У головного тренера Динамо і Шахтаря Мірчі Луческу – ювілей

Сьогодні 75 років виповнюється румунському тренеру Мірчі Луческу, який у 2004-2016 роках очолював донецький "Шахтар", а з кінцівки липня 2020-го – київське "Динамо".

Він народився якраз після завершення Другої світової війни у незаможній багатодітній родині в столиці Румунії – Бухаресті. Змалку багато грав у футбол. У юнацькому віці після школи вступив до університету й здобув вищу освіту на факультеті зовнішньої торгівлі.

Готувався до роботи в торговельно-дипломатичних місіях, а натомість отримав запрошення від бухарестського Динамо – футболістом на позицію нападника. Там він, хоча й дебютував у 18 років, закріпився не одразу, був в оренді студентського клубу, але повернувся феєричним дублем у бухарестському дербі з Рапідом у 1968 році.

Мірчу Луческу визнавали футболістом року в своїй країні, він брав участь у складі Динамо в єврокубках, вигравав чемпіонати Румунії. Догравав Мірча у клубі Корвінул, а його прощальний матч у складі столичного Динамо відбувся 1990-го.

Виступав він і за збірну Румунії (70 матчів – 9 голів). Був її капітаном на чемпіонаті світу, де команда протистояла в групі могутнім Англії й Бразилії Пеле.

Тренерську роботу Луческу розпочав у тому ж Корвінулі, коли водночас був і гравцем. Команду йому вдалося вивести до вищої ліги, згодом очолював збірну Румунії, ввів у склад найкращого румунського футболіста ХХ століття Георгія Хаджі, а команда вийшла на чемпіонат світу 1986 року.

Бурхливі часи тренерських успіхів і невдач Мірча Луческу переживав з рідним бухарестським Динамо, яке очолював 1985-1990 роках. Тоді були дуже гарячі протистояння динамівців зі Стяуа – улюбленою командою диктатора Чаушеску, яку ще й очолював його син Валентин. За його наказом змінювали керівництво федерації футболу і звільняли Луческу. Але після падіння комуністичного режиму Динамо тут же стало чемпіоном.

Згодом Мірча Луческу працював в Італії із клубами Брешія, Піза, Реджана, а ще Інтернаціонале у 1998-1999 роках. Однак вдалою була робота у перших двох, а ось з Інтернаціонале Мірчі довелося йти у відставку на фоні скандалу.

До кінця 90-х Луческу попрацював із третьою бухарестською командою – Рапідом, який теліпався внизу турнірної таблиці. Разом із Мірчею команда здобула кубок Румунії і стала віце-чемпіоном.

На початку 2000-х Мірча попрацював із турецькими клубами Галатасараєм (двічі ставав чемпіоном) та Бешикташем, співпраця з яким припинилася після терактів у Стамбулі і кількох скандалів.

А тоді, у 2004-му, настала відома для українських вболівальників футболу ера "Шахтаря" для Мірчі Луческу: переривання гегемонії київського "Динамо" в українському футболі, успіхи в Лізі чемпіонів та перемога в Кубку УЄФА.

Після 2016 року, коли президент "Шахтаря" Рінат Ахметов зустрівся на прощання з Луческу і його дружиною, Мірча очолював російський "Зеніт" (під час війни за Донбас) і збірну Туреччини, однак в обох випадках невдало.

А днями, наприкінці липня 2020-го, Мірча, на превелике здивування усього футбольного світу, очолив київське "Динамо" – принципового суперника своєї колишньої команди з Донецька.