Поки Грошев у паралельній статті розписує, чому ж так крутий його улюблений "Шахтар" прямо зараз, я розповім в тих же п'яти аргументах, чому київський бар'єр так і не підкориться чинному чемпіону. Давайте відразу домовимося, що банальності на кшталт "Золотий матч" ми залишимо для тих журналістів і експертів, які люблять тиснути на драму навіть там, де її немає. Золотою ця гра стала б у тому випадку, якби Київ реально взяв титул за підсумками цього поєдинку. Але цього не станеться точно. Так, тільки диво допоможе "гірникам" в разі поразки в суботу відіграти десять очок. Але сучасний футбол тим і прекрасний, що дива тут трапляються щотижня і чи не в кожному турнірі.

До речі кажучи, згадався сезон Вищої ліги України 2002/03. Тоді вже кияни на старті другого кола вважалися аутсайдерами в боротьбі за титул, програючи донеччанам ті ж сім балів, що і зараз. Однак поступово скорочували дистанцію до "Шахтаря" і в очній зустрічі завдяки перемозі обійшли "оранжево-чорних", залишивши їх за спиною. Різниця лише в тому, що у "Динамо" для такого камбека було чотирнадцять ігор, а у "Шахтаря" зараз - п'ять.

Втім, ми зараз віддалилися від теми. Отже, які аргументи свідчать на користь "Динамо" напередодні Класичного?

У "Динамо" чемпіонський характер

Така ж банальність, як і "Золотий матч", скажете ви, і будете по-своєму мати рацію. Але без цього фактора великих перемог не буває. "Зоря" своїм прикладом показує, що не готова боротися за щось більше, ніж третє місце. "Динамо" ж вигризає очки там, де це здається неможливим.

У лютому переломили хід зустрічі з "Олімпіком", здобувши вольову перемогу, а також при нулі моментів біля воріт Паста дотиснули "Десну", пішовши від поразки. У березні просто задушили "Зорю" рівно в той момент, коли це було найбільш потрібно - відразу після перерви. Уже в квітні били в александрійську фортецю до тих пір, поки та не дала тріщину; терпіти для цього довелося до фінальних хвилин, однак віра в себе разом із постійним тиском дали результат.

Шахтар - Динамо: чи добре ви пам’ятаєте футболістів, які грали в цих клубах? Квіз
Українському Класичному присвячуєтьсяhttps://t.co/F8RUxPrYZy pic.twitter.com/XpnZtg5Aw2

— UA-Футбол (@ua_football) April 17, 2021

"Шахтар", наприклад, в невдалих зустрічах втрачає контроль над ситуацією і йде в зону комфорту - перекочування м'яча між центральними захисниками. "Динамо" ж не опускає руки, шукає варіанти попереду і знаходить їх. Цим і відрізняються класні команди від всіх інших. До слова, в минулому сезоні Київ не був класною командою. Це аргумент для тих, хто думає, що я без зайвої дипломатії натякаю на донецький табір.

Мірча досвідченіший і послідовніший за Луїша

Можна шкодувати португальського наставника "Шахтаря" за те, що керівництво клубу чудить: перетримали Тайсона, немає заміни для Мораеса і Марлоса, немає ясності щодо майбутнього Пятова і того ж Каштру, у яких закінчуються контракти через два з половиною місяці. Але і до самого коуча є дуже багато питань. З останнього по матчу з "Маріуполем": навіщо він награє Дентіньо, у якого в листопаді завершується контракт, і продовжувати його бразилець не збирається? Хто основна пара центрбеків у "Шахтарі"?

В "Динамо" навпроти - все ясно і зрозуміло. Лєднєв, Сідклей (не знаю, навіщо він взагалі киянам, схоже, що заміна Миколенку в майбутньому), Супряга - це гравці запасу із перспективою росту. Всі вони більш-менш регулярно отримують ігрову практику. Значить, румун у них щось бачить. Пара Забарний-Попов залізно основна в центрі оборони. Ясно, що кадровий рух у столичному колективі пов'язаний із відсутністю хоч якогось досвідченого посилення, але ж навіть з цього матеріалу Мірча зміг створити майже чемпіонську команду. А продовження восени контрактів з молодими Поповим, Тимчиком, Шапаренком та Миколенком каже про те, що в "Динамо" нарешті робиться системна робота на майбутнє. Яка робота на майбутнє зараз ведеться в "Шахтарі"?

Ну, і, звичайно ж, ігрові аспекти. Всі знають, як буде розвиватися гра на "Олімпійському": Київ віддасть м'яч супернику і буде дивитися, як той шукає шляхи до воріт Бущана. Чи знає Каштру, як боротися з такою грою суперника? Навряд чи.

Києву не потрібно включатися в рубку

Традиційно напередодні гри додавали вогню, розігріваючи інформ-простір. Один починаючий відеоблогер говорив про мораль Луческу і його слова п'ятирічної давнини. Але де була мораль "Шахтаря", коли він мало не силою намагався утримати Тайсона на плей-офф Ліги Європи?

Однак це все вже історія. А істина знаходиться в турнірній таблиці. Там у "Динамо" сім очок переваги і практично жодного приводу рубатися в кістку проти чинного чемпіона. Київ знаходиться у вигідному становищі, може з перших хвилин віддати м'яч супернику і просто чекати, як на рибалці, коли клюне.

Що стосується слів, як це чемпіон не обіграв претендента: запитайте, як нині "Зорі", яка йде за спиною "гірників", але за сумою двох зустрічей обіграла донеччан. Так тепер луганцям віддавати титул?

Київ психологічно стабільніший

Донеччани все ще вчаться жити без Тайсона. Але матчі в квітні цього року показали, що психологічно команді стало набагато легше: немає людини, яка знаходить конфлікти там, де їх немає. Зараз потрібно не тільки збалансувати всі процеси всередині колективу, а й знайти нового харизматичного лідера, який буде тягнути команду вперед до нових вершин.

У той же час, емоційний фон "Динамо" не перевантажений. Навіть Жерсон Родрігес, про якого всі говорили, як про проблемне дитя, зараз кайфує від кожної хвилини на полі. І це при тому, що він лише на підміні у де Пени. Показовий момент був проти "Минаю", коли люксембуржець із посмішкою віддав право пробиття пенальті Бєсєдіну. Артем не забив, зате сам Жерсон дочекався своєї черги і відправив м'яч у ворота закарпатців. Як дочекався він свого часу і проти "Олександрії" та забив переможний гол.

Зараз вже відчувається, що кияни зачекалися великих перемог. Якщо в минулих сезонах команда сама не вірила в те, що може хоча б на рівних йти з "гірниками", то зараз вона показує той самий Чемпіонський характер і не просідає через кадрові втрати.

Кожен гравець "Динамо" може зробити результат

В "Шахтарі" продовжують молитися на Жуніора Мораеса, який нарешті почав виправдовувати ці ритуальні обряди: шість голів у семи останніх матчах! Манор Соломон цієї весни відзначився п'ять разів за клуб і ще раз за збірну. Однак це і весь актив донеччан на даний момент. Можливо, сюди варто додати ще Алана Патріка, який став у Каштру незамінним. Усе.

У "Динамо" немає явного лідера. Багато хто любить, як орден, вішати це звання на шию Віктора Циганкова, але це не зовсім так. 16 очок за системою "гол+пас" - вражаючий показник. Проте не варто забувати, що три останні гри він пропустив, а за "біло-синіх" забивали шість різних гравців: Караваєв (двічі), Шапаренко, Родрігеш, Миколенко, Сидорчук та навіть Сідклей. Це говорить про те, що будь-який гравець команди Луческу таїть в собі загрозу і може зробити результат.

Києву не потрібно панікувати і щось комусь доводити. Все в руках самих "біло-синіх". А що, якщо все-таки буде поразка? Ну і нехай. В першу чергу будуть порівнювати кількість чемпіонських титулів, загальну кількість трофеїв, а тільки потім перейдуть до статистики особистих зустрічей. Та й то не факт: історичні протистояння в наш час важливі тільки для любителів цифр, а їх аналіз не завжди об'єктивний.