(Анти) Герой футбольного дня. Євген Селезньов

Останній офіційний його матч відбувся дванадцятого грудня 2020-го року, де Євген Селезньов показав вельми непоганий перформанс. Забив один гол з двох гольових епізодів, виконав двадцять передач, заробив на собі два фоли. Показник xG склав 0.75, але ж з того часу нападник не провів жодного поєдинку. Він воював з керівництвом "Колоса", намагався бодай якось відбілити свою репутацію після алкоскандалу, промацував ґрунт щодо подальшого влаштування кар'єри. Займався чим завгодно, окрім гри у футбол.

Так було краще. Як вдало підмітив один з експертів, футбол втомився від Селезньова, хоча Селезньов не втомився любити себе у футболі. Він навіть в "Колосі" не був корисним. Забивати з пенальті міг й хтось інший, а той нереалізований шанс у матчі з "Рієкою" у кваліфікації Ліги Європи коштував команді єврокубкових перспектив, а Україні, можливо, вищого місця у Таблиці коефіцієнтів. Але самого Євгена такі дрібниці не турбують. Він зациклений на рекордові й бачить перед собою показник лише Максима Шацьких. Все інше – не для нього.

Його навіть не бентежить маленька зарплатня, яку зміг знайти для нього "Минай". Дорожчими за гроші виявилися перспективи. Торік "Минай" заробив право на дев'ять пенальті (частіше пробивав лише "Колос"). Сім голів з одинадцятиметрової позначки – це якраз майже те, чого не вистачає Селезньову для рекорду.

Селезньов, треба сказати, розпочав на Закарпатті хитро – з налагодження стосунків з головним тренером Василем Кобіним. Часто проводять паралелі з Артемом Мілевським, але у того з тренером відносини не задалися від самого початку. І справа не лише у відмові виходити на заміну в поєдинку з "Олександрією". Справа у загальному розставлянні акцентів: Мілевський не був у колективі беззаперечним авторитетом, що підтверджує відсутність в Артема права пробивати пенальті навіть тоді, коли у "Минаю" таких було два за матч. Селезньов – це інша історія.

Селезньова акцентовано брали для того, аби "розбавити" досвідом молодь. А зменшення фінансового апетиту нападника забезпечили обіцянкою надати статус штатного пенальтиста. Інтереси усіх сторін зійшлися, але не факт, що від цього виграє футбол.

Ну і вже похідні питання від цієї ситуації: чи не вибухне ця бомба уповільненої дії впродовж сезону, потягнувши "Минай" на дно? Чи не відверне одіозна персона цього футболіста вболівальників від команди? І найголовніше – чи саме на таку легенду заслуговує українська Прем'єр - ліга?