Олексій Михайличенко: Матч з Олександрією за своїм настроєм був схожий на кубковий

Головний тренер "Динамо" Олексій Михайличенко прокоментував виїзну перемогу над "Олександрією" в рамках 22-го туру УПЛ.

— Результат сьогоднішнього матчу був дуже важливим моментом в підсумковому розподілі місць в першій "шістці". Ми мали можливість повернути собі другу позицію, і дуже хотіли цього домогтися. Виходячи з цього і будувалася гра. Звичайно, "Олександрія" не менш нашого хотіла перемогти, так що матч за своїм настроєм був схожий на кубковий. Хоча, з "Олександрією" ми і в Кубку України теж будемо грати буквально через кілька днів. Але такий розклад.

— Сьогодні "Динамо" грало без VAR. Які відчуття у порівнянні з попередніми поєдинками?

— Важко оцінити. Я недавно торкнувся теми VAR, і не всі зрозуміли, про що я хотів сказати. Почали з'являтися якісь статті про це... А я ж хотів лише озвучити свою думку про те, що або необхідно вводити VAR на всіх без винятку матчах, або взагалі не потрібно його вводити. Головний принцип змагань передбачає рівні умови для всіх команд. Це не критика з мого боку, а просто мої думки на цю тему.

Також у мене є думка, що в двох останніх турах першого етапу чемпіонату України, коли вирішується розподіл місць в "шістках", всі матчі повинні проходити в один день і починатися в однаковий час. З тієї ж причини: всі команди повинні знаходитися в рівних умовах, а телебачення не повинно впливати на регламент змагань. Але, може, я помиляюся.

— Чому на сьогоднішній матч ви не взяли Віктора Циганкова?

— Вітя поки ще не готовий фізично на сто відсотків. Це абсолютно точно. Після того, як він в минулому турі провів на полі 90 хвилин, його фізичний стан не дозволив йому брати участь в сьогоднішньому поєдинку. Схожа ситуація і з Шапаренко: він приїхав з нами на сьогоднішній матч, але відчув застуду, його занепокоїло горло, і ми не змогли сьогодні його задіяти.

— Як ви сприйняли дискваліфікацію Бесєдіна?

— Думаю, подібне питання потрібно, в першу чергу, задавати самому Артему. А ми всі, звичайно, цю інформацію сприйняли з величезним жалем. Все-таки до останнього сподівалися, що, може, все обійдеться. Але, що сталося, то сталося. Це треба прийняти як належне. Звичайно, це втрата для нас, але ми бажаємо Артему, щоб він не падав духом, а терпів весь той час, який відведено йому вердиктом. А ми будемо його всебічно підтримувати.