Про відбір до ЧЄ-2004, драматичний сценарій у Лодзі та знаковий дубль Жабченка. Леонід Буряк назвав ТОП-5 матчів у кар’єрі

Леоніду Буряку, який багато чого побачив як у ролі футболіста, так і в тренерській кар'єрі, є що згадати зі знаком "плюс". Один із знакових гравців в історії радянського футболу, який неодноразово включався до списку 33 найкращих і виграв чимало титулів і звань, охоче перенісся в минуле, назвавши ТОП-5 матчів у ролі тренера українського періоду.

Свої варіанти п'ятірок "най-най" опитувані кореспондентом UA-Футбол фахівці формують на підставі подій національного періоду, який бере початок з 1992 року.

Перші кроки на тренерській ниві Леонід Буряк робив у США, куди поїхав після кількох років виступів у якості гравця у Фінляндії. Туди по лінії української діаспори його запросили тренувати збірну Евансвіллського університету. У студентських змаганнях, які відрізняються високим ступенем організації та завжди проходить у напруженій боротьбі, він і набував свого першого тренерського досвіду. А потім була робота на батьківщині, куди Буряк повернувся разом із родиною. Спочатку взявся за непросту справу – витягти з трясовини турнірної таблиці тернопільську "Ниву". Для цієї мети молодому тренеру відводилася всього половина сезону-1992/93, проте хоч і не легко, але він впорався. А вже наступного чемпіонату команда Леоніда Буряка фінішувала на 7-му рядку, що для Тернополя вважалося хорошим показником. Потім надійшло запрошення з рідної для тренера Одеси – якраз звільнилася вакансія головного тренера після відходу до "Ротора" Віктора Прокопенка. Такою можливістю Буряк не став нехтувати. Тим більше, що тодішній "Чорноморець" мав чудовий підбір зіграних класних виконавців. Великою мірою завдяки закоханим у футбол до мозку кісток керівникам одеського клубу – Петру Найді та Григорію Бібергалу в Одесі була по-справжньому сильна команда. Протягом двох перших сезонів із чотирьох проведених під керівництвом Леоніда Йосиповича "Чорноморець" завойовував срібні медалі та брав участь у єврокубках. Паралельно з роботою в одеському клубі Буряк також входив до тренерського штабу національної збірної України, а починаючи з 2002-го протягом двох років був її головним тренером. Під його керівництвом синьо-жовті проводили відбіркові матчі ЧЄ-2004, зустрічалися в товариських іграх та турнірі LG Cup з різними суперниками.

Надалі в українській тренерській кар'єрі Леоніда Буряка була робота у київському "Динамо" (сезон-2005/06) та "Олександрії" (сезон-2011/12), виконував він і функції у структурі столичного клубу.

У тренерській кар'єрі Леоніда Йосиповича, який справляє 70-річний ювілей, пам'ятних матчів виявилося чимало – як на клубному рівні, так на чолі збірної. Тому пропозиція кореспондента UА-Футболу визначити свою ТОП-5 на якийсь час змусила його задуматися. Проте згадуючи найяскравіші поєдинки, легко вдалося сформувати "п'ятірку".

5-е місце. Сезон-1994/95. Кубок кубків. Матч-відповідь 1/16 фіналу

"Чорноморець" (Одеса) - "Грассхопперс" (Цюрих, Швейцарія) - 1:0

Після першого поєдинку у Швейцарії, де команда Леоніда Буряка поступилася з великим рахунком 0:3, в Одесі все ж знаходились оптимісти, які сподівалися на успішний результат в матчі-відповіді. Всі розуміли: щоб розраховувати на це, "Чорноморець" повинен проаналізувати помилки першого матчу і спробувати забити швидкий м’яч. Коли на 10-й хвилині Тимерлан Гусейнов відкрив рахунок, у вболівальників зажевріла надія. Трибуни палко підтримували "моряків", однак "Грассхопперс" гідно захищався, та й воротар Паскаль Цубербюлер діяв надійно. Рахунок так і залишився незмінним. Леонід Буряк вважає, що за складністю гри цей матч був одним із особливих, зіграних "Чорноморцем" у єврокубках.

4-е місце. Сезон-1994/95. 21-й тур чемпіонату України

"Динамо" (Київ) – "Чорноморець" (Одеса) - 1:2

Для Леоніда Буряка цей матч мав особливе значення, адже зустрічалися близькі його серцю команди. У цьому поєдинку півзахисник "Чорноморця" Ігор Жабченко у середині кожного з таймів вражав ворота Олександра Шовковського, динамівці ж змогли відквитати один м’яч наприкінці зустрічі. Це зробив Сергій Ребров. "У перших двох сезонах, проведених мною на чолі "Чорноморця", нам постійно вдавалося відбирати очки у "Динамо", - згадує Леонід Буряк.

3-е місце. Сезон-1995/96. Кубок УЄФА. Матч-відповідь 1/32 фіналу

"Відзев" (Лодзь, Польща) – "Чорноморець" (Одеса) - 1:0 (по пен. 5:6)

Перший матч між "Чорноморцем" і "Відзевом" в Одесі завершився мінімальною перемогою господарів 1:0, тож можна було собі уявити, якою видасться повторна гра. Так воно і вийшло. Більше того, драматизму цього поєдинку вистачило б відразу на кілька ігор. Більшу частину матчу після вилучення на 35-й хвилині Юрія Сака одесити проводили у меншості, однак величезного тиску з боку "Відзева" не вдалося стримати. До перемоги за сумою двох матчів "Чорноморцю" не вистачило лише восьми хвилин основного часу. Після голу гравця польської команди Андрія Михальчука було призначено додатковий час – і на 105-й хвилині було усунуто з поля чергового "моряка" - Володимира Мусолітина. Та удесятьох, як і удев’ятьох одеській команді вдалося вистояти, а у серії післяматчевих пенальті вміло діяв воротар гостей Олег Суслов. Він не тільки парирував один з ударів, а й реалізував свою спробу з "точки". Супердраматична дуель!

2-е місце. 2003 рік. Відбірковий матч ЧЄ-2004. 7-й тур групового раунду

Іспанія - Україна - 2:1

Незважаючи на поразку, цей матч можна віднести до категорії "плюс". Адже рахунок на табло не відображавав реального стану справ у поєдинку в Ельче. "Це була одна з найкращих ігор збірної під час моєї роботи в ній, - сказав Леонід Буряк. – Її дійсно можна віднести до категорії "ТОП". Коли я прийшов на прес-конференцію, зал встав. А посол України в Іспанії жартома сказав, що тепер він може заходити у будь-яку установу, відкриваючи двері ногами. Дійсно дуже гарна гра була: за хвилин 15-20 наша команда могла достатньо м’ячів іспанцям набити – і Шевченко, і Воробей, і чимало інших гравців".

1-е місце. 2003 рік. Відбірковий матч ЧЄ-2004. 3-й тур групового раунду

Україна - Іспанія - 2:2

У цьому протистоянні фаворитом вважалась Іспанія. Однак українська збірна вже з самого початку поєдинку вела в рахунку 1:0 після голу Андрія Вороніна, демонструючи гарну гру. Близько 85 тисяч вболівальників, які гаряче підтримували нашу національну команду на трибунах НСК "Олімпійський", вірили у її перемогу і навіть збагнути не могли, що головні події розгорнуться за сім хвилин до фінального свистка. У цей час було забито три м’ячі: спочатку на 83-й Рауль Гонсалес зрівняв рахунок, а на 87-й та 90+2-й Хосеба Ечеверрія та Олександр Горшков обмінялися результативними ударами. Останній гол викликав шквал емоцій з боку глядачів.