Несподіваний ракурс. Мирон Маркевич про Beatles, колекцію вінілів та похід на Imagine Dragons

1 лютого один із старожилів українського тренерського корпусу - іменинник. У День народження 69-річного фахівця кореспондент UA-Футбол вирішив безпосередньо не стосуватися теми футболу, а розповісти про маловідому для широкого кола уболівальників сторону життя Мирона Маркевича.

У кожної людини крім основного заняття напевно є якесь захоплення. Люди футболу - не виняток. Хтось любить приділяти увагу автомобілям, хтось віддає перевагу подорожам, а хтось колекціонує футболки клубів, проти яких доводилося грати. У Мирона Маркевича захоплень кілька. Одне з них - музика.

До цього виду мистецтва він долучився ще в дитячому віці, коли з ініціативи мами став освоювати фортепіано. Маленькому Мирону тоді пощастило - робив він це на придбаному батьками піаніно відомої німецької компанії Blüthner. Правда, раритетний інструмент в сім'ї Маркевичів до наших днів не зберігся - після того, як Мирон виріс, піаніно було продано одному з львівських композиторів.

За плечима юного Мирона Маркевича було також навчання в музичній школі, так що з особливим світом звуків він знайомий не з чуток. Уже в дитинстві йому подобалися вальси Йоганна Штрауса, які він виконував на фортепіано. Імпонувала йому і музика не менш легендарного композитора і музиканта Вольфганга Амадея Моцарта, а також оркестру Гленна Міллера.

У міру дорослішання Маркевича розширювалися і його музичні смаки. Крім класики, він пристрастився і до тодішньої сучасної естради: зокрема, до модних в 60-70-ті роки "бітлів" - англійського гурту "Beatles". Слухав також в молодості "Rоlling Stones", "Led Zeppelin", Елвіса Преслі, Френка Сінатру, Дженіс Джоплін. Захоплення музикою такого жанру згодом дуже знадобилося Мирону: слухаючи пісні перерахованих вище груп і виконавців, це допомагало освоювати англійську. Запитайте у Маркевича що-небудь цією мовою хоч зараз - і він вам легко відповість на "інгліш". У цьому під час єврокубкових прес-конференцій за кордоном неодноразово переконувалися журналісти.

Через багато років, ступивши на футбольну стезю і будучи головним тренером харківського "Металіста", Мирон Маркевич отримав можливість неодноразово бувати за кордоном, в тому числі і в "музичних" країнах. Зокрема, він відвідав Австрію і Англію, що подарували світові не одну легенду цього виду мистецтва. У цьому переліку осібно стоять Відень і Зальцбург, які у любителів класичної музики асоціюються з багатьма відомими композиторами.

- У Відні я був уже кілька разів, - сказав в бесіді з автором цих рядків Мирон Богданович. - Це одне з найкрасивіших міст Європи. У ньому є що відвідати і подивитися. А коли проїжджаєш біля Дунаю, так і тягне послухати вальси Штрауса.

Будучи у Відні, Маркевич придбав кілька дисків з кращими з його творів. Купив він в домашню колекцію і найкраще з виконаного оркестром Гленна Міллера.

Не поїхав без вражень наш герой і з Зальцбурга. Про рідне місто Моцарта у Мирона Маркевича залишилися добрі спогади. З його красотами він знайомився не тільки до матчу з "Зальцбургом", а й після нього. Прогулянка нічним містом на самоті дозволяє бути наодинці зі своїми думками, а це допомагає в спокійній обстановці проаналізувати гру, що завершилася кількома годинами раніше.

- Будинок-музей Моцарта відвідали? - поцікавився я у Маркевича.

- Звісно. У ньому буває кожен турист, і я не виняток. На згадку про перебування в Зальцбурзі придбав диски з музикою Моцарта і Штрауса. Купив також чашки та іншу сувенірну продукцію. Та й цукерки теж - аж надто яскраво вони виглядали.

За словами Мирона Богдановича, в кожному закордонному місті, де доводилося грати його командам, він намагається водити підопічних на екскурсію. З обов'язковим відвідуванням святих місць, соборів, музеїв великих людей. Ось в Австрії Маркевич показав підопічним з "Металіста" будинки-музеї Моцарта і Штрауса.

За чотири роки до першого візиту тренера на австрійську землю з харківською командою Мирон Маркевич отримав масу позитивних вражень в Англії. Приїхавши в Ліверпуль на матч з тамтешнім "Евертоном", давній шанувальник музики "Beatles" просто не мав права не скористатися можливістю відвідати музей легендарної четвірки. Зрозуміло, потрапивши в святая святих своїх кумирів, не обійшлося без покупок сувенірів. Але Маркевича здивувало зовсім інше - те, що сталося після повернення з рідного міста "бітлів".

- Одного разу на нашій базі дивлюся - хлопці слухають їхню музику, - не без подиву згадував тренер.

У радянську пору меломани були позбавлені можливості зайти в музичний магазин і купити диск з улюбленою групою або виконавцем. Причиною тому був не тільки тотальний дефіцит на різні товари, але і негласно існувала заборона на більшість зарубіжної музики. Радянські ідеологи вважали, що такі групи, як "Beatles" згубно впливають на розвиток молоді. Пам'ятаєте знамениту фразу героїні Нонни Мордюкової в "Діамантовій руці" - "Тлєтворноє вліяніє Запада"? Ну ось.

Незважаючи на примхи радянської системи, модна музика в СРСР все ж потрапляла. Її привозили з-за кордону моряки, члени спортивних делегацій або артисти. Та й дипломати цим теж "грішили". Завдяки старанням згаданих категорій громадян "великого і могутнього" на чорних ринках, в середовищі фарцовщиків та інших вузьких колах "потрібних" людей регулярно з'являлися вінілові диски. Молодий Мирон Маркевич купував їх і з задоволенням слухав на домашньому програвачі. А ще нишком переписував на магнітофон заборонені в СРСР концерти Володимира Висоцького.

- У мене була найкраща колекція "вінілів" у Львові, - заднім числом хвалиться Мирон Богданович. - Зібрав всі альбоми "Beatles", серед них - "Abbey Road". Його наявність дозволяла бути самим козирним в місті. Також в колекції були пластинки і багатьох інших популярних в той час ансамблів і виконавців.

На жаль, з роками цілісність унікальної колекції порушилася. За словами тренера, одного разу до одного з його синів заглянули в гості друзі, після візиту яких один з "вінілів" "Beatles" зник. Але для справжнього меломана немає нічого неможливого - через якийсь час прогалина в колекції була ліквідована шляхом покупки нового екземпляра.

Справжнього поціновувача музики ніщо не зупинить відвідати концерт хорошої групи в іншому місті або навіть країні - благо, в наш час це вже не проблема. Маркевич - з їх числа. Коли дізнався, що в Україну приїжджає сучасна група "Imagine Dragons", довго не роздумував - вирішив відвідати її виступ.

- Я люблю цю групу, їх пісні мені дуже подобається, - згадує Мирон Богданович. - Коли дізнався, що "Imagine Dragons" приїжджає до Києва, був приємно здивований. Ми з дружиною пішли на їх концерт, від якого я отримав величезне задоволення.

Як зізнається Мирон Маркевич, під час виступу він навіть пустився в танок нарівні з молодими.

Про музику "динозавр" нашого тренерського цеху готовий говорити годинами. Адже вона, як і футбол, червоною ниткою проходить через все його життя.

- Люблю "чисту" музику, - таке визначення дає класиці наш герой. - Якщо ж говорити про музику взагалі, то вона заспокоює, допомагає зняти депресію. А ще згадувати хороші роки.