Травневий тур, іменини серця ... Акценти глядача на іграх 24-го туру УПЛ

А хороший тур вийшов, як на мене. Всього одна нічия, але ж яка! Не забивали тільки два аутсайдера, але не сказав би, що вони поступилися безапеляційно. Більше трьох голів за гру, в середньому - пристойна результативність. І якщо не чіплятися, пам'ятаючи про те, що перша буква в абревіатурі нашої ліги все-таки далеко не перша в алфавіті: не "а", а все-таки "у", то нудно не було.

Загалом, як висловився б прекраснодушний мрійник - герой класика літератури: "Травневий день, іменини серця!" Правда, сам твір називався "Мертві душі" ...

• Ворскла - Динамо 1:5
• Шахтар - Дніпро-1 2:1
• Зоря - Минай 1:0
• Десна - Колос 2:2
• Рух - Олександрія 2:1
• Маріуполь - Львів 1:2
• Олімпік - Інгулець 0:3

Видовищність. Найбільш глядабельний виявився матч, який в анонсах я поспішив назвати цікавим лише вболівальникам цих команд. У Маріуполі грали азартно і якось трохи беззавітно чи що. Особливо гарний був перший тайм. Однак і "Десна" з "Колосом", винесені автором в головну вивіску туру, якщо і поступилися цьому поєдинку, то зовсім небагато.

У Полтаві, як у нас водиться останнім часом, була яскрава гра, але лише у виконанні чемпіона. Нормальні матчі відкатали "Шахтар" з "Дніпром" (особливо до перерви), "Рух" з "Олександрією" (особливо після нього), та й "Олімпік" з "Інгульцем" в бруд обличчям теж не вдарили.

І навіть "Зоря" з "Минаєм", які не припали до душі розпещеним глядачам, насправді з десяток загроз воротам один одного створили. Інша справа, що лише три з них я б назвав реально гольовими. Так що, якщо харчами не перебирати, відвертого, вибачте, фуфла, нам ніхто не підсунув. А вже було з чим порівнювати в цьому сезоні, запевняю вас.

Інтрига. Ну, "Динамо" її вбило практично з самого початку - на 6-й хвилині, коли Буяльський відкрив рахунок. "Ворскла" виглядала суперником з іншої вагової категорії.

"Шахтар" заспокоїв гру незадовго до перерви - коли Тете забив другий м'яч. І, на мій погляд, ключовим для "Інгульця" став все-таки перший гол, забитий Янаковим ще на 33-й хвилині. Бо, аж до другого м'яча в дебюті другого тайму, "Олімпік" толком ні на що не спромігся.

У більшості ж ігор ми спостерігали серіал "Вісімдесяті". На однойменній хвилині Банада ще міг врятувати від поразки "Олександрію", так Бандура завадив. Хвилиною пізніше був забитий переможний для "Зорі" гол Кочергіна. Ще через дві хвилини "самостріл" Кравченка таки-врятував "Десну". І, нарешті, на 89-й Махмутовіч приніс перемогу "Львову". Ну, що сказати - заліково.

Логіка. Знаю, що багато хто не погодиться, але найбільш закономірний рахунок особисто я побачив на підсумковому табло в Маріуполі. Як на мене – і за пропорцією вирахуваних мною шансів, "Львів" був сильнішим на гол і саме так - 2:1. Мінімальна перемога "Зорі" також відповідає побаченому на полі.

"Динамо", по-хорошому, могло б задовольнятися якимись черговими 2:0. Але, вибачте, забити п'ять з семи можливих ... Луческу є Луческу. А "Дніпро" проти "Шахтаря", вважаю, і на гол навряд чи "награв".

"Колос" повинен був вигравати, але у "Десни" зайшло два з чотирьох. Не думаю, що заслуговувала на поразку "Олександрія", та й "Олімпік" - розгрому. І там, і там справа цілком могло б закінчитися нешкідливими 1:1. Правда, моменти "Інгульця" були куди як небезпечніші, та й забив він все, що міг. Три з трьох - і отримаєте найбільш нелогічний підсумок туру.

Суддівство. Мабуть, рефері Козик в Маріуполі відсудив найскладніший матч сезону - з точки зору кількості спірних епізодів. Дозволю собі не погодитися з шановним експертом Ступаром - не в їх тлумаченні, а в тому, що ВАР був потрібніший тут, ніж в Запоріжжі. Там-то якраз турнірного значення було куди як більше: одним потрібні медалі, інші не хочуть вилітати.

А тут, здавалося б, турнірного напруги повинно було бути менше. Але пішла вода, звідки не чекали. "Маріуполь" зі "Львовом" задали роботи суддям та експертам. Включаю свого консультанта Юстас.

5-я хвилина, фол Кулакова на Довгому. При ВАРі червона цілком собі могла бути. Але не було і жовтої?!? Тобто, маріупольці могли залишитися в меншості вже незабаром після стартового свистка.

60-я хвилина, не призначений пенальті у ворота "Львова" після контакту Романчука з Мишньовим, за 1:1. Нога захисника була без руху, і нападник сам на неї, можливо спеціально, набіг. Секундою раніше, коли нога йшла вправо, якби зачепився - тоді пенальті. Тобто, за фактом рішення арбітра може бути виправдане.

89-я хвилина, переможний гол Махмутовіча після попадання м'яча в руку Казлаускасу. Абсолютно на розсуд арбітра, м'яч потрапив в руку. На мій погляд, вона в неприродному положенні. Арбітр вирішив інакше. Тобто, гол міг і не бути зарахований, і тоді гра завершилася б внічию.

(Дозволю собі ремарку. Ми ж всі живі люди. Особисто мені тут ближче тлумачення Ступара, який вважає рішення арбітра правильним. Зазвичай я обмежуюся тим, що наводжу думку свого приятеля. Але в даному випадку, авторитетна оцінка співпала з моїм дилетантським баченням епізоду. Якось так).

Не зарахований гол Кулакова на 48-й хвилині і його ж попередження за симуляцію в компенсований час виглядають настільки очевидними, що на них і час витрачати не будемо. Але в цілому надзвичайно складний матч, і можна лише уявити собі, яку бурю емоцій він викликав би, будь на місці "Маріуполя" - "Динамо", а на місці "Львова" - "Шахтар".

До речі, про них. Юстас згоден з експертом Шебеком з приводу того, що в районі 30-ї хвилини Хочолава фолив на Тейлорі. І, отже, за рахунку 1:0 у поєдинку "Шахтаря" з "Дніпром" потрібно було ставити "точку". А як би там далі склалося ...

І він же не ставить під сумнів пенальті за фол Забарного на Степанюку в Полтаві. Дотик, а значить формальний привід був. На лінії, значить все законно. Інша справа, шо він пекельний біль зобразив ... Можливо підвищений больовий поріг. Додам, що факт фолу не заперечував і умиротворений рахунком Луческу. А що б він сказав про такий після гри з тим же "Шахтарем"?

Везіння. Тут поза конкуренцією "Десна". Спочатку на 57-й хвилині, за 0:2, Паст переводить в стійку воріт м'яч після удару Богданова. Потім все завершується автоголом суперника і чудесним порятунком в меншості. Не можу втриматися від цитування Остапа Ібрагімовича: "З таким щастям - і на волі!"

Неабияк фартануло "Шахтарю" на 41-й хвилині, коли дніпровець Батагов фактично почав його гольову комбінацію. Нагадаю, це був той самий вирішальний і переможний в результаті м'яч.

Ну і швидше для кількості згадаємо удар у стійку воріт "Маріуполя" львів'янином Ренаном на 44-й, за 1:1. Господарям поля це не сильно допомогло, але зайвий раз скаже про те, хто був ближче до успіху.

Особистості. Найяскравіші фігури туру міг не побачити хіба що сліпий. На верхню сходинку п'єдесталу підніметься киянин Буяльський (хет-трик плюс участь в четвертому голі). Сходинкою нижче йому потисне руку партнер по "Динамо" Караваєв (три ассисти). У версії Юріча трійку замкне Дентіньо з "Шахтаря".

Відзначу також Сітчінаву ("Інгулець") і Бойчука ( "Рух"). У всіх трьох - гол плюс пас, але бразилець на вістрі атаки світився частіше.

У воротарів запам'яталися два "сухарика": Мацапура ("Зоря") та Кринський ("Інгулець"). Мабуть, віддам мінімальну перевагу луганцю.

• Символічна збірна 24-го туру УПЛ

Симпатії. "Динамо" могло не сподобатися в цьому турі лише невиліковним динамофобам. Серед читачів блогу вистачає тих, хто давно навісив цей ярлик на авторів. Це ваше невід'ємне право. А я, вкотре в сезоні, віддам належне чемпіону, чиєю мотивацією залишається підтримання форми до фіналу Кубка. Ну і максималізм Луческу, зрозуміло.

"Львів" Безсмертний не тільки змусив себе поважати характером, але і підкуповує грою, що для мене суттєво цінніше. Приємно, що нарешті-то і в цьому клубі з'явилася справжня команда. Не є прихильником футбольних аграріїв, але "Колос" Костишина - яскравий виняток. Знову ж таки не вперше подякую йому за цікаву гру.

Головне розчарування туру очевидно - знемагаюча "Ворскла". І вони ще борються за звання будинку зразкового побуту! Особисто мені не сподобався "Дніпро". І, на відміну від Йовічевіча, я не побачив, як він може конкурувати навіть з таким незрозумілим "Шахтарем". Засмутив і депресивний "Олімпік", але швидше результатом.

Таблиця. Формально "Зоря" ще може обійти "Шахтар", але побіжне знайомство з календарем останніх двох турів розвіює сумніви. Так що привітаємо команду Скрипника з "бронзою", а команду Каштру ... А чи була така взагалі цієї весни? І цей камінчик аж ніяк не в тренерський город. Можливо, коли-небудь повернемося до даної розмови ...

Дивишся на місця з четвертого по шосте і розумієш, що вишикувалися команди тут абсолютно логічно. Зайвою в Європі повинна виявитися "Ворскла". І не приведи Господи їй мене спростувати: що тоді робитиме Максимов з цим великим людським щастям? У коротке літнє міжсезоння, яке навряд чи потішить його солідним поповненням. Ні?

Дивишся вниз і бачиш таку ж жертву в особі "Миная", якого особисто я відспівав вже давно. Якщо без подробиць, то врятувати його може тільки диво. Але поки залишаються шанси на інтригу, ми будемо відстежувати всі матчі за участю претендентів. Тобто, в найближчому турі поки ще сім з семи.

Анонси. Титульний аркуш 25-го туру - поєдинок "Ворскли" з "Десною". Обидві підходять до нього, залишаючи бажати кращого, але більше проблем у господарів поля. На жаль, не чекаю феєрії. Але нерв повинен бути ще той. Можливо, зайвий в Європі визначиться саме тут.

Що до інших, то навіть важко порадити вам щось конкретне. Ну, хіба методом виключення: "Дніпро" - "Зоря" і "Олександрія" - "Колос". В один час грають? Вибирайте самі. Особисто я поки що більше схиляюся в бік Дніпра, але ще не факт.

Це в середу, а в четвер ... Чесне слово, хоч жереб кидай! Ну, можливо, для мене трішки привабливіше виглядають "Рух" з "Олімпіком". Але це справа смаку, а в більшій мірі - везіння.

Головне, чого хотілося б побажати нам усім - щоб перед останнім туром залишалися хоч якісь локальні осередки реальної, а не надуманої інтриги, щоб чемпіонат не розтікся відразу солодкою калюжею. А це буде непросто.