Політило: Дивишся, Коноплянка у Севільї Реал возив, а потім бац – наступний матч він не у складі

Український півзахисник Сергій Політило, який зараз за одеський аматорський "Титан", згадав свій період у "Дніпрі".

‒ У той період у "Дніпра були суперлегіонери: Джуліано, Матеус, Мазух, Дуглас, Бруно Гама, Калініч. Хто з них був найбільшим топом?

‒ Звичайно, рівень легіонерів був пристойний. Але, скажу відверто, там українські футболісти були ще сильнішими за цих легіонерів. Один Коноплянка чого вартий! Ми з ним перетиналися ще на рівні юнацької збірної. Він завжди був у великому порядку. Так, легіонери були пристойні. Той же Джуліано – м'яч не забираєш, ухиляється у будь-які сторони, Матеус біжить фантастично, ще й з технікою.

‒ А хто був найприємнішим чоловіком у спілкуванні?

– У "Дніпрі" взагалі колектив був чудовим. Без підводних течій чи чогось такого. Постійно збиралися або на базі, де були окремі будиночки або в ресторані.

‒ Повернімося до Коноплянки. Чим вирізнявся?

- Він міг спокійно робити різницю. Ось цим відрізнявся від багатьох. Умовно кажучи, воротар міг кинути йому м'яч біля свого штрафного майданчика, а він міг протягнути самостійно в чужу штрафну, а потім вирішувати, що робити - бити або віддати пас. Дуже сильний футболіст. Він та Ярмоленко – два топи. Вони зовсім не губилися серед потоку класних легіонерів на той час в УПЛ.

– Є думка, що якби Євген був хоч трохи серйознішим і краще вмів би перемикатися зі своїх пустощів на футбол, більше концентруватися на футболі, то його кар'єра могла б скластися значно успішніше. Що скажеш?

– Не скажу, що в нього було якесь пустощі, він виходив і робив результат. Мабуть, у нас дещо інший менталітет. Якщо згадати, коли він перейшов до "Севільї", у нього чудово все виходило. Дивишся, він "Реал" возив, думаєш: "Красень!". Потім бац – наступну гру не в складі. Якісь перекручування. Можливо, у Європі свої нюанси, але він був топ.