Кобила в шлюбній сукні. Акценти глядача на іграх 4-го туру УПЛ

Чи сподобався тур в цілому? Щоби так, так не дуже, як сказали б в Одесі. Три конкретних погроми, дві відверті "нульовки" плюс два нормальних матчі в залишку. Та й в тих, як мінімум, останні півтайма можна було просто додивлятись. Не вразили, чесно. Цікаво, що подібним же чином пройшов і другий тур. По парних відпочиваємо від гри?

• Минай - Динамо 0:4
• Ворскла - Маріуполь 0:0
• Шахтар - Олімпік 2:0
• Десна - Рух 2:1
• Колос - Інгулець 0:0
• Олександрія - Дніпро-1 4:1
• Львів - Зоря 0:5

Видовищність. По-справжньому "глядабельним" було лише донецьке дербі: з чортовою дюжиною гольових моментів - весела гра. У всіх матчах, де забивалися по 4-5 голів, насправді вартих уваги загроз воротам було так собі - буквально сем-восем. А "Динамо" і зовсім реалізувало, все, що мало. Парадоксально не рахуючи лише найбільш реального шансу - пенальті.

Обидві нульові нічиї, в цьому сенсі, були класичними до позіхання. Обидва реально гольових моменти в кожному з цих поєдинків були створені в останній чверті матчу, але до неї ще треба було дожити.

Тому-то автор, який лише звично посміювався над захопленнями наших "трієчників" на ТБ ( "Несумні нулі!", "Видовищна гра!"), насторожився, побачивши заголовки звітів в інтернеті ("Найкращий матч вихідних!", "Божевільна нічия! "), і натурально, вибачте, офігів від колективного оргазму, спійманого користувачами сайту в коментарях до матчу в Полтаві.

Ви всі серйозно? Це не до того, що один автор - д'Артаньян, а всі інші - гвардійці кардинала. ЯК може бути ненудною і видовищною гра без воріт? ЯК може стати найкращим матч, в якому забити гол півтора рази міг лише один гравець? І якщо вже визнати цю нічию божевільною, то хіба що з ознаками тихого божевілля.

Що називається, я прозрів. Ні, все зрозуміло, обидві команди бадьоро відбігали, відборолись до кінця, гравці самозабутньо "віддавалися" і сумлінно "відпрацьовували". Але де був власне футбол - гра, метою якої є забити гол? Суперники лише успішно заважали один одному творити, а це: гра, метою якої є не пропустити - тобто, швидше антифутбол.

Я не розбираюся у футболі? На рівні професіоналів - безумовно і обов'язково. Але звичайні нормальні люди йдуть на стадіон не смакувати вишукування і тонкощі боротьби за м'яч півтори години поспіль - вони йдуть на голи і гострі моменти. І я - один з них, ім'я яким - легіон. Чи у нас футбол вже остаточно став видовищем для обраних гурманів - тих, кого вчили в нього грати?

Але найгірше те, що таким ось чином у нас десятиліттями виховували і продовжують виховувати подібний смак. Коли боротьба за результат важливіша власне гри. І це триває досі, за живої збірної Шевченка, від якої інші ще і ніс вернуть - їм подавай старий добрий прагматизм!

Про смаки не сперечаються? Можливо, але тільки не тоді, коли їх нав'язують. Я лише висловив свою думку, на яку, сподіваюся, все ж маю право. Так само, як ви маєте право захоплюватися і далі цієї сірістю, що немов би випірнула з нашого смутного минулого. Проїхали ...

Інтрига. Той, кого цікавить результат матчу, спостерігаючи хід гри у Львові, як виявилося, сміливо міг вимикати телевізор вже на 2-й хвилині. Гол Юрченка поклав початок знищенню команди господарів поля: через три хвилини рахунок подвоївся, в середині тайму став великим ...

Не настільки бурхливими темпами, але так само розвивалися події в Олександрії, де завіса інтриги фактично впала на 3-й хвилині - після голу Безбородька. "Динамо" вбило інтерес до результату поєдинку дещо пізніше: Андрієвський відкрив рахунок на 36-й хвилині (хоча Вербіч міг це зробити з пенальті майже на півтайма раніше).

Думаю, до перерви, в принципі, визначилася з результатом і "Десна". Правда, після голу Дегтярьова "в роздягальню" трапився ще і дивно-кумедний епізод імені Дуця, ​​але він так і залишився в пам'яті непорозумінням на тлі впевненої переможної ходи команди Рябоконя в другому таймі.

А ось "Шахтар" бився головою об "олімпійську" стіну добрих півтора тайму. Але варто було Коваленку забити, як вона впала відразу, точніше, протягом двох хвилин до голу Мораеса.

Ті, хто вижив в катаклізмі, вірніше, благополучно дотягнув до гольових моментів в наших "особливо видовищних і божевільних" іграх, могли зафіксувати перший і останній шанс на перемогу у "Колоса" - сейв Шуста після удару Лисенка на 78-й хвилині, а також другу спробу Пердути з двох можливих принести три очки "Ворсклі" - промах на 90-й хвилині.

Логіка. Природно, найбільш закономірними виглядають ці майже безмоментні нульові нічиї. Абсолютно логічна і перевага "Шахтаря" в два м'ячі (хоча швидше 3:1).

Перемоги "Динамо", "Зорі" і "Олександрії" цілком могли виражатися в більш скромних цифрах, але тут ми заспіваємо оду реалізації.

І ось, вкрай парадоксально, при тому, що не відмовляюся від сказаного вище на користь "Десни", допускаю, що "Рух" міг уникнути поразки. Однак весь цей оптимізм для нього залишився, по суті, в першому таймі.

Суддівство. Якщо коротко, на наш погляд, ні в одному з матчів арбітраж не вплинув на результат гри. Були окремі помилки, але на результаті вони не позначилися. Детальніше, цитуючи мого консультанта - про ті випадки, де їх не було, але які ходили в народі.

"Минай" - "Динамо". Видалення Павлиша. "Без питань. Порушення без спроби зіграти в м'яч". Особисто я так і не зрозумів, до чого тут обурювався Кобін. Друга жовта зменшує термін дискваліфікації гравця, в порівнянні з прямою червоною? А до чого весь цей спіч про "зламану грі"? Виникло відчуття, що коуч "Миная" трошки загубився в часі і просторі.

"Олександрія" - "Дніпро". Штрафний удар, з якого був забитий другий гол. "Кравченко вдарив по опорній нозі Сітало. Чистий штрафний. Просто всі акцентують увагу на Батагові".

"Шахтар" - "Олімпік". Пенальті у ворота "Олімпіка". "Швидше був. Тут можна говорити про те, що в стрибку, в безопорной фазі досить легкого поштовху, щоб гравець втратив рівновагу. А тут поштовх був явним ".

Влучання м'яча в руку Корнієнку в штрафному "Шахтаря" після удару Беніто. "Рука в природному положенні. М'яч летить по дотичній і йде на кутовий. Пенальті і не пахне".

"Десна" - "Рух". Немає вилучення Коноплі на 20-й хвилині. "80 на 20, що порушення не було. У всякому разі, в динаміці. Гнілуватий момент. І безапеляційно заявляти, що Конопля не зіграв в м'яч, я б не став. По-моєму, зіграв". Як побачив на повторі.

Везіння. Фортуна взяла вихідний. Автогол Матіча став вже четвертим в ворота "Миная", а Шина пробив у стійку воріт вже при 0:5 на користь "Львова". Воістину, сльози.

Особистості. Мені більше всіх запам'ятався наш чемпіон світу Корнієнко. До перерви він заробив пенальті, а після - регулярно брав участь в атаках "Шахтаря", що увінчалося гольовим пасом, коли був відкритий рахунок. На цьому ж рівні - частіше за інших, а не якісніше - в пам'яті залишився і Патрік, який не реалізував той самий 11-метровий удар.

Якщо ж говорити про ефективність, то всі три участі Кабаєва в ключових моментах матчу завершилися голами "Зорі". Також відзначив би в цьому турі ще аж одинадцять польових гравців, але виділив би для себе цю трійцю. Повторюся, перші двоє частіше опинялись в центрі уваги, а третій перевершив інших по ккд.

Серед представників воротарського цеху ніхто і поруч не стояв з Кичаком з "Олімпіка": п'ять важливих сейвів, включаючи взятий пенальті.

Симпатії. Цього разу, і з великою перевагою тут у мене переміг "Шахтар" (раніше були "Динамо", "Колос" та "Зоря"). Він один створив більше гольових моментів, ніж будь-яка з інших шести пар суперників. А футболом, нагадаю, я називаю, в першу чергу, це.

І оскільки, так, дивлюся гру заради цього, то більше інших був розчарований "Маріуполем". Нехай його нахвалюють фахівці, нехай Остап Маркевич називає цей матч кращим у виконанні своєї команди - у глядача-обивателя інші критерії. Два напівмоменти за півтори години - печалька.

Правда, є ще й зовсім "голий" "Минай", але слід враховувати, що п'ять шостих часу матчу він провів в меншості, маючи суперником "Динамо". Та й склад у "Маріуполя" цікавіше буде: кому більше дано, з того більше питається.

Таблиця. Зазначу факт зміни лідера: на вершину піднялося "Динамо". Хто знає, може і дуже надовго. Як бачимо, "Десна" і "Колос", чий другий фронт раптово закрився, втрималися в групі лідерів.

Мабуть, виділю "Інгулець", що йде в десятці за принципом: курочка - по зернятку. Ну і якось ріже око "Дніпро" в компанії західних "скороспілок" на дні таблиці.

Анонси. П'ятий тур інтригує вивісками, як жоден інший до нього.

"Десна" - "Шахтар" і "Динамо" - "Зоря" - тут коментарі зайві. Єдине, хочеться пом'янути незлим тихим словом тих, кому ми зобов'язані двома центральними матчами туру в один час. Якими б не були причини - це пряма і явна шкода іміджу чемпіонату країни.

"Колос" - "Маріуполь" та "Олімпік" - "Олександрія" - "лобовуха" сусідів по таблиці, що підпирають верхню четвірку. На жаль, навряд чи ми дочекаємося тут видовища (хоча дивлячись хто - як писали класики, кому і кобила наречена), але рубатися повинні по-дорослому.

Боюся, що ще "несумнішим" можуть виявитися львівське дербі і друга серія сільського: "Інгулець" - "Минай". Пам'ятається, враження від їх літнього поєдинку в першій лізі я назвав "Провінційним диско". Але якщо порадують запальними танцями, готовий взяти ті слова назад.

Залишаються "Дніпро" з "Ворсклою". Навскидку комусь тут все може здатися передбачуваним. Але не будемо так вже недооцінювати неабияк розпіареного у нас Йовічевича. Як втім, не станемо поспішати з лідерством команди Максимова. Поки ще не факт.

З точки зору турнірної ситуації, тур очікується прецікавий. Але скільки команд в ньому буде грати в футбол? Саме в футбол, а не в те, що у нас прийнято ним вважати історично ...