Юрій Гура: Коли рахунок став 2:2, з’явилась впевненість, що Шахтареві заб’ємо ще

З самого початку нинішнього чемпіонату футболісти з Кіровоградщини знаходяться у провідній групі. За винятком домашнього поєдинку з харківським "Металістом", який "Олександрія" проводила на полі столичного НСК "Олімпійський" (в ньому "городяни" поступились 1:3), всі інші матчі їй можна занести в актив. Це стосується й суботньої зустрічі з донецьким "Шахтарем", у якій підопічні Юрія Гури продемонстрували впевнену гру і бажання досягти позитивного результату. Нічия 2:2 у суперництві з чемпіоном дорого коштує. Особливо коли вона здобута незадовго до фінального свистка.

- "Олександрія" вже не перший сезон є одним із найнезручніших суперників для "Шахтаря", і подекуди їй вдається відбирати очки у гранда. Якими є чинники мотивації? – цікавлюсь у головного тренера олександрійців.

- На подібні ігри хлопців навіть налаштовувати не потрібно. Проти таких команд, як "Динамо" та "Шахтар" вони налаштовуються самі і грають з особливим піднесенням, демонструючи хороший футбол і свій високий клас.

- Після перегляду суперництва вашої команди із "Шахтарем" чимало фахівців, журналістів та вболівальників вважають, що такі матчі є прикрасою чемпіонату. Розділяєте цю думку?

- Звичайно. Я й сам ним неабияк задоволений. Передивлявся вчора цю гру у запису, і вона мені дуже сподобалась. Якби мені до матчу хтось сказав, що буде нічия, то я згодився б. Хоча за рахунку 2:2 було відчуття недосказаності – хотілось, звичайно, перемоги.

- Психологія переможців у вашій команді вже відчувається?

- Можу сказати, що після поразки від "Металіста" кожен з підопічних зробив для себе відповідні висновки. Тож тепер хлопці налаштовані лише на перемоги.

- Впродовж матчу ви, як тренер, відчули гамму протилежних емоцій, які постійно змінювались. А якими були думки?

- (Усміхається). Різні. Перш за все, щоб не програти. А якщо конкретніше, то після швидкого голу Цурікова думали про те, щоб втримати перемогу. Але потім нас збила повітряна тривога, під час якої впродовж півтори години ми сиділи у роздягальні. Коли ж повернулись на поле після її відбою і пропустили м’яч, на душі з’явилось якесь спустошення. А вже через кілька хвилин настала перерва у матчі, і мені хотілось налаштувати хлопців на те, щоб вони не зупинялись і спробували забити знову. А коли на 81-й хвилині пропустили другий м’яч, було дуже прикро. Хоча разом з тим мене не залишало внутрішнє відчуття, що ми ще повинні неодмінно забити. І коли це сталося, то навіть з’явилась впевненість, що ще один м’яч заб’ємо (cміється).

- Не вистачило часу?

- Так. Ви, мабуть, й самі бачили, що ця гра була найкращою за моментами. Їх було дуже багато - у "Шахтаря", і у нас. Видовищна була гра! Повторюся: коли переглядав її у запису, то отримував задоволення.

- Вилучення гірника Тейлора на початку другого тайму суттєво позначилось на подальших діях вашої команди?

- Авжеж. Однак разом з тим "Шахтар" почав більше захищатися, і в голові підсвідомо закралась думка: аби раптом не повторилася ситуація, яка була у поєдинку з "Металістом" (тоді за рахунку 1:1 був вилучений гравець харківської команди, після чого їй вдалося у меншості забити два м’ячі і перемогти – прим. авт.). Хотілось, щоб нам вдалося переломити хід матчу. Радий, що так і сталося.

- Які матчі "Шахтаря" використовували для ознайомлення з суперником нинішнього зразка?

- Останніх два поєдинки чемпіонату – із "Динамо" та "Колосом", а також гру Ліги чемпіонів з "Селтіком". Із них зробили вибірку моментів. Втім, як і використав для хлопців вибірку нашої переможної зустрічі з "Шахтарем" часів Де Дзербі у першому колі сезону-2021/22. В ній акцентували увагу на наших забитих м’ячах, грі в обороні та компактності в діях.

- Зараз для багатьох тренерів команд УПЛ, кому доводиться готуватись до матчів з гірниками, головною проблемою є прудконогий Михайло Мудрик. Що скажете про цього гравця?

- Це майбутнє українського футболу. У нас мало таких футболістів. Однак проти Мудрика є способи протидії. Якщо йому не дати вільного простору, то цього гравця можна нейтралізувати.

- Судячи з того, що один із ветеранів клубу Кирило Ковалець в чотирьох останніх турах бере участь у матчах лише після виходу на заміну, його кондиції ще не на оптимальному рівні?

Так, він ще не готовий. Хоча не виключаю, що у наступному поєдинку з "Колосом" ми будемо вдаватися до якихось змін у складі, тож Кирило може з’явитись в "основі".

- Останнім часом розігрався Андрій Цуріков, який не тільки вміло діє на своєму фланзі, а й забиває м’ячі. Тренери збірної щодо нього вам телефонують?

- Ні, Олександр Петраков мені не дзвонив. Хоча цілком погоджуюсь: Цуріков дійсно зараз виглядає дуже непогано – як в обороні, так і в атакувальних діях. До того ж, він є нині найкращим бомбардиром нашої команди.

- Як гадаєте, цей футболіст заслуговує на виклик до лав головної команди країни?

- Це повинен вирішувати Олександр Васильович (Петраков – прим. авт.). На мою думку, Цурікова можна було б залучити до збірної. Каші в ній він точно не зіпсував би.

- На яких позиціях відчуваєте нестачу кваліфікованих виконавців?

- Нам би забивного нападника… Хоча розумію, що таку ж потребу відчувають й чимало інших команд.

- Хто із резервістів стукає у двері основи?

- Мені дуже подобається Базаєв – непоганий хлопчина із нашого дублю. Він із тих, хто у найближчому майбутньому міг би нам допомогти. А взагалі у нас чимало перспективної молоді, на яку ми покладаємо надії. Резервісти у "Олександрії" підібралися хороші.

- У нинішньому чемпіонаті ваша команда зіграла лише один матч в Олександрії – проти "Кривбасу". Вболівальницької підтримки на трибунах КСК "Ніка" не вистачало?

- Її не вистачає у кожному матчі, адже ми граємо без вболівальників і на виїзді, і вдома. Коли був матч із "Кривбасом", то за межами стадіону зібралися наші прихильники, які усіляко нас підтримували. Ми їм дуже вдячні, адже будь-яка підтримка позитивно впливає на дії гравців.

- Постійні переїзди виснажують?

- Дуже виснажують. Дуже. У Львів та Ужгород дістаємося потягом, а до Києва автобусом. Після матчів, слава Богу, вистачає часу для відновлення, адже недільний цикл дозволяє це робити. А от коли підуть ігри через два дні на третій, то це буде відчуватись суттєво.

- Що вас, як тренера, зараз найбільше непокоїть?

- Якщо відверто, то сирени повітряної тривоги мене вже дуже втомили. Дуже хочеться якнайшвидше відсвяткувати перемогу над рашистами, щоб настав мир і "Олександрія", як й усі інші команди, проводила матчі із вболівальниками.

- Ви колись багато років грали у Казахстані. Чи телефонують вам колишні одноклубники, друзі та знайомі із цієї далекої країни щодо теми війни в Україні?

- Так, звичайно. Від усіх людей, які мені телефонують, чую лише слова підтримки та співчуття щодо страшних подій. На жаль, вони нічого не можуть зробити, окрім підтримати добрим словом та увагою. Весь Казахстан нині на боці України, там усі все добре розуміють. Кожен казахстанець знає, що творить нині росія. Ніхто з них навіть не міг уявити, що таке у сучасному світі можливе.