Суркіси знищують Динамо. Циганков у Жироні – це не перехід, а показова втеча

Ну так, трансфер Віталія Миколенка до "Евертона" у 2022-му році – це вдалий менеджерський хід. Але тепер усе життя виїжджати на старому багажі? Це тільки для Луческу прийнятна тактика: вихваляти себе в інтерв'ю колишніми досягненнями, розраховуючи цим "прикрасити" теперішні провали. По суті ж, має бути інакше: один крок вперед, другий, третій – і так до вершини розвитку. А у "Динамо" після незначного просування вперед настає застій, а потім, як із Циганковим, занепад у провалля.

Особисто для гравця це не крок назад, а лише реальна, а не ефемерна, можливість освоїти плацдарм, з якого зручно штурмувати футбольні висоти. Питання є до "Динамо", яке в контексті такого відходу свого лідера постає в очах громадськості не поважним клубом, а чимось таким, від чого хочеться тікати. Серйозний іміджевий та репутаційний удар.

Не інакше. Страждають передусім імідж та репутація… Не тільки "Динамо", а й всього українського футболу, для якого, так вже склалося історично, кияни відіграють роль своєрідної вітрини. Ось це найбільше турбує у питанні втечі Циганкова до "Жирони", а не втрата потенційних десяти мільйонів євро, яка спіткала сімейство Суркісів… Їй Богу, для людей, які під час війни без декларування переправляють через кордон з півтора десятка дорогих годинників (і це тільки те, про що ми знаємо), десять мільйонів туди, десять сюди… Від цього вілли у Монако не запліснявіють.

"Фінальна пропозиція від "Жирони" була – 10 мільйонів у кілька траншів, розтягнутих на два роки. Я ввічливо подякував, але відмовив. Вважаю, що лідер "Динамо" не може залишати команду в останній день трансферного вікна таким чином. Погодитись на це можна було лише за умови, що йдеться про топ-команду. "Жирона" – нехай і клуб холдингу "Манчестер Сіті" – до таких не належать. Це рішення було ухвалене свідомо, з розумінням можливих втрат"…

Найсмішніше те, що у цьому ж інтерв'ю Ігор Суркіс згадував про переходи Андрія Ярмоленка та Євгена Коноплянки, що є для українського футболу хрестоматійними прикладами роботи не сучасних європейських менеджерів, а хранителів ключиків від "золотої клітки". Мова не тільки про "Динамо", а про увесь український футбол. "Динамо" виділяється тим, що абсолютно не учиться на помилках. Точніше, навіть не "Динамо", а його президент Ігор Суркіс. Бо у цьому клубі досі процвітає ідеологія "пан, господар, Бог". Коли все залежить від забаганок однієї людини.

Іронія долі в тому, що всі ці події відбуваються на фоні торгів "Шахтаря" з "Арсеналом" щодо Мудрика. Ні, донеччани – далеко не святі, і зараз точно не стоїть ціль протиставляти один український гранд іншому. Справа у фактах: ви просто погляньте на ситуацію зі сторони, поглядом тих, хто щоденно не вариться в котлі українського футболу, а просто час від часу приходить сюди по таланти, якими, безперечно, є і Мудрик, і Циганков.

Один з англійських журналістів пише, що спосіб ведення переговорів "Шахтарем" значно відрізняється від стратегії більшості клубів Європи, що підкреслюють абсолютно всі, хто вів дискусії з донеччанами. Президент "гірників" Рінат Ахметов дуже амбітний, а велику роль відіграють посередники. Це точно не ідеальна схема і точно не єдино можливий правильний спосіб поводження себе на ринку. Але це стратегія. Це стиль. Це визначеність, яка дуже важлива для європейців у бізнесі, політиці, повсякденному житті. І в футболі. Легше мати справу з тими, від кого знаєш, чого очікувати. І якщо гіпотетично колись для рядового європейського гранда постане дилема тут і зараз купити гравця у "Динамо" або у "Шахтаря", вибір видається очевидним.

Бо яка стратегія у "Динамо"? Мілевський досі скиглить, що його колись там не відпустили до "Валенсії", зіпсувавши цим кар'єру. Голосок на цю ж тему подає Віктор "футбол вне полити" Леоненко. Андрій Ярмоленко? Ну так, перейшов. Але давайте дочекаймось кінця цієї історії. Чомусь є підозри, що Андрій ще шукатиме винних у своїх хронічних проблемах зі здоров'ям на європейському етапі кар'єри. І винним може виявитися якраз "Динамо", де гравець й розпорошив всі свої сили.

"Динамо" потрібне очищення. Від Луческу, який деградує як тренер і який давно вже не приваблює своєму громадянською позицією, від Суркісів, які сидять по вуха в ОПЗЖ-есному багні, від всіх скелетів у шафі, які роками створюють гармидер у тих місцях, де повинні були б зберігатися трофеї такого славного клубу…

І якщо це очищення не відбудуться під час чи після війни, то не відбудеться уже ніколи.

Більше матеріалів та питання до автора - в телеграм-каналі >>>