Ворскла - Металіст. Чотири пенальті за тайм, з яких один – помилковий. Ще є дискусії стосовно не вилучення воротаря харків'ян

У матчі 22-го туру УПЛ між "Ворсклою" та "Металістом" гості вже на десятій хвилині вийшли вперед завдяки голу з пенальті від Богдана Бойчука. А одинадцятиметровий було призначено за фол голкіпера Ісенка проти Єгора Демченка.

Класична ситуація: подача з флангу, голкіпер трохи запізнився з виходом з воріт і вже після того, як суперник пробив головою, руками "заїхав" йому по голові. Тут точно не зумисна груба гра від Ісенка – просто помилка ремесла. Адже вчасно виходити з воріт на перехоплення – це одна з головних навичок майстерності голкіпера. У цій ситуації майстерність підвела воротаря "Ворскли", проте відсутність умислу фолу не перекреслює самого факту фолу: Ісенко вдарив Демченка по голові.

Можна говорити про те, що контакт між голкіпером і польовим гравцем "Металіста" відбувся вже після того, як відбувся удар по м'ячу. За логікою фол не завадив Демченку розпорядитися моментом, бо був уже після удару, але в таких епізодах судді все одно призначають пенальті. Це хрестоматійно. Пенальті за такі фоли "постфактум" ставлять навіть на чемпіонаті світу чи в Лізі чемпіонів. Це з тієї самої категорії, коли гравець прокидає м'яча повз голкіпера, але вже за межі поля, і вже після цього голкіпер фолить. Судді не враховують той нюанс, що момент атакуючим футболістом по суті втрачено. Тож арбітр Олександр Омельченко у цій ситуації вчинив правильно.

Але цікаво, як би він вчинив, якби Демченко в тому епізоді забив? Чи скасував би взяття воріт на користь призначення пенальті? Такі прецеденти в історії футболу були. Навіть в УПЛ таке бувало.

До тридцятої хвилини цього ж матчу рефері ще двічі вказував на позначку – тепер вже на половині поля "Металіста". Претензій до рішень про ці пенальті бути не може. Спершу Мізюк програв позицію під час прострілу Феліпе й ззаду "заплів" ноги Степанюку, завадивши тому розпорядитися м'ячем перед чужими воротами.

А потім голкіпер Єрмолов зірвав вихід Степанюка віч-на-віч, прихопивши суперника за ногу після того, як той уже прокинув м'яча.

Тут якраз м'яч було прокинуто у межах поля, недалеко вперед себе, тож Степанюк зберігав можливість забити гол. Тож це не просто фол, а позбавлення суперника явної можливості вразити ворота. Це тягнуло на червону. Той факт, що паралельним зі Степанюком курсом були захисники "Металіста", не пояснює жовту (а не червону) картку голкіперові. Адже Степанюк прокинув м'яч собі на хід, зі збереженням можливості першим дістатися до цього м'яча після обіграшу воротаря. Можливо, суддя керувався тим спостереженням, що Єрмолов все ж намагався зіграти у м'яч, а не свідомо зумисно зривав гольову атаку. Тож епізод з розряду дискусійних.

А ось явна помилка трапилася вже акуратно перед перервою, коли був четвертий у таймі/матчі одинадцятиметровий – і третій у ворота команди з Харкова. Це єдиний пенальті з чотирьох, який призначено несправедливо. І якось дуже відверто несправедливо: Демченко попросту виграв позицію у Челядіна під час розрізної передачі у штрафний майданчик, гравець "Металіста" поставив корпус, його нога, в яку врізався Челядін і впав, була в статичному положенні: звичайний ігровий епізод, за підсумком якого потрібно було просто продовжити матч.

"Металіст" втратив землю під ногами й програв перший тайм з рахунком 1:3, а матч - з рахунком 2:3.

Скріншоти - Setanta Sports