Сергій Кривцов назвав команду мрії

Захисник "Шахтаря" Сергій Кривцов розповів про карантин і назвав його особисту команду мрії.

Про карантин

– Перші два тижні ми перебували у квартирі в Києві, а зараз уже два тижні живемо в будинку за містом. Є своя територія, діти можуть вийти й подихати свіжим повітрям, пограти надворі, проте однаково без зайвих контактів з іншими людьми. Коли відверто, зараз зрозумів, що в будинку за містом увесь час жити б не зміг. Просто ситуація змусила. Як дача, приїхати на вихідні, – без проблем. Але в плані щоденного побутового життя – ні. Як і кожному футболістові, зараз бракує тренувань та ігор. Просто хочеться вийти й бігти, дівати кудись свою енергію. Добре, що тут така нагода є. Однак я розумію людей, які сидять у квартирі й не можуть вийти через карантин. Це сумно, проте наразі так. Хочеться повернутись до колишнього русла: тренуватися, виїздити на матчі, грати, перемагати і тішити вболівальників.

Про можливу гру без глядачів

– Ми навіть коли з "Вольфсбургом" зустрічалися за порожніх трибун, ані нам, ані суперникові це не подобалось. Ти виходиш грати для вболівальників. Галас і гул стадіону – це не передати словами. Причому неважливо, підтримують господарів або гостей, йдеться про атмосферу матчу. Таке рішення може стати вимушеним кроком, але це буде не так чудово, як з уболівальниками.

Про школу

– Перші три класи був відмінником, далі – хорошистом. Любив алгебру, геометрію, ці предмети мені давалися, в них я більше вникав. Не любив хімію та фізику. Хоча батько мене сварив, не розумів, говорив: чоловік повинен знати фізику! Проте я її не міг вивчати.

Про улюблене місце в рідному місті

– Район, де виріс. Коли грали із "Зорею", мали два дні в Запоріжжі. Проїхалися з батьком місцями, де я ріс, поностальгували. Хотілося б повернутись, походити й позгадувати ще. Саме місто мені дуже подобається: і гарне, і чисте, і люди добрі.

Про дружбу з Тарасом Степаненком

– Тарас уже закінчив школу і був у "Металургу-2", а я, тоді ще учень 10-го класу, залучався до тренувань. Прийшов до команди, не знаючи всіх правил поведінки. Під час обіду задзвонив телефон. На той час було жорсткіше в плані дідівщини – старші одразу стали "пихати" й "травити". Тарас був одним з небагатьох, хто підійшов і розповів мені про правила, про те, як заведено поводитись. Це була перша короткочасна зустріч із ним. Потім грали разом у першій команді "Металурга", а остаточно затоваришували, зріднилися після переходу до "Шахтаря".

Про перші враження в "Шахтарі"

– Я потрапив до такої структури! Зайшовши на базу в Донецьку, звертав увагу на повагу працівників клубу до футболістів. Там не можна було гомоніти під час тихої години. Ставлення персоналу, кухарів, офіціантів, лікарів. Медсестри робили процедури травмованим гравцям. Увесь підхід: у "Шахтарі" футболіста люблять, поважають і роблять все задля того, щоб він перебував у зоні комфорту й демонстрував гарний результат.

Про серіали та фільми

– Зараз додивляємось "Чорне дзеркало". Там не лінійний сюжет, а в кожній серії окремий, про майбутнє. Наразі подобається. З одного боку, викладена там концепція лякає. З іншого, там є девайси й ґаджети, які надалі можуть бути корисними. Що ж до фільмів, мій топ-3: "У гонитві за щастям" з Віллом Смітом, "Початковий код" і "Родина за хвилину". На останньому навіть я не втримався: сиділи й ридали з Юлією.

Про книги

– Сподобалися "Sapiens. Коротка історія людства" Юваль Ной Харарі, "Продавець взуття" про Nike. На тему "Чорного дзеркала": зачепила книга Дмитра Глуховського "Майбутнє". Теж розповідь про те, що на нас може чекати в майбутньому. Хто любить фантастику, раджу.

Про тренерську діяльність

– Курси однозначно закінчу, зайвим не буде. Можливо, в майбутньому захочу стати тренером. Проте я хотів би займатися чимось таким, аби проводити більше часу з родиною. Лихо не без добра, зараз ми цілодобово із сім’єю. Розумію, наскільки у звичному футбольному графіку ми пропускаємо дорослішання наших дітей.

Про футбольне правило, яке змінив би

– Гарне, але важке запитання. Щонайменше вдосконалив би систему VAR, додав ще кілька камер. Не завжди навіть відеоасистент рефері показує справедливе рішення.

Про незручного нападника

– На думку спадає Марко Девич. Непоступливий, зі своєрідним стилем гри. Увесь час чіпляється, симулює, кричить, б’є ліктями. Він завжди привертає увагу судді. Іноді сам бере тебе за руку, ви разом падаєте, просить штрафний або пенальті. Коли граєш проти нього, ці футбольні хитрощі нервують. Коли разом з ним, то розумієш, який це плюс для команди. Перемагає той, хто хитріший, хто краще підготовлений.

За кого вболіває в топ-5 лігах Європи

– В Англії – за "Ліверпуль". В Іспанії – за "Реал". Францію, коли відверто, навіть не дивлюся. Гадаю, там чемпіоном ще років 20 буде ПСЖ. В Італії подобаються "Наполі" та "Ювентус". У Німеччині – "Боруссія".

Символічна збірна Кривцова

– Буффон, Кафу, Неста, Мальдіні, Роберто Карлос, Макелеле, Джеррард, Лемпард, Мессі, Роналду, Роналдо.