Герой футбольного дня. Михайло Мудрик

Дмитро Чигринський в одному зі своїх інтерв'ю висунув цікаву теорію. Мовляв, закордон українським футболістам потрібно йти ноунеймами. Тобто, в чужому середовищі розпочинати свій кар'єрний шлях з чистого аркуша. Так, як це зробили, наприклад, Малиновський та Зінченко. А не так, як трапилося в кар'єрі самого Чигринського чи, наприклад, Євгена Коноплянки або Андрія Ярмоленка.

Власне, в українських широтах популярний саме "вектор Коноплянки". Ти довго ходиш в перспективних, потім ще довше набираєшся досвіду і зрілості, але не помічаєш тієї межі, поза якою вже наступає перезрілість. А з нею – травматичність, усталені звички, які важко перебороти в новому середовищі, недоліки психології.

Одним словом, усе те, що заважає по-справжньому розкритися в європейському футболі. Тому, можливо, й справді потрібно йти у юному віці. Нехай у Михайла Мудрика немає досвіду, немає футбольної зрілості і навичок боротися на топ-рівні, але якщо ним дійсно цікавляться представники Серії А – гріх не спробувати вчепитися в цей шанс. І байдуже, що він не має практики у першій команді "Шахтаря".

Він і справді дебютував за основу "гірників" під керівництвом Паулу Фонсеки – тренера, який не горів бажанням працювати з молоддю, тим паче, зовсім необстріляною. Зіграв в одному матчі Кубка України (проти донецького "Олімпіка"), одного разу з'явився в заявці "Шахтаря" на матч УПЛ (проти "Львова"). Але смак дорослого футболу відчув в оренді у київському "Арсеналі", де під керівництвом Ігоря Леонова зіграв десять матчів: шість в основному складі, чотири – з виходу на заміну.

Примітно, що в УПЛ Мудрик ще жодного матчу не відіграв дев'яносто хвилин. Максимум – це 63 ігрових хвилини. Чи готовий він до дорослого футболу? Тим паче, до Серії А? Якщо вірити в теорію, що пробиватися потрібно з самісіньких низів, відсутність досвіду не повинна лякати.

З іншого боку, український футбол – це світ контрастів та парадоксів. Є приклади Малиновського, Зінченка, Луніна, Яремчука, які у юному віці опинилися закордоном і роблять собі ім'я; але ж є й ті, чиї амбіції з тріском зруйнувалися. Згадати хоча б Беку Вачіберадзе, який зі скандалом (як і Зінченко) пішов з "Шахтаря", в 19 років опинився в "Бетісі", але тепер, у своїх 24-и, транзитом через чемпіонат Латвії потрапив до другого бельгійського дивізіону і не є залізно основним гравцем команди-середняка ліги. Це точно не межа бажань.

І з кого тепер Михайлу Мудрику брати приклад? Який шлях буде правильним для його кар'єри? Оскільки узагальненої схеми для усіх молодих футболістів немає, варто опиратися на власні передчуття.

Фото - ФК "Шахтар"