Владислав Кабаєв: Друге місце для Зорі не тільки завдання, але й мрія. Все в наших силах

В нинішньому сезоні луганську "Зорю" важко уявити без нападника Владислава Кабаєва. На відміну від минулого чемпіонату, в якому 24-річний футболіст з'являвся у стартовому складі нерегулярно, в поточному завоював міцне місце в "основі". Це відразу ж позначилося на його показниках: якщо в сезоні-2018/19 він забив всього один м'яч, то в цьому на його бомбардирському рахунку значиться вже сім результативних ударів. Останній з них припав на поєдинок минулого туру з ковалівським "Колосом", в якому завдяки єдиному голу Кабаєва луганська команда святкувала перемогу.

- Чергові три очки далися "Зорі" важко?

- Кожні три очки даються важко, на одній нозі нікого не перемагаємо. Ми граємо у свою гру, намагаємося забити м'яч як можна швидше. От і в матчі проти "Колоса" було завдання зробити це в першому таймі. Забили. Були ще моменти для того, щоб вразити ворота і в другий, і в третій раз - тоді було б легше. Другий тайм було грати важче - команда "Колос" додала, а ми трохи "підсіли". Ясна річ, нам довелося важко, і рахунок 1:0 про це свідчить. Але як би там не було, а перемога є перемога. Три очки у нас в кишені, і ми цим задоволені.

НЕПОСТУПЛИВИЙ "КОЛОС"

- Багато хто відзначає "Колос" як досить непоступливого суперника. Однак для вашої команди в плані добування очок поки він виявляється зручним: дев'ять очок з дев'яти можливих у нинішньому чемпіонаті - зайве тому підтвердження.

- Кожна гра з "Колосом" була для нас непростою. В першому колі ми грали на столичній "Оболонь-Арені", і перший тайм, пригадується, теж нам важко давався (в тому матчі "Зоря" взяла гору 3:1 - Прим. В. К.). Теж саме можу сказати і про поєдинок другого кола в Запоріжжі, в якому ми перемогли 2:0. Тож вийшло так, що ковалівцев ми здолали тричі, але повторюся: на одній нозі ми нікого не обігрували. "Колос" намагається грати у футбол, не замикаючись у своєму штрафному майданчику і не граючи від оборони. З такими командами змагатися завжди цікаво і приємно. І разом з тим важко.

- Як народився ваш гол?

- Пішов ланцюжок: був аут, Віталик Вернидуб виграв боротьбу, потім м'яч опинився у Влада Кочергіна. Він вчасно побачив мене і в одне торкання покотив. В той момент у мене було два рішення: або прострілювати на Артема Громова, або йти на обігрування суперника. "Стріляти" я вже не встигав, от і довелося перегравати ковалівця. Вийшло добре: обігравши, відразу ж пробив. У ту мить був дефіцит часу, і якщо б я зробив ще одне торкання, то мій удар захисник встиг би "накрити".

- З чим пов'язуєте настільки разючі зміни в ваших бомбардирських показниках?

- Перш за все, гра на іншій позиції та інша тактика. Я граю нападника, а за Юрія Миколайовича Вернидубе діяв з краю - справа і зліва. Враховуючи ж, що у мене тепер інші функції, з'явилося більше моментів. Все це відпрацьовується на тренуваннях, і моделюється за допомогою підказок тренерського штабу. Віктору Анатолійовичу Скрипнику допомагають у роботі з нападниками другий і третій тренери, і за останній неповний рік я дізнався багато нового: як правильно працювати з м'ячем, як займати позицію. Почерпнувши чимало корисного, у мене і почали з'являтися моменти. Їх вистачало для того, щоб забити більше м'ячів. Радує, що вдалося відзначитися набагато більшою результативністю, ніж у минулому чемпіонаті. Я це відчуваю завдяки своїй впевненості. Хочеться забивати ще більше, приносячи команді перемоги.

КОРЕКТИВИ ВІД СКРИПНИКА

- У чому, на ваш погляд, секрет стабільності "Зорі" у нинішньому чемпіонаті?

- Напевно, пов'язано це з тим, що ми більш впевнено і розкуто його почали. Не було якогось тиску, як раніше, і тому кожен з нас впевнений у своїх силах. Ми ні під кого не підлаштовувалися - ані під "Шахтар", ані під "Динамо", ані під "Карпати". Граємо у свій футбол, і робимо це з упевненістю. Зрозуміло, буває, що у нас щось не виходить і не всі матчі ми граємо так, як хочеться. Тим не менше, весь час намагаємося планку не опускати, а тільки піднімати. Зрозуміло, є якісь ігри невдалі, але після кожної з них ми робимо висновки і вчимося на своїх помилках. Всі хлопці розуміють, яке завдання перед нами стоїть і як важливо досягти цієї мети. Намагаємося робити все для того, щоб це "Зорі" вдалося.

- З Віктором Скрипником працювати так само цікаво, як і з Юрієм Вернидубом?

- Кожен тренер будь-якому футболісту дає щось своє. У Юрія Миколайовича були одні вимоги, у Віктора Анатолійовича вони трохи інші, так як у нього дещо інший погляд на футбол. Не можу сказати, що у нас багато чого змінилося. Ні. Скрипник сказав, що потрібно поміняти лише дрібниці. Він повідомив, що прийшовши в нову команду, не має намірів повністю все міняти. Подивившись, як ми граємо, Віктор Анатолійович вніс незначні корективи, спрямовані на роботу з м'ячем і мислення футболістів. Після цього гра нашої команди трохи змінилася: стали впевненіше працювати з м'ячем, менше бігати, а більше думати на полі.

- Як вважаєте, наскільки вдалося вам і вашим одноклубникам відновити колишні кондиції?

- Якими б заняття під час карантину не були і які б матчі ми не грали, я не скажу, що ми готові на сто відсотків. Два з половиною місяці паузи - це більше, ніж час, відведений нам на зимову відпустку і період зборів. У цій же "карантинній" ситуації зборів як таких не було! Тому вважаю, що для того, щоб набрати колишню форму, потрібно зіграти два-три матчі в чемпіонаті. Після виходу з карантину у нас було вже дві гри, і я сподіваюся, що ми поступово наберемо форму. На даний момент наша готовність поки ще не є оптимальною. Не буду говорити за одноклубників, але по собі відчуваю, що готовий відсотків на 75. Загалом поки що важкувато.

КАРАНТИН З ТАМАРОЮ ТА АНГЛІЙСЬКА НА МАЙБУТНЄ

- Чим запам'ятався вам карантинний режим, якого всі змушені були дотримуватися у зв'язку з пандемією коронавірусу?

- Нічим особливим. Провели його в Запоріжжі, тому що тренерський штаб нас нікуди не відпустив - щоб, не дай Бог, ніхто під час пандемії не захворів. Сиділи вдома, де і проводили заняття з тренером за спеціальною програмою по скайпу. Але робота в домашніх умовах не замінить ніякі тренування. До того ж, доводилося змушувати себе, адже роботу без м'яча, як відомо, футболісти не надто люблять. Разом з тим було багато вільного часу, який присвячували походам з дружиною в ліс разом з собакою. А ще почав вчити англійську мову. В цілому ж карантин запам'ятався тим, що було нудно. Ми дуже раді, що всі вимушені незручності вже не доводиться випробовувати, адже до нас повернувся футбол і з'явилася можливість працювати з м'ячем. Завдяки цьому присутні дещо інші емоції.

- Ви сказали про вивчення англійської мови. Чи бува не з метою подальшого працевлаштування у якому-небудь закордонному клубі її вчите?

- Швидше за все, так. Хоча англійська потрібна не тільки на випадок переходу в якийсь європейський клуб. Коли їдеш кудись за кордон відпочивати, то знання цієї мови необхідне для того, щоб розуміти, про що йде мова і вміння спілкуватися.

- У "Зорі" ви проводите вже третій сезон. З ким із одноклубників дружите?

- Не хочу образити свій колишній клуб - "Чорноморець", але в "Зорі" підібрався чудовий колектив. Хоча з моменту мого приходу в луганську команду за три роки в ній стільки змінилося! Залишилося лише людини чотири-п'ять, які були в "Зорі" влітку 2017-го. Пригадується, колектив мене тоді зустрів дуже тепло. Досі ми спілкуємося, часто збираючись всією командою в компанії дружин. Робимо це, коли дозволяє час - приблизно раз на тиждень. Не можу виділити когось конкретно із своїх друзів. Раніше дружив з Харатіним, але коли він пішов із "Зорі", то зараз спілкуюся з усіма хлопцями без будь-яких поділів - будь то молодий чи гравець постарше за віком.

КОЛИ НА ПЕРШОМУ ПЛАНІ ФУТБОЛ

- Запоріжжя вже встигли вивчити?

- Так, звичайно! Перший час це місто помітно контрастувало в порівнянні з моєю рідною Одесою. Однак в Запоріжжі я вже давно, і за три роки звик. У ньому є як свої плюси, так і мінуси. Узяти, наприклад, ціни. У Запоріжжі вони нижче, ніж одеські. Якщо посидіти де-небудь в кафе або ресторані, то це буде дешевше, ніж в моєму місті. А ще відзначив би, що в Запоріжжі немає автомобільних "пробок". Що стосується мінусів, то це відсутність моря. Немає і стільки парків, як в Одесі.

- Де зазвичай любите бувати в Запоріжжі?

- Буває, після гри збираємося разом з хлопцями повечеряти в ресторані. Любимо проводити час і на природі. Біля бази є ліс, куди, як я вже говорив, ми з Тамарою та собакою ходимо на прогулянки. Що стосується розваг, то вони почекають - на першому плані у мене футбол.

- В такому спортивному місті, як Запоріжжя крім футболу дуже популярний також гандбол. Гру "Мотора" або "ЗТР" хоча б раз наживо бачили?

- Так, про популярність гандболу в Запоріжжі я знаю. Якось побував з хлопцями на одному з матчів чемпіонату України. Якщо чесно, то мені не дуже сподобалося - я не зрозумів цей вид спорту. Хоча, може сам матч був невисокого рівня. Інша справа - Ліга чемпіонів, коли до Запоріжжя приїжджав гандбольний клуб "ПСЖ". На жаль, тоді на матч не вийшло потрапити. Не вразив гандбол мене так, як футбол, який можу дивитися з великим ентузіазмом, адже я в ньому все розумію. А ще вдалося побувати на матчі збірної України з міні-футболу, було це десь рік тому.

- В рідну Одесу часто вдається вирватися?

- Не був там вже місяців п'ять, напевно. Під час осінньої частини сезону, коли у зв'язку з проведенням збірною України чергових матчів у чемпіонаті виникала пауза, нам давали три вихідних, і я приїжджав до Одеси. В середньому виходило, що раз у два місяці. А як буде після завершення нинішнього чемпіонату - не знаю. Відпустка в міжсезоння намічається коротка, тому важко сказати, чи потраплю я в рідне місто чи ні. Дуже сумую за Одесою та за батьками і друзями, що в ній мешкають.

ДОЛЯ "ЧОРНОМОРЦЯ" ТА ТУРНІРНІ ВЕРШИНИ "ЗОРІ"

- За долею "Чорноморця", кольори якого ви захищали до переходу в "Зорю", стежите?

- Так, досі дивлюся майже всі матчі одеської команди - як на каналі youtube, так і на інших ресурсах. Навіть коли у нас бувають ігри і ми їдемо на них на автобусі, я дивлюся трансляцію матчів "Чорноморця". Заходжу також на клубний сайт, де читаю новини. Дуже прикро, що така команда з такого міста і з такою базою відчуває проблеми. Навіть не знаєш, потрібен президенту клубу чи ще комусь футбол в Одесі чи ні. Від думки, що такий відомий клуб грає в першій лізі і розташовується десь у кінці таблиці, дуже неприємно.

- Мало того, ще й відмовляється від продовження чемпіонату...

- От-от! Той факт, що не хочуть грати, для мене теж дивний. В "Чорноморець" прийшов новий тренер, син якого, Кирило Ковалець раніше грав разом зі мною в одеській команді. З Ковальцем-молодшим я давно дружу, і сподіваюся, що у його батька в Одесі все вийде. Знаю, що він хороший тренер, і якщо не в цьому сезоні, то в наступному зможе повернути "Чорноморець" до Прем'єр-ліги. В Одесі повинна бути конкурентоспроможна команда, яка виступає в еліті.

- З одеським клубом багато футболістів розлучаються, вибачаючи йому ту чи іншу суму боргу. Вас спіткала та ж доля?

- Ні, адже зарплата у мене в "Чорноморці" була невисока. Інша справа - старші хлопці, яким раніше давали квартири і котеджі. От у них зарплати були побільше. Коли я переходив у "Зорю", в "Чорноморці" зі мною розрахувались. З одеського клубу я пішов без боргів.

- На які турнірні висоти націлені з "Зорею"?

- На найвищі. Напевно, кожен спортсмен ставить перед собою завдання вигравати зі своєю командою від матчу до матчу. Тому зараз всі пишуть (і ми про це говоримо), що "Зорі" хочеться зайняти підсумкове друге місце. І ми все для цього робимо. Хочеться не тільки говорити, але й робити - виходити на футбольне поле, показувати гідну гру і доводити свою спроможність. Друге місце зараз для "Зорі" не тільки завдання, але й мрія. А як там буде - час покаже. Все залежить тільки від нас. Вважаю, все в наших силах.