Желько Любенович: У суботу в Минаї та Ужгороді було велике свято

У період зимового антракту у чемпіонаті у "Минаї" відбулися серйозні кадрові зміни у складі. Замість великої кількості футболістів, які залишили закарпатську команду, її головний тренер Желько Любенович зумів заповнити левову частину вакансій новачками. І слід віддати належне оновленій команді, яка у двох стартових матчах весняної частини сезону зуміла набрати чотири очки, здобувши почесну нічию на виїзді з "Дніпром-1" та вигравши вдома у харківського "Металіста 1925".

Про радісні миттєвості "Миная" з кореспондентом UA-Футбол поділився її керманич.

Читайте такожЄвгеній Скиба: Це не крок до мети, а пів кроку

- У післяматчевому коментарі автор першого з двох голів у ворота харків’ян Сергій Корнійчук сказав, що успіх "Миная" пов’язаний із довірою тренера, яку гравці намагаються виправдовувати…

- Приємно, що таке кажуть. Я тут для того, щоб донести гравцям свою філософію і щоб вони, почувши мої слова, реалізували це на полі.

- Нічия у Дніпрі в попередньому турі додала впевненості вашій команді чи більше розчарувала, якщо зважати на незабитий пенальті?

- Нічийний підсумок у поєдинку з "Дніпром-1" додав нам набагато більшої впевненості у другій грі. Тиждень тому, після згаданого виїзного матчу з одним із лідерів чемпіонату наші футболісти отримали емоційний сплеск і почали більше вірити в себе.

- Наскільки відомо, Корнійчук почувався у грі не найкращим чином і навіть очікувалась його заміна. Виходить, гол все змінив?

- Так. Можу сказати, що у тому моменті нам пощастило. Справа в тому, що Сергій весь тиждень не тренувався через пошкодження, тому коли у першому таймі він впав на газон і його у цей момент суперник вдарив, я подумав: мабуть, він більше не зможе продовжувати гру. Хотів було зробити заміну навіть не запитуючи його про це, та коли гравець, який мав вийти замість Корнійчука, вже був готовий до появи на полі, той якраз забив м’яч. Після цього я й запитав його: чи можеш далі грати? Він відповів: так, можу. Тож я відмінив заміну і Сергій дограв матч до кінця.

- Після забитого м’яча характер гри дещо змінився: з кожною хвилиною градус боротьби дедалі зростав, що змушувало суперників часто вдаватися до фолів. Як гадаєте, у розпал першого тайму арбітр пожалів харків’янина Вадима Червака, який стрибнув в ногу вашому підопічному?

- Я цей момент у повторі ще не бачив, тому не можу сказати, пожалів рефері гравця чи ні. У тому епізоді порушення правил було, проте не знаю, наскільки воно тягнуло на другу жовту картку. Однак друге попередження отримав інший гравець – вже у другому таймі. І це нам, безумовно, допомогло. Що стосується Червака, то після завершення першої половини зустрічі тренерський штаб "Металіста 1925" передбачливо його замінив. Я, до речі, теж вдався до такого ж рішення, замінивши Петька, у якого на той момент вже була жовта картка. Боявся, щоб він бува не отримав другу.

- Отримавши чисельну перевагу на 59-й хвилині після вилучення харків’янина Ростислава Русина впевненість у здобутті перемоги у вас зросла?

- Зросла, проте не набагато. Хоча разом з тим став ще більше переживати, щоб ми не пропустили у меншості. Так тривало до останньої хвилини, поки ми не забили другий м’яч.

- Новачок Владислав Вакула, який відомий своєю специфічною поведінкою, сьогодні вперше з’явився в стартовому складі "Миная". Чи виправдовує він ваші сподівання?

- Так, звичайно. На кожному тренуванні він своїм бажанням усім це доказує. Так було і у грі з харків’янами. Вакула доводить, що він дуже якісний футболіст, дійсно є підсиленням для нашої команди і здатен допомогти "Минаю" у майбутньому.

- Поява у воротах вашої команди в обох матчах весняної частини сезону 21-річного Олександра Кемкіна свідчить про те, що Олександру Бандурі, який повернувся до "Минаю" після двох місяців невдалих пошуків нового клубу, тепер доведеться боротись за місце в "основі"?

- У нас кожний футболіст бореться за місце в "основі". Нікому це місце не гарантовано. Тільки впевненою та якісною грою той чи інший член команди може довести, що заслуговує грати в основному складі. Бандура взимку пропустив половину збору, приєднавшись до команди лише 1 лютого. Тож на початку весняної частини чемпіонату Олександр програв конкуренцію. Проте як би там не було, але Бандура теж на кожному тренуванні працює з максимальною віддачею, чим показує, що він хоче грати. Я радий, що в команді є два воротарі, які показують дуже високий рівень.

- Як відреагували у Минаї на таку довгоочікувану першу перемогу команди у чемпіонаті?

- У суботу в Минаї та Ужгороді велике свято – нарешті прийшла ця довгоочікувана перемога. Всі дуже-дуже задоволені. Задоволені грою, задоволені результатом. Впродовж усього вечора після завершення гри було дуже багато позитиву – як у клубі, так і серед вболівальників. Сподіваюсь, після перемоги над "Металістом 1925" у нас з’явиться ще більше обнадійливих підстав, що команда все ж зуміє залишитись у Прем’єр-лізі.

- Хто першим привітав вас із перемогою і як її святкували?

- Усі, хто знаходився поруч зі мною біля тренерської лави. Через мить, коли всі ми разом з командою вже вітали один одного на полі, до мене несподівано підбігли дві жінки-кухарки, які щодня готують команді страви на харчоблоці нашої бази. Радісно привітали, обійняли. Мені було дуже приємно. А вже потім на своєму мобільному побачив величезну кількість повідомлень та дзвінків, які надходили.

- Чи немає побоювань, що після двох вдалих матчів у підопічних може статися переоцінка цінностей із знаком "мінус"?

- Я зроблю все, щоб до цього не дійшло. До того ж впевнений, що такого й не буде. Адже самі розуміємо, на якому місці у турнірній таблиці ми знаходимось. Тому у нас навіть немає можливості про щось подібне відносно себе думати, аби потім розслабитись.

- Чарку легендарного закарпатського коньяка на честь першої тренерської перемоги в українському футболі у цей пам’ятний день собі дозволили?

- Ні. Я ж бо непитущий. Ввечері, через кілько годин після гри дозволив собі лише чай у компанії з моїм давнім другом, колишнім прес-аташе луганської "Зорі" Павлом Козирєвим (посміхається). От і все.