризикують знову зануритися в знайому безодню, адже завезення неякісних гравців напевно продовжиться. На жаль, логіка наставників часто досить прямолінійна: якщо футболіста привезли - він буде грати, а свої хай продовжують "оббиватися" в першості молодіжних команд. І де тут розвиток? Маю на увазі, зрозуміло, його інтенсивний шлях. Дива та й годі!

Більше десяти років тому на тему привезення в Україну легіонерів дуже влучно висловився метр тренерського цеху Євген Кучеревський. На думку незабутнього коуча, легіонер за рівнем майстерності повинен бути на дві голови вище українця, і тільки в такому випадку наш чемпіонат буде прогресувати. З тих часів багато що змінилося, але все ж. Зрозуміло, не можна не враховувати і нинішню економічну ситуацію в країні. Якісні іноземці сюди приїжджають все рідше і рідше, а ті ж Ісмаїлі, Тайсон і Марлос з’явилися в Україні до відомих подій і є прямою спадщиною еталонних для нашого футболу часів. Доки ж хіба що динамівський словенець Вербіч та перспективні "гірники" Соломон з Тете тягнуть на знак якості. Але це - одиниці. Основна маса являє собою посередніх або навіть нижче того гравців, непотрібних в пристойних європейських лігах.

Чи є шлях вирішення цієї проблеми? Як варіант, ним може стати посилення ліміту на легіонерів. Така практика працює в багатьох країнах і дає позитивний ефект. Наприклад, обмежити заявку кожної команди п'ятьма легіонерами, що дасть можливість для розвитку українським молодим гравцям. Якщо і будуть легіонери - то найсильніші. До того ж тут чудово лобіюються інтереси збірної: Шевченку буде з кого вибирати. І ніякої натуралізації не треба. Історія з Мораешем мала стати повчальною. Наша земля щедро плодить таланти, яким можна і потрібно давати шанс проявляти себе. Приклади Циганкова, Миколенка і Матвієнка лише підтверджують вищесказане. І стадіони будуть заповнюватися швидше, адже куди приємніше переживати за клуби, в яких тон задають свої. Так може час довіритися вітчизняному продукту замість імпортного ширвжитку?!