Микита Каменюка: Сто відсотків - я фартовий, але в моїй кар’єрі ніколи не було легких сезонів

Завершивши активні виступи в ролі гравця і перейшовши на тренерську роботу, багаторічний капітан "Зорі" у відвертому інтерв'ю кореспонденту UA-Футбол розповів про насичену різними подіями кар'єру.

- Ваші одноклубники Желько Любенович і В'ячеслав Чечер свої останні у кар'єрі матчі зіграли в більш зрілому віці - перший з них у неповні 37, а другий у 38. З огляду на те, що вам всього 35, напрошується питання: чи не зарано йдете?

- Ні. Думаю, що не зарано, а вчасно. Я вважаю, що зробив у футболі максимум того, чого хотів.

- Із звичною роллю у великому футболі розлучатися сумно?

- Звичайно. Коли ти стільки йшов до того, щоб бути футболістом і грати в улюблену гру, то робити це непросто. Поки я цього ще, напевно, не усвідомив. Вважаю, що повністю зрозумію тоді, коли команда збереться після відпустки, а мене не буде разом з ними у роздягальні.

КРУТИЙ ВІДХІД З МАСШТАБНИМ СЮРПРИЗОМ

- Відхід з футболу напевно уявляли собі інакше?

- Думав, що буду грати дуже і дуже довго. Чесно кажучи, навіть не уявляв, як буду йти з футболу і яким буде цей матч. У грі "Зоря" - "Десна", в якій було неабияке загострення пристрастей, боротьба, жага до перемоги, велике прагнення домогтися позитивного результату і завоювати медалі. Погодьтеся, піти саме так - це круто!

- Великий банер на стадіоні і флешмоб у вигляді вбраних у футболки одноклубників з написом "Дякую, капітане!" зачепив струни вашої душі?

- Звичайно ж, було приємно. Це незабутні відчуття, коли бачиш свою фотографію з такими зворушливими словами. Залишається лише шкодувати, що в матчі з "Десною" мене не було на полі. Адже такого масштабного сюрпризу ніхто і ніколи для мене раніше не робив. Було, правда, коли вболівальники ще в 2012 році, під час виступів "Зорі" в Луганську, вивішували присвячений мені і Іллі Галюзі банер з нашими фотографіями і написом під ними "Душа і серце". Приємно, що й говорити.

- Якщо чесно, то для мене це було неважливо. Головне полягало в іншому - щоб моя команда досягла результату. А як це сталося - з моєю участю на футбольному полі чи з сидінням на лавці - не настільки важливо.

МІСІЯ ДЛЯ ВЕТЕРАНА

- Упевнений, що заключний матч "Зорі" з "Десною" в сезоні-2019/20 будуть ще довго згадувати вболівальники. Більшість з них сходяться на думці, що луганська команда зобов'язана була прагнути забити переможний м'яч, а не задовольнятися нічийним рахунком.

- Так, я чув про неї. Але що тут дивного: скільки людей - стільки й думок. Висловлювати свою позицію - право кожного вболівальника. Наскільки знаю, в деяких соціальних мережах були неприємні висловлювання на адресу наших футболістів. Втім, легко говорити, коли сидиш за монітором або тримаєш в руках смартфон, при цьому пишеш грубі і образливі речі. А ось сказати таке в обличчя - це не кожен може. Що ж стосується того, чи хотіли ми виграти у "Десни", скажу: так, хотіли! На жаль, команда до фінального свистка не знала, як розвивалися події в паралельному матчі "Колос" - "Динамо" у Києві. Про те, що динамівці поступаються з рахунком 0:2, я дізнався лише на 85-й хвилині. І навіть намагався донести це до хлопців. Хоча разом з тим розумів, що за рахунку 1:1 у нас все одно буде момент, і його потрібно тільки реалізувати. Тому й не хотілося сильно нагнітати ситуацію.

- Після матчу почуття у партнерів по команді, напевно, були змішаними: з одного боку радувала здобута бронза, а з іншого змушувала засумувати думка про ваше завершення кар'єри.

- Думаю, всі навпаки раділи тому, що я закінчив. І що не буду тепер їх діставати (сміється).

- Як і щодо конкуренції, до речі, теж ...

- Так-так, конкуренцію всім молодим хлопцям я складав дуже серйозну. Спуску їм на тренуваннях не давав, на своєму прикладі показуючи, як потрібно працювати і тренуватися. Такою була моя місія, якій я був дуже радий.

- Якою була ваша зустріч з уболівальниками після матчу?

- Дуже емоційна. Вони, зрозуміло, говорили про те, що ми могли стати срібними призерами, але разом з тим раділи й бронзі. Адже в такій ситуації третє місце стало тією вагомою нагородою за надзвичайний і незвично довгий сезон, в якому було багато різних епізодів - як зі знаком "плюс", так і "мінус". Зокрема, зміна в керівництві клубу, і останні трансферні чутки, які ходили навколо нашої команди. Ясна річ, що все це не додавало позитиву. Але як би там не було, а з цієї ситуації ми вийшли з честю і гідністю.

"ПОТРІБНИЙ" ЧАС ДЛЯ НАГОРОДИ

- Ваш одноклубник Дмитро Хомченовський розповідав мені в інтерв'ю, що ви вміло проявили свої вокальні здібності в караоке під час "бронзової" вечері в ресторані.

- У мене дуже серйозні вокальні дані, адже я тренувався протягом всієї футбольної кар'єри (посміхається).

- Коли повернулися додому після святкування?

- О сьомій ранку. Добре посиділи. Зайвий раз ми показали, що потрібно не тільки грати в футбол і добиватися позитивного результату, але й знати, коли ти можеш відпочити. А ще довели, що ми одна сім'я. Якщо людина викладається на футбольному полі, то точно так само вона може вдатися до відпочинку.

- Були часи, коли медаль вручалася футболістові як мінімум за 50 відсотків зіграних матчів в чемпіонаті, потім цю вимогу було спрощено. Ви на нагороду награли?

- Якщо міряти тими вимогами, то ні (посміхається). У сезоні, що завершився, я зіграв лише дев'ять матчів. Якщо не помиляюся, колись давно, в радянські часи, медалі вручалися тільки одинадцятьом або п'ятнадцятьом футболістам, а у розіграші Кубка лише тим, хто брав участь у фіналі. Це вже трохи пізніше їх стали отримувати ті, хто зіграв певну кількість поєдинків в процентному відношенні. Так що мені пощастило, що я живу в цей час, а не в той. Бронзову нагороду отримав.

ЦВЯХ ДЛЯ БУТСІВ ТА СТОВІДСОТКОВИЙ ФАРТ

- Ви один з небагатьох у нинішньому складі "Зорі", хто встиг завоювати бронзову медаль вдруге після третього місця в сезоні-2016/17. Перша напевно для вас цінніша?

- Не можу сказати, що саме перша. Друга для мене теж значима. Адже коли ти піднімаєшся на вершину, то головне - втриматися на ній. Останні два-три роки були дуже важкими, тому що вболівальники і журналісти говорили про те, що "Зоря" - третя сила, і тому повинна домагатися таких же високих результатів. Ця напруга позначалася на молодих хлопцях, які з'явилися в команді після завоювання першої бронзи. Зрозуміло, вони намагалися тримати цю планку, однак так вже склалися наші турнірні справи, що ми спочатку були четвертими, потім п'ятими. У сезоні-2018/19 у нас взагалі була прикра ситуація, коли лише в останніх турах ми спочатку втратили шанси на завоювання бронзових медалей, а потім упустили і четверте місце. Це сталося після того, як ми програли вирішальний матч "Маріуполю". Зізнаюся, це сильно вдарило по моєму особистому самолюбству, та й самолюбству наших молодих пацанів. Ось ми і хотіли в щойно завершеному чемпіонаті подібного не припустится, піднявшись на бажану третю сходинку. Вважаю, що ми на ній знаходимося заслужено.

- Де зберігаєте медалі?

- Мої нагороди знаходяться у батьків, в моєму рідному місті - Луганську. Щоправда, "свіжа" бронза поки ще туди не потрапила через швидкоплинність відпустки.

- А цвях для бутс вже встигли вбити?

- Ні, ще не вбивав. Його мені поки не подарували, а купувати спеціально не буду (сміється).

- З дев'яти матчів, зіграних з вашою участю в цьому чемпіонаті, "Зоря" в семи перемогла, один раз зіграла внічию, а програла лише один раз - на фініші київському "Динамо" 1:3. Виходить, ви фартовий?

- Напевно, так і є. Сто відсотків, що я фартовий! Мені дуже пощастило, що майже всю свою кар'єру провів в одному клубі. Так склалося, що я постійно зростав разом з "Зорею", пройшовши з нею шлях від другої ліги (в той час в команді лише тренувався) до Прем'єр-ліги. За цей період була і боротьба за виживання в першій лізі, коли команда перебувала на 16-му місці, і два сезони поспіль боротьби за вихід до еліти. Після того, як ми в ній опинилися в сезоні-2006/07, жодного разу не впали вниз. Хоча "Зорі" не раз бувало важко. Взагалі в моїй кар'єрі ніколи не було легких сезонів.

ЛОЖКА ДЬОГТЮ ВІД СЕРГІЯ БОЙКО

- В одному з матчів з "Олександрією" в минулому сезоні ви примудрилися заробити жовту картку, не з'являючись на полі. Що за історія?

- Був один неприємний епізод, в який не хочу особливо заглиблюватися. Скажу лише, що ніколи не дозволю, щоб на адресу мого рідного клубу були якісь образливі висловлювання. Особисто мені можна що завгодно говорити, але тільки не в бік "Зорі". Завжди буду стояти за її честь, адже для мене це принципово.

- З чийого боку прозвучала образа?

- Від одного з гравців команди-суперниці. Напевно, суддя почув і дав мені картку за це. Не знаю...

- З арбітрами в період кар'єри конфліктували часто?

- Не можу сказати, що були якісь серйозні конфлікти. Ні. Завжди були нормальні відносини - як з мого боку до них, так і навпаки. Так, не обходилося без якихось дрібних суперечок і розбіжностей, але конфліктних ситуацій не виникало. Арбітри, як і ми, роблять свою справу. Це футбол, в якому можуть кипіти емоції, і без них - нікуди. Звичайно ж, хочеться, щоб судді росли в своєму професіоналізмі, всіляко розвивалися. Зараз з'явилася система ВАР, яка начебто покликана допомагати в спірних або сумнівних ситуаціях. Але практика показала, що іноді вона й заважає.

- Чи попереджав вас тренер про коректну поведінку під час суддівства Катерини Монзуль та її асистенток?

- Він весь час попереджає, щоб ми були толерантними з суддями. Не тільки з Монзуль, а з усіма представниками футбольної Феміди. Щоб намагалися не звертати уваги на ті чи інші їх рішення. Я зі свого боку теж говорив хлопцям: мовляв, давайте ви будете робити свою роботу - грати і не розпорошуватися на емоції, а вже ми з лавки будемо підказувати суддям, в яких моментах вони помиляються.

Після матчу з "Десною"

- Червоні картки в кар'єрі скільки разів отримували?

- Один раз. Сергій Бойко мені її показав - причому, несправедливо. До цих пір мені це незрозуміло. Я хотів провести свою кар'єру без жодної червоної картки, а він все це зіпсував. Це було в виїзному матчі сезону-2015/16 з "Металістом", в якому "Зоря" 1:0 виграла. Спочатку рефері вилучив гравця харківської команди, а потім і мене. Навмисно, щоб зрівняти шанси. Було прикро, адже я ніколи в своїй кар'єрі не грав грубо і жорстко. А тим більше - навмисно. Завжди ставився до суперника з повагою, адже кожен з них є моїм колегою по ремеслу, точно так же, як і я, заробляючи на хліб своєю працею. До того ж, у кожного є сім'ї.

- Чи бували випадки, коли ваша впевнена гра і специфічне прізвище народжували визначення "кам'яна оборона"?

- (Без роздумів). Так, кілька разів навіть застосовували подібне в газетах. Точно не пам'ятаю - здається, це було ще в Луганську. Я до цього ставився спокійно, адже розумію жарти і ціную гумор. Прочитав, посміхнувся, перегорнув сторінку - і став читати іншу.