Акценти. Арифметика простих чисел. Осінні підсумки УПЛ

Два з половиною місяці паузи між осінньою та весняною частинами нашого сезону неминуче поділяють його на два практично самостійні календарні цикли. Занадто багато змінюється за цей час, хоча б у кадровому відношенні, а деякі команди здатні змінитись до невпізнання. Отже, саме час для якихось підсумків.

У цьому блозі ми відслідковували кожен тур чемпіонату країни, з погляду не спеціаліста, не професіонала і навіть не вболівальника. А звичайнісінького глядача, який спостерігав футбол на екрані. І який (бувають же такі диваки!) сумлінно подивився на всі матчі сезону на сьогодні – інакше йому було б нецікаво.

Тобто йдеться про, як мінімум, системний погляд на наш футбол вищого ешелону. До того ж автор незмінно намагався бути послідовним – наскільки це було в його можливостях. Понад десяток років тому він розробив власну нехитру схему сприйняття футболу, якої з того часу і дотримується, ділячись з вами її результатами.

Так походило з туру в тур, а сьогодні спробуємо узагальнити 18 зіграних турів методом елементарної арифметики. Особисто мені цікаво, що скажуть нам ці прості числа, отримані шляхом складання та поділу. Сподіваюся, що і серед вас знайдуться ті, кому будуть цікаві обчислені автором тенденції або закономірності.

Звичайно, все базується на особистому сприйнятті окремого індивідуума. А на чільне місце покладені найбільш яскраві епізоди матчів – те, через що переважна більшість з нас, власне, і дивиться футбол. Що ще? На щастя або на жаль, але автор сьогодні не має ні клубних уподобань, ні упередженості. Вірте чи не вірте.

Я виділив сім головних, на мою думку, аспектів глядацького інтересу до футболу. Їх ми й розглядаємо, якщо можна так сказати, у цифровому вимірі.

Видовищність. Це коли на першому місці гра, а не боротьба. Середньостатистичного глядача у футболі приваблює не тактичний вишкіл, не темп гри або самовідданість у боротьбі за м'яч – йому подавай якнайбільше гостроти біля воріт. І не має значення, внаслідок чого саме. Тому тут нашим критерієм є найнебезпечніші моменти.

Зрозуміло, ступінь їх небезпеки автор визначає на власний розсуд. А чого ви бажали від авторського блогу? Все просто: міг м'яч влетіти у ворота чи ні – як побачилося це абсолютно конкретному глядачеві, який не має потреби вболівати за конкретну команду. Саме глядачеві – не експерту. Що пропонує вам тут своє бачення.

І видовищність визначається не емоційно – коли душа розгорнулася та загорнулася назад. А на основі конкретних цифр. Давно помічено, що нормою глядабельності гри вважатимуться один небезпечний момент протягом 10 хвилин, у середньому. Якщо справжня гострота біля воріт виникає вдвічі рідше, це однозначно нудний матч.

Отже, на даний момент у чемпіонаті України відбулися 143 поєдинки. За моїми (тут і далі – скромними) підрахунками, досить видовищними міг би назвати 80 із них – близько 56%. У той же час, 30 матчів я б однозначно до перегляду не рекомендував взагалі – майже 21%.

Грубо кажучи, половина ігор – залікові, а кожна п'ята – відірви та викинь. Багато це чи мало – нехай кожен собі вирішить сам.

Найчастіше у видовищних поєдинках брала участь команди з Одеси, яку ви називали "Чорноморцем" - 15 із 18. По 14 таких матчів у "Динамо" та "Зорі". У "Шахтаря" нарахував 12.

Найменше "глядабельних" ігор було за участю "Руху" - всього 5. У "Колоса" - 6, по 7 - у "Вереса" та "Минаю".

Найчастіше у "видовищах" під девізом: "Вони ганьблять УПЛ" був помічений мною "Верес" - 9 із 18, половина. 8 разів – "Рух", 6 – "Колос".

Жодного разу не заплямували себе участю в цьому сурогаті футболу ті самі "одесити". Лише один такий поєдинок припав на частку "Динамо", по два – у "Шахтаря", "Минаю" та "Маріуполя".

Знаю про що говорю, бо мені особисто довелося вистраждати біля екрана весь цей час.

Інтрига. Це коли результат реально невідомий практично до фінального свистка – це ідеал для нейтрального футбольного глядача. Уболівальник називає таке "валідолом", але справжня гра буває максимально цікавою саме цим.

Я визначив собі наступний критерій. Якщо вирішальний гол був забитий, або останній шанс змінити результат стався після 70-ї хвилини – інтрига вдалася. Адже не менше трьох чвертей часу поєдинку він тримав вас у напрузі, у незнанні. Таких матчів нарахував 76 (або понад 53%). Тобто, знову трохи більше половини.

Ну а якщо, чим серце заспокоїться, стає відомо ще до перерви – це повна дискредитація інтриги. І таке щастя нам привалювало у 29 іграх (понад 20%). Тобто знову кожен п'ятий випадок, в середньому. Як бачите, практично та сама пропорція. Хоча тут ми дивимося на УПЛ зовсім в іншому ракурсі.

Найчастіше "валідолила" на радість любителям гри "Олександрія" - 16 разів із 18. 13 таких матчів у "Минаю", 11 – у "Ворскли".

Найрідше балував нас цим "Верес" - 6 ігор. У "Динамо" таких випадків було 7, у "Шахтаря", "Інгульця" та "Маріуполя" - по 8.

Ще у першому таймі найчастіше все вирішувалося у поєдинках за участю "Дніпра-1" – 7 разів. По 5 таких матчів у "Динамо", "Зорі", "Інгульця" та "Маріуполя".

Найрідше передчасно падала завіса і губився інтерес до результату зустрічі у матчах "Олександрії", "Металіста 1925", "Львова" та "Минаю" - по 2 рази.

Ще раз: ми говоримо тут про те, що стримує увагу глядача. Але не про те, що гріє душу вболівальника.

Логіка. Одним із неодмінних атрибутів нашого інтересу до футболу є те, наскільки результат та рахунок матчу відповідає логіці гри. Це аж ніяк не означає, що нелогічний результат обов'язково говорить про кричущу несправедливість. І все ж таки нормальний глядач звик відслідковувати і це.

Грунтуючись на тих самих небезпечних моментах, автор застосовує тут елементарну і незліченну кількість разів перевірене житейське правило: три випадки – закономірність. Перекладаючи мову футболу: в середньому, як правило, голом завершується один із трьох гольових шансів. Можете не погоджуватись, але я це помітив дуже давно.

Таким чином, із співвідношення гольових моментів двох команд обчислюється умовно оптимальний рахунок для цієї конкретної гри. Часто ці цифри відповідають тим, що на табло. Іноді вони "коригують" рахунок, але не результат. Але трапляється таке, що результат прямо їм суперечить. Тоді ми тут говоримо про нелогічність результату.

За цими критеріями, нарахував рівно 50 матчів, що завершилися суворо "по фен-шую" - результат яких назвав би абсолютно закономірним. А це майже 35% – понад третину від загальної кількості.

У той же час лише 40 ігор (близько 28%) принесли нам нелогічний підсумок. Тобто загалом усе було більш-менш логічно у 72%. Не шукати логіки у футболі, кажете?

Найбільше поєдинків, у яких вона цілком і повністю тріумфувала, було за участю "Десни" та "Дніпра-1" - по 9. У "Шахтаря", "Львова" та "Інгульця" по 8 таких випадків.

Найменше зразків закономірного результату було в матчах за участю "Руху" - 3. По 4 - у "Динамо", "Ворскли" та "Металіста 1925".

З явно нелогічним результатом найчастіше завершувалися ігри того ж таки "Руху" - 8 разів. По 7 таких матчів у "Ворскли", "Вереса", "Металіста 1925" та команди з Одеси.

Найрідше логіка підводила у зустрічах за участю "Шахтаря" та "Інгульця" - по 2 рази. У "Динамо", "Дніпра-1" та "Маріуполя" - по 3 такі випадки.

І слід пам'ятати, що: а) йдеться не про несправедливість результату – про його невідповідність співвідношенню шансів у грі; б) ми не виділяємо результатів зі знаком "плюс" або "мінус": нелогічними могли бути як перемоги, так і поразки кожної конкретної команди. І, зрозуміло, нічиї.

Мабуть, вистачить із вас цифр на сьогодні. Наступного разу поговоримо про суддівство, везіння, особистості та симпатії автора. Звичайно, тільки з тими, хто вміє читати "багатобукафф і частоцифрафф".

Фото - Олександр Приходько