У 1999 вперше в історії Вищої ліги відбувся стиковий матч. Його придумали через розвал Торпедо

UA-Футбол продовжує цикл матеріалів, присвячених вищому українському дивізіону. У короткій формі ми розповідаємо про значущі історичні події, які вплинули на український футбол. Сьогодні-про сезон-1998/99, коли за місце у Вищій лізі боролися три команди і жодна з них до наших днів не дожила.

Український футбол 90-х-непросте видовище. Крім рівня футболу, інфраструктури та організації змагань, які сьогодні більше б нагадали чемпіонати районів, вистачало проколів і в регламенті. Така історія сталася в 1999 році, коли ніхто виявився не готовий, що команда, яка офіційно завоювала право грати в лізі вище, не зможе цього зробити.

Дія I. Дійові особи

Ця історія була б неможлива без головного героя другого плану - запорізького "Торпедо".

Перед стартом сезону-98/99 славний клуб із Запоріжжя, який перед цим фінішував у статусі найгіршої команди Вищої ліги, готувався до старту дивізіоном нижче. У інвесторів вже тоді прослизали думки залишити "Торпедо" наодинці зі своїми проблемами, проте влітку 1999-го фактично заводський колектив, єдиним спонсором якого був "АвтоЗАЗ", отримав кошти, щоб у новому чемпіонаті боротися за повернення в еліту.

Запорожці з Леонідом Колтуном в якості головного тренера виправдали вкладення. На зимову перерву "Торпедо" пішов на першому місці, випередивши головного конкурента в особі того ж "Чорноморця" на дванадцять балів.

Однак взимку стало відомо, що завод на пів-шляху кидає клуб і припиняє фінансування. Виграти лігу "Торпедо" не вдалося (вперед пропустили "Динамо-2", яке не мало права грати в одній лізі з "материнським" клубом), проте "прохідну" другу сходинку підопічні вже Євгена Яровенка за собою залишили, оформивши путівку у Вищу лігу достроково.

Але це були конвульсії. Відразу після виконання завдання, яке поставили перед командою на старті сезону, Яровенко покинув потопаючий корабель.

"Оптимізму від виходу у Вищу лігу у мене немає, - говорив Яровенко після формального завоювання путівки в еліту. - Я дивлюся в майбутнє, не бачу перспектив, які могли б бути у "Торпедо" у Вищій лізі. Я не знаю, що з командою буде далі. Ми безкоштовно граємо у футбол, не отримуючи зарплату чотири місяці. Зі мною так ніхто контракт і не уклав, і я знаю, що якщо розпадеться клуб, я нічого не отримаю".

Євген Яровенко

Залишалося тільки вирішити, хто замінить "Торпедо" в еліті: "Черкаси", які йшли четвертими в Першій лізі, або "Прикарпаття", що фінішувало передостаннім у вищому дивізіоні.

"Черкасами" тоді опікувався Олександр Гуринович, що очолював "Черкаський м'ясокомбінат". Четверте місце вже було великим проривом для регіону, який ніколи не був представлений у Вищій лізі. Однак не все було так гладко. По ходу весни 1999-го футболісти регулярно заходили на килим до президента клубу і скаржилися на головного тренера Володимира Мунтяна. Дійшло до того, що у виїзному матчі проти алчевської "Сталі" черкащанами керував другий тренер Олександр Кирилюк. Але ефекту бунт ніякого не приносив (враховуючи, що результат був), хоч осад залишався неприємний. Та й президент черкащан Олександр Гуринович виразної відповіді, навіщо клуб хоче підвищитися, дати не зміг: "Важко відповісти на це питання. Але ми не хочемо втрачати команду".

"Прикарпаття" запам'яталося більше регулярними змінами тренерів. З урахуванням тимчасово виконуючих обов'язки з початку 1998-го і до кінця 1999-го команда шість разів змінювала рульового. Але ж склад був доволі непоганий: Зуєнко, Ковалюк, Русак, Ватаманюк, Ковальчук, Ларін, Циткін - на той момент це дуже пристойні імена для українського футболу. Нехай про боротьбу за єврокубки думати не доводилося, але і борсатися на дні якось було не з руки. Однак скромне фінансове становище разом з рокіровками наставників не йшли на користь клубу, змушуючи його тільки боротися за виживання. І це ще добре, що підвернулася можливість зіграти перехідну гру, адже якби не "Торпедо" - труп, який формально ще дихав - франківці напряму вилітали з Вищої ліги, поступившись місцем в еліті якраз запоріжцям.

Володимир Ковалюк - зараз вже сам тренує "Прикарпаття"

Дія II. Кульмінація

У сучасному регламент УПЛ / ПФЛ прописано: "У випадку, якщо клуб першої ліги відмовляється від включення до складу учасників ПЛ, право на це отримує клуб, який посів наступне місце у підсумковій турнірній таблиці змагань першої ліги".

Тоді ж цього пункту не було, а розмито зазначено: "У випадку вімови клубів від завойованого права висту грати у лізі вищого рангу, заміна клубів, що вімовились, на інші в компетенції ПФЛ".

У ПФЛ задумалися, як вийти з положення, і викрутилися шляхом традиційного в той час голосування. Прийняли начебто соломонове рішення у вигляді стикової гри на нейтральному полі в Києві.

На поєдинок зібралося шість тисяч глядачів, які, правда, прибули в основному з Івано-Франківська та Черкас. Представник Першої ліги гольових моментів по ходу гри створив навіть більше, проте реалізувати свої шанси не зміг.

Перед свистком на перерву Володимир Ларін вивів "Прикарпаття" вперед, а вже на першій хвилині другого тайму він же подвоїв перевагу на користь представника Вищої ліги. Останні питання зняв точний удар Геннадія Скидана з пенальті. Гол черкащанина Віктора Хурси на останній хвилині основного часу вже ні на що не впливав. Як підсумок, підопічні Ігоря Яворського своє місце серед найсильніших команд країни зберегли.

Дія III. Наслідки

Вже за тиждень після цього поєдинку "Прикарпаття" очікував старт у новому чемпіонаті України (так, тоді проміжок між сезонами був дуже коротким). Для франківців це буде шостий і останній сезон серед найкращих клубів країни. Потім почалося падіння, що завершилося зникненням проекту влітку 2007 року.

Один з матчів "Прикарпаття" у Вищій лізі

"Черкаси" не професійному рівні протрималися не набагато довше. Після четвертого місця команда через рік фінішувала третьою (знову без підвищення), а потім почався різкий спурт в глибини українського футболу: виліт у Другу лігу, коротке повернення, знову виліт і закриття клубу, який тоді вже називався "Дніпро". Кажуть, що Гуринович не знайшов спільну мову з владою, яка з боку спостерігала за клубом і не дала жодних пільг самому підприємцю. Тому він все кинув.

"Торпедо" ж той багатостраждальний сезон завершувало з Романом Бондаренком в якості головного тренера: він одночасно примудрявся займати посади і капітана команди, і її наставника. Часи тоді такі були, що тут скажеш.

Клуб же, навіть незважаючи на відсутність грошей намагався відстояти право грати в еліті: мовляв, ми його завоювали, тому нічого його розігрувати між іншими. Однак представники "автозаводців" не давали гарантії навіть виходу на старт в новому чемпіонаті Першої або Другої ліг через відсутність спонсора і грошей, а також присутністю боргів перед уже колишніми футболістами.

Бренд "Торпедо" пішов до заходу в 2003 році, хоча ще до смерті клубу у нього встигли змінитись власники. Запорізька команда встановила антирекорд, за час свого існування примудрившись фінішувати у всіх трьох професійних лігах України на останньому місці: в 1998-му у Вищій, в 2000-му в Першій і 2003-му в Другій.