Вершини Лондонського дна. Акценти глядача на плей-офф за право грати в УПЛ

Відразу про заголовок. Автор не ставив за мету знущання і приниження слабких світу цього. Просто згадалася фраза з фільму часів юності: "Ви, як людина, яка досягла вершин лондонського дна…" Сама собою, вона викликає посмішку. Але цілком укладається у схему перехідних ігор.

Адже якщо уявити нашу "вишку" у вигляді посудини, то нижні місця, яких так прагнуло уникнути більшість команд протягом сезону, є те найгірше дно. І переможці плей-офф саме що досягли його вершин. А карти лягли так (у дужках результати перших матчів):

• Верес - Металург 6:1 (0:1)
• ЛНЗ - Інгулець 2:1 (1:1)

Задоволення від гри нейтральний глядач міг отримати лише в одному випадку з цих чотирьох. Але завершилася вона із непристойним рахунком. Разом з тим, я б не забракував жоден із поєдинків, що залишилися – за стандартами УПЛ це були нормальні середні матчі.

За винятком смертної нудьги після перерви у Львові, де господарями поля були запорожці. У Петровому ж відверто підгуляли останні півтайму. Наголошу: в обох парах це були перші зустрічі, де суперники більше придивлялися один до одного.

З інтригою було гірше у першого дуету. У Львові Гайдучик міг зрівняти рахунок лише на 40-й хвилині, після цього підстав для сумнівів в успіху "Металурга" не виникало. А в Рівному "Верес" фактично досяг свого за п'ять хвилин у середині першого тайму, коли довів рахунок до великого. А ще через сім хвилин гості залишилися в меншості, і команду Вірта вже можна було вітати з продовженням прописки в УПЛ.

У Петровому "Інгульець" міг вирвати перемогу виключно на 66-й хвилині, коли свій шанс упустив Сітало. У Черкасах врятувати селян від поразки міг хіба що Запорожець на 80-й хвилині, але Самойленко з його ударом впорався. Далі історичній ході ЛНЗ у "вишку" вже фактично ніщо не заважало.

На мій погляд, 1:1 ідеально відобразили ігрову картину у Петровому. У Черкасах же ЛНЗ був дещо ближчим до перемоги, тому загалом його тріумф несправедливим не назвеш.

А ось "Верес" у Львові програв нелогічно, дозволивши супернику реалізувати свій єдиний повноцінний шанс. Тоді як у Рівному він був сильнішим за "Металург" уже без варіантів. І, до речі, використав три чверті своїх гольових можливостей – нечувану розкіш для команди Вірта цього року.

На всіх матчах працював ВАР. Але лише одеситу Бондаренку у Рівному довелося вдаватися до допомоги херсонця Пасхала, причому аж тричі. Не призначений пенальті у ворота запорожців на 6-й хвилині та вилучення Сокола у їхньому складі на 35-й питань не викликали.

Що ж до не зарахованого гола у ворота "Вереса" на 8-й хвилині, при 0:0 (насправді реально доленосного рішення), то він поставив нас у глухий кут. Колега Юстас: "Усі повтори – у молоко. І вишенька на торті – показ скасування гола. З ракурсу, де не видно арбітра та його рішення, він перекритий ПОВНІСТТЮ резервним суддею".

Тут питання насамперед до якості відеотрансляції. Вона здійснювалася місцевими зусиллями народного клубу і, якщо що, критики не витримала. Так що осад залишився.

Фортуна постаралсь і внесла посильну лепту в успіх обох переможців. "Верес" відкрив рахунок завдяки автоголу Кропивного на 16-й хвилині, і тут йому пішла масть… Я б відніс на рахунок везіння і ту ж відміну голу суперника перед цим. Але ж треба було колись і їм фартанути, справді!

А переможним для ЛНЗ зрештою став самостріл Коробенка на 30-й хвилині. Так що в обох парах у ключові моменти, можна сказати, жар загрібався чужими руками.

Найбільш яскравою особистістю "лондонських" плей-офф став рівненець Балан, який взяв участь у трьох голах своєї команди. Другим назвав би Савіна, який приклав ногу до обох забитих м'ячів черкащан. У трійку включу також Кучерова з "Вереса".

Всі вони відзначилися в іграх у відповідь, а якщо говорити про перші, то єдиною фігурою, що запам'яталася, там бачиться Клименко з "Інгульця".

Я не приховував, що моїм глядацьким фаворитом у цьому змаганні був "Верес", який підкупив своєю безкопромісною атакувальною грою в більшості весняних поєдинків. І він не підвів, набагато випередивши решту за кількістю небезпечних моментів біля воріт. Решта були приблизно на одному середньому рівні.

Тому я щиро радий тому, що ця команда не вилетіла. Але саме ця команда Вірта зразка весни 2023 року. І варто їй повернутися до дешевого і сердитого прагматизму при новому коучі, як я одразу ж від неї відвернуся - адже я не клубний фанат, а вдячний поціновувач гри для глядача. На жаль, передумови, здається, є.

Також задоволений поверненням до Першої ліги "Інгульця". Справа навіть не так у "колгоспному" іміджі та вульгарній одіозності президента клубу. Надто вже сіра мишка для "вишки", і навіть Ковалець її підфарбував було лише на якийсь час. Ну, а без нього – хай щастити… Втім, ЛНЗ ще треба довести, що він тут не мило замість шила.

За фактом ми маємо виліт трьох найслабших команд УПЛ за підсумками чемпіонату та прихід їм на зміну трьох призерів Першої ліги. А чи не простіше було обміняти три напряму? Як на мене, сама ідея перехідних плей-офф у наших нинішніх умовах виглядає дещо притягнутою за вуха. Як то кажуть, не до жиру.

Практика показує, що серед претендентів на "зайвий квиток" немає явно більш-менш гідних. Так-так, включаючи "Металург", який розсипався швидше під тягарем обставин. То що ж їх тасувати? Заради штучного нагнітання турнірної інтриги та додаткового стимулу для "лондонського дна"?

Ну, гарно жити не заборониш…