Ярослав Вишняк: Про підняту планку, розставання з гравцями, суддівський стиль та кістяк Колоса

Дебютувавши у футбольній еліті України у сезоні-2019/20, ковалівський "Колос" демонструє завидну стабільність. За чотири попередніх сезони сільська команда з Київщини жодного разу нижче 9-го місця у підсумковій турнірній таблиці не опускалася. Якщо у рік дебюту чимало скептиків передрікали їй боротьбу за виживання, то тепер подібні розмови не ведуться. У футбольному середовищі України вже звикли до того, що "Колос" свої амбіції підкріплює на ділі. От і у нинішньому чемпіонаті, осіння частина якого завершилась трохи більше тижня тому, очолювана Ярославом Вишняком команда розташувалась на 9-й сходинці.

- Cхоже, що фразу "Стабільність – ознака класу" можна сміливо застосовувати до "Колоса"? – цікавлюся у головного тренера ковалівців.

- Як до клубу, то однозначно – можна. У тому, що "Колос" вже п’ятий рік грає у Прем’єр-лізі, у першу чергу, заслуга його президента. Наш клуб зайшов до еліти з серйозними намірами – закріпитися, триматися на плаву і надалі розвиватися.

- А в ігровому плані?

Я думаю, що "Колос" після виходу в УПЛ, різкого старту в цій компанії та здобуття права грати в єврокубках високо підійняв планку. Кожен наступний рік дається не так просто, як він давався у першій рік ентузіазму, котрий зазвичай відбувається, коли та чи інша команда виходить з першої ліги до Прем’єрліги. В умовах, коли весь клуб працює на досягнення результату, цей процес повинен бути дієвим. Слід зазначити, що у той рік, коли "Колос" піднявся до еліти, не було такої конкуренції з боку фінансово потужних клубів на чолі із амбітними власниками, як зараз. Хтось заскочив до УПЛ, трохи навів шороху, здобув якихось тимчасових результатів та й відходить в сторону і стає нецікавим. "Колос" же – це зовсім інша історія. На мій погляд, наша команда зараз переживає зміну поколінь. Йде пошук нових лідерів, які потрібні колективу. Він займає деякий час, адже це пов’язано з тим, що кількість гравців на трансферному ринку обмежена. Тому тут є певні моменти, які не дозволяють швидко ці процеси пережити. І це стосується не тільки "Колосу", а й більш досвідченіших клубів, які також переживають час перезавантаження. Та як би там не було, а наш клуб прагне знайти шлях, який приведе його до вершин турнірної таблиці. Амбіції такі є, та й можливості теж є. Потрібно лише трішки часу, адже зробити все так, як того хочеться, відразу ж не вийде.

- Біля керма ковалівської команди ви стоїте вже два роки. Що для вас, як тренера, було найскладнішим за цей час?

- Не бачу якихось складних речей. Є лише речі, які даються складно. Це, скажімо, розставання з гравцями. Як би там не було, а ти до них звикаєш, віриш в них та їхні можливості. І коли вони з певних причин вимушені залишати клуб, прощання з ними є не надто приємним моментом. Якщо ж говорити про якісь інші складнощі, то навіть не знаю таких, яких не можна було б подолати, вирішити чи призвичаїтись до них. Дуже цікаво працювати у Прем’єр-лізі. Це відповідально, і мені це подобається.

- Перші два сезони в УПЛ "Колос" проводив, коли кількість учасників була 12 і 14, а впродовж двох останніх їх число дорівнює 16. Це ускладнило турнірні справи вашої команди чи навпаки – полегшило?

- Не думаю, що ускладнило. Я б не хотів підводити до того, що стало так складно, що аж неможливо боротися за єврокубки чи бути у верхній частині турнірної таблиці. Тоді, у перші сезони "Колоса" в УПЛ, ситуація була інша, та й складнощі теж були інші. Потрібно було їх вирішувати та проходити через них. На мій погляд, у порівнянні з тим, що було раніше, зараз зросла конкуренція. Це відбувається за рахунок амбітних клубів, котрі входять до УПЛ та ставлять перед собою максимальні задачі, які готові вирішувати. Зростає конкуренція й за гравців, яких не так багато на трансферному ринку. Треба розуміти також, що раніше "Колос" щодо селекції був більш спроможним на рівні УПЛ. Принаймні, мені так здається. А от зараз кількість клубів, які готові створювати футболістам певні умови або купувати гравців один в одного, зросла. Тут вже включаються інші фактори, як-то вміння підлаштуватися під дану ситуацію. Це пов’язано із наявністю клубної академії, яка дає молодих футболістів, та селекційною роботою, у якій вдається запросити легіонера у такий непростий час і який додасть конкуренції та якості твоїй команді. Не можна не зважити і ще на один факт. Низка гравців "Шахтаря" та "Динамо" за час війни скористалися правом перейти до інших клубів. Тож при цьому потенціал обох наших грандів послабився, що дещо вирівняло загальний рівень команд УПЛ. Зрозуміло, що у донецького та київського клубів є свої молоді і якісні гравці, однак мабуть не настільки кваліфіковані, як легіонери.

- В осінній частині нинішнього сезону залишився незіграним матч 15-го туру "Колос" - "Зоря", який мав відбутися ще у листопаді. З яких причин гру було перенесено і коли вона буде зіграна?

- На жаль, двотижнева пауза в чемпіонаті, викликана участю збірної України у відбірковому циклі Євро-2024, не пішла нам на користь. До того ж, по незалежним від нас причинам, як-то війна в Ізраїлі, УЄФА прийняв рішення про проведення матчу "Зорі" із тель-авівським "Маккабі" у той день, коли луганці мали грати з нами. Ми до цього поставилися спокійно, адже розуміємо: це була форс-мажорна ситуація. А от щодо дати, коли повинен відбутися незіграний поєдинок, нічого не можу сказати. Думаю, що у наступному році. А коли саме – не знаю. Мабуть, після Нового року або ближче до поновлення чемпіонату буде якась ясність у цьому питанні. Ми ж бо хотіли зіграти з "Зорею" у цьому році, адже переносити матч на потім не бачили сенсу. Однак стало зрозуміло, що у луганців вкрай насичений графік. Окрім ігор чемпіонату у них були ще й єврокубкові зустрічі. Плюс логістика. Тож зіграти у поточному році було нереально. У нашому клубі до цього поставились з розумінням.

- Чи були матчі, у яких "Колос" втрачав очки не по грі?

- Мені не подобаються розмови, коли постає питання, що у тому чи іншому матчі ти не повинен був втрачати очки. Вважаю, що ми зіграли достатньо турів для того, аби себе проявити і бути вище у турнірній таблиці. Якщо нам не вдалося використати сприятливі нагоди, забити м’ячі і переграти суперника, то це зовсім не свідчить про те, що ми повинні були набрати очки. Значить, якихось складових у грі, котрі могли б приносити дивіденди, нам не вистачає. Тож вести мову про втрати очок не по грі, вважаю, було б неправильно по відношенню до суперників.

- Але ж є ще суддівський фактор…

- Щодо суддівства виникає багато питань. На мій погляд, є ситуації, коли не зовсім зрозуміло, як арбітри, що знаходяться біля моніторів системи VAR, не в змозі підказати головному рефері про те чи інше порушення: було воно чи ні. Втім, нерідко трапляється, коли градус на рахунок суддівства підіймають самі команди, реагуючи на це надто емоційно. У грі є моменти, які не варті уваги, проте щодо них роздмухується ціла історія. Деколи доходить до смішного, коли, скажімо, рефері не дав свисток про штрафний у центрі поля або аут, то уся лава з тренерами і запасними зривається з місць і біжить мало не на поле з претензіями до служителя Феміди. Подібні моменти досить хиткі. Найбільше, що мені незрозуміло у суддівстві, це трактування різних епізодів. У першу чергу, щодо гри рукою. Арбітри трактують це кожен на свій лад: одні переконані, що м’яч потрапив у руку, інші ж такий самий момент розцінюють як зумисну гру рукою і "ставлять" пенальті. Ця тема для спекуляцій, яка буде мати місце не тільки у нашому чемпіонаті, а й інших країн, мабуть, десятиріччями. Хотілося б вірити в те, що рано чи пізно буде придумане одне чітке правило, яке б раз і назавжди дозволило розрубати цей гордіїв вузол. Друге, що особисто мені не подобається, це те, що немає суддівського стилю. Скажімо, коли ти дивишся матчі англійської Прем’єр-ліги, то розумієш, що арбітри дають грати, трактуючи все на користь атаки, на користь гри. Якісь дрібні фоли, які у нас могли б покарати картками, в Англії навіть не фіксують, даючи можливість грати. Щоб не зашкоджати інтенсивності, динаміці, і щоб гра виглядала цілісно. Все це вкупі з антуражем матчу, коли трибуни стадіону заповнені вболівальниками і на полі точиться справжня чоловіча боротьба на кожному його клаптику, виглядає дуже гарно. На відміну від Англії в Іспанії судять "м’яко". Якщо є якась грубість, то попередження арбітри виписують більш впевнено. Тобто щодо порушення, за яке в Іспанії карають жовтою карткою, в Англії можуть і не свиснути. А от у нашому чемпіонаті складно грати. Якщо ставати на місце гравців, то розумієш: в одному матчі за дрібні фоли тебе "садить" на свисток і можуть дати цілий букет карток, що постійно збиває ритм гри і робить її повільною, млявою. В іншому ж поєдинку суддя діє навпаки: він дає грати, пропускаючи поза уваги жорсткі підкати чи відмашку рукою тощо. Тож під такий неоднозначний стиль нашого суддівства важко підлаштуватися будь кому – не тільки футболістам і тренерам, а мабуть, і вболівальникам. Адже перед кожним матчем незрозуміло: як саме рефері буде судити – він даватиме грати по букві правил чи свистітиме про кожен фол?

Про суддівську тему, хочу сказати ось що. У футболі в різних ролях дебютує чимало дійових осіб – тренери, футболісти, арбітри. Всі вони можуть помилятися, і це цілком природно. Але людський фактор і упередженість часто перемішується, тож майже все, що відбувається із суддівськими помилками, призводить до думки, що рефері заангажований. Хоча це не так, і у нас дійсно є хороші арбітри і арбітрині. В тому числі й молоді судді, які можуть гарно судити, але не застраховані від помилок. Я радий, що "Колос" не замішаний у будь-яких суддівських чварах чи скандалах. Щоправда, у нас теж є питання щодо того чи іншого епізоду, коли арбітру можна було б свиснути по-іншому. І якщо врахувати плотність у турнірній таблиці, це теж впливає на результати команди. У тому чи іншому матчі ти можеш зіграти не внічию, а перемогти. Та вважаю, що немає сенсу постійно вести мову про суддівську упередженість чи шукати якусь змову. Повинна бути довіра один до одного.

- Впродовж дев’яти турів ваша команда не відчувала гіркоти поразок. Про що більше свідчить цей відрізок: про непоступливість та впевненість чи позитивний збіг обставин для "Колоса"?

У плані гри ми досить рівно провели перше коло. Побудова дій в обороні давалася нам краще, ніж завершення атак. Тож не став би говорити про якийсь збіг обставин. Я бачу, що команда стала сильнішою і мотивованішою. Десь нам не вистачає лідера в атаці, який може взяти на себе гру і завершити її взяттям воріт. А той факт, що "Колос" не програвав певний час, я б не пов’язував з тим, що нам пощастило чи обставини склалися на нашу користь. Ми майже з усіма суперниками, включаючи й тих, що знаходяться нагорі турнірної таблиці, грали на рівних. Для того, аби розраховувати на поліпшення наших результатів, потрібно наполегливо працювати: зокрема, шукати оптимальне поєднання гравців, які здатні максимально віддаватися на тренуваннях та вирішувати ігрові завдання. Іншого бути не може.

- У згаданій серії було аж сім нічиїх, ще дві були зафіксовані "Колосом" раніше. Не надто багато мирних угод в осінній частині сезону?

- Звичайно ж, багато. Але на що їх замінити, ці мирні угоди? Ясна річ, ми прагнемо замінити ці нічиї перемогами. На мій погляд, у багатьох матчах ми були близькими до цього. Могли дотискати суперників, однак, схоже, нам не вистачає певних якостей. Хоча ми чітко бачимо, у чому саме нам потрібно додавати, як і за рахунок чого можна покращити гру. Будемо працювати над цим. В усякому разі, на нічию ми точно не граємо (посміхається).

- Після вдалого старту із чотирьох турів ваші підопічні зазнали двох болючих поразок – від "Шахтаря" та "Кривбасу" - 0:2 та 0:3 відповідно. Чи виникала після цього потреба виводити футболістів із не кращого психологічного стану?

- Старт чемпіонату "Колосу" вдався, і набравши вісім очок у чотирьох перших турах, ми йшли у провідній групі. Однак, як на мене, команди змогли до нас призвичаїтись, тож "Шахтар" з "Кривбасом" показали, у чому наша слабкість в обороні. Після цих двох матчів ми перебудувалися і далі вже грали більш надійно. Зрозуміло, що деколи припускалися помилок, однак треба зважати й на інші фактори. Взяти хоча б гру із "Шахтарем", за умовами договору з яким у нашому складі не мав права грати Бондаренко (футболіст належить донецькому клубові – прим. авт.). Він є нашим основним захисником, тож потрібно було шукати заміну. А туром раніше, у поєдинку з "Рухом", був вилучений інший гравець центру оборони – Золотов. От і довелося думати про те, ким замінити їх у зустрічі із "Шахтарем". Такі ситуації змушують вносити певні корективи, тому все не так просто. Потрібно розуміти, що склад награється тривалий час, тож будь-яке порушення його цілісності, коли з тих чи інших причин вибувають гравці, може даватися взнаки. Це не так просто, як здається. Формально ти їх можеш замінити, однак за ігровими якостями та зіграністю їхньої присутності на полі не вистачає. Саме це і відбулося у поєдинку з гірниками, у якому загалом за рівної гри ми припустилися помилок, яких можна було уникнути. Подібні моменти все ж таки впливають на результати впродовж турнірної дистанції. Наявність гравців на лаві та їхня готовність допомагати у таких ситуаціях виходять на перший план. А що стосується психологічного стану підопічних, то проблем з цим не було. Вже у наступному турі після поразки від "Кривбасу" ми поїхали на гру із "Дніпром-1", з яким провели досить якісний матч. У ході другого тайму забили м’яч і вели в рахунку, однак лише в кінцівці поєдинку, коли суперник нас трохи підтиснув, Гуцуляк його зрівняв. По матчу із "Дніпром1" було видно бажання хлопців виправити ситуацію після двох попередніх невдач. У наступному поєдинку із "Металістом 1925" була рівна гра, однак у його кінцівці ми переграли суперника і могли забивати м’ячі. Однак цього не сталося. А не забиваючи голи, дуже важко претендувати на якісь високі місця. Так що повторюся: ніякої психологічної ями у "Колоса" в осінній частині сезону не було.

- Окрім найбільшого серед інших колег по УПЛ показника по кількості нічиїх "Колос" вражає і показником по пропущеним м’ячам, який є одним із найкращих у Прем’єр-лізі - 10. Та от кількість забитих м’ячів не вражає – їх усього 11…

- Турбує відсутність балансу, до якого прагну я, як тренер, та прагне моя команда. Нам потрібно відшукати баланс між грою у захисті та діями в нападі. Точніше, щодо продуктивності створення гольових моментів біля воріт суперника та їх реалізації.

- На кому з футболістів тримається кістяк нинішнього "Колоса"?

- Передусім відзначив би гравців, які додали нам певної солідності та якості у грі. Це Бурда, Бондаренко, Лучкевич, Цуріков, котрі прийшли до нас влітку. Плюс ті, які були в команді – це Оріховський, Мілько, Богданов та інші. Мабуть, це саме ті гравці, які створювали ту надію, що "Колос" здатен грати з будь-яким суперником на рівних.

- Вболівальників у "Колоса" за останні роки додалося чимало?

- Нещодавно я їздив на нагородження діточок, юних футболістів "Колоса" 2014 року народження. Ми з ними пограли у футбол, пофотографувались, поспілкувались. Їм було дуже приємно, що до них завітали гравці та тренер першої команди. Після ігрового тренування я помітив, як батьки дітлахів тішаться і відчувають гордість, що їхні діти грають за "Колос". Та й самі хлопчаки радіють цьому факту. Все це було видно, очі ж бо не обманеш. Не знаю, скільки саме додалося у "Колоса" вболівальників, але людей, які віддано переживають за нашу команду, нині достатньо. В тому числі й серед батьків дітей, які познають секрети футболу у "Колосі". На жаль, визначити точну кількість наших палких прихильників поки що неможливо, адже головний індикатор – трибуни клубного стадіону через війну залишаються порожніми. Тож коли їжджу на подібні заходи до дітей, то якнайкраще усвідомлюю, наскільки заняття футболом для них важливі. У часи лихоліття вони мають змогу не лише займатися улюбленою справою, а й відволіктися. Це той випадок, коли кількість не так важлива. Значно важливіше – якість.

- Які очікування від весняної частини чемпіонату?

- У нас залишається певна нереалізованість "Колоса" в осінній частині, тому я впевнений у тому, що навесні команда все ж проявить себе з кращого боку і буде збалансованішою, по-спортивному нахабною та зможе більше радувати прихильників позитивними результатами.

Всі фото - UA-Футбол