Капітан Карпат зворушливо попрощався з командою і клубом

Капітан "зелено-білих" Дмитро Кльоц попрощався з рідною командою. У своєму зверненні вихованець клубу пригадав найяскравіші моменти свого карпатівського життя.

Сьогодні особливий день для мене. У важливі життєві моменти нам складно підібрати слова і передати все те, що ми відчуваємо. Я прийшов у цей клуб, коли мені було 12. Тоді я був маленьким хлопчиком, який тільки приїхав з Рівного і опинився сам без батьків у новому середовищі. Тому передусім я хочу подякувати своєму першому тренеру Роману Гнатіву, який став для мене другим татом.

Я зростав у Львові, набирався досвіду і знань. Це стосується не лише футбольних аспектів, а й життєвих. В УФК мене формували як людину і футболіста. Через кілька років відбувся дебют в Прем’єр-лізі. Так здійснилася мрія 18-річного хлопця. Я переживав, хвилювався, але з допомогою всіх тих, хто оточував мене, продовжував вірити у свої сили. Ще через 5 років на дорогому мені стадіоні "Україна" я отримав символічну футболку з цифрою «100» на спині. На той час я вже був одним із найстарших на полі, і на руці мав капітанську пов’язку.

Разом з «Карпатами» я пройшов багато випробувань. Так, ми пережили чимало неприємних миттєвостей. Однак мільйон наших сердець завжди мали єдине і спільне биття. Я ніколи не забуду підтримку рідного стадіону, відчуття плеча партнерів і щиру любов фанатського сектору. У моїх жилах тече зелено-біла кров і я буду щасливим, якщо зможу повернутися в «Карпати» одного дня.

Половину свого життя я провів у цій команді. Доля подарувала мені можливість працювати з чудовими тренерами, а роздягальню я ділив із прекрасними футболістами. Щиро ціную допомогу кожного, хто працював у цьому клубі. Я дійсно відчував, що маю дві сім’ї і безмежно вдячний усім, кого зустрічав на своєму карпатівському шляху.

Де б я не був і в якій команді не виступав би, мені бракуватиме львівських вболівальників. Дякую за підтримку, критику і любов. Я завжди їх цінуватиму.